Transcendere

Бо від природи все створено для перетворень, обігу і загибелі, щоб за ним народжувалося інше. Марк Аврелій. Наодинці з собою. Роздуми. Кн.12

Годинник. Справа. Вгорі. Круглий. Такий, як у переході станції метро Площа Конституції — Історичний музей. Висить ніде. Показує час.

10:00:00

Ти сказав: “Ні”.

“Ні” за звучанням дуже схоже на ноту “мі”.

( Мі звучить із частотою 20,6 коливань у секунду у контрсубоктаві, 41,2 — у контроктаві, 82,4 — у великій октаві. Нарощує оберти від 164,81 — у малій октаві до 5274,0 — у п’ятій ).

“Ні” досягло мого тіла зі швидкістю 330 метрів у секунду.

Ти говорив з частотою коливання 40–60 децибел. Рівень інтенсивності звукової активності “розмовна мова”.

10:00:02

Ти сказав “ні”, взяв мене за плечі, стиснув їх, розвернувся і пішов.

10:00:04

Твоє “ні” набрало обертів і почало зростати з гучністю голосної розмови (60–70 децибел), до крику (80–90 децибел). Твоє “ні” пролетіло гарматним пострілом (100–120 децибел) і, нарешті, обрушилося на мене шумом реактивного двигуна (120–140 децибел).

Твоє “ні” пронеслося крізь мене прямим потоком повітря, хвилею, що розпатлала моє волосся та винесла мені мозок. Я стояла осліплена й оглушена. Це твоє “ні” (чи мі?) увірвалося під мою шкіру, наклало джгут на всі капіляри разом і кожен окремо, та розірвавши внутрішні органи на дрібні шматочки дією внутрішнього та зовнішнього тиску, вибило їх зі спини розбрискуючи кров, лімфу й мою сутність на перехожих і сірий асфальт.

Він того “дружнього” стискання моїх плечей, вздовж хребта, з хрускітом розламаного сухого дерева, утворилася розщілина, від 7 шийного хребця і поповзла змією вниз. Ребра зламалися як кісточки, висушеної до пива рибки, і вигнулися назовні як неправильно зібраний скелет динозавра у природничому музеї, розірвавши легку бавовняну сукню.

Всі 850 м’язів мого тіла полопалися як канати на палубі розгубленного корабля під час безглуздої боротьби з дев’ятим валом, зігравши дивну мелодію арфи, у якої рвуться струни під час кожного дотику.

Я вперто стояла, бо оголені кістки моїх ніг увійшли в землю від того твого стискання, притуляючи ще вцілілу сторону сукні до грудей, захищаючись, чи то від уявних поглядів перехожих, чи від того “мі” (чи “ні”)..

10:00:05

Я розпалася як уран або пластиковий пакет у природних умовах. Хіба швидше. Час повного розпаду 1 сек.

10:00:06

Глибокий вдих ефірним тілом, чи що там від мене залишилось? (“При великих температурах молекули розпадаються на атоми”… а навпаки?) Мої атоми, електрони збираються докупи, формуючи електрично нейтральні частинки речовин. Ці речовини вже мають основні хімічні (і фізичні?) властивості, які визначаються будовою та складом (складом та будовою). З них вибудовується сполучна тканина ( бере участь в обміні речовин, утворює зв’язки, сухожилля, хрящі та кістки, загоює рани) і склеює все до купи.

М’язи скручуються у тугі шнури, формуючи сердечник, оплітку, і разом з відновленими кістками повертають мій зовнішній вигляд (чи мій?).

Внутрішні органи вкладаються у тіло як новеньке Лего (дітям від 3 років), ребра зачиняють Чорний Ящик, і шкіра золотими пластинами закриває всі розриви на спині.

Тоненькі повітряні шовкові нитки зашивають сукню, підганяючи її впритул до нового тіла, як і було у тому далекому минулому.

10:00:07

Ніхто нічого не помітив. Ти теж. Повний видих фізичного тіла (чи що там у мене залишилось…). Переді мною нічого не має.

Мій слух і зір відновлюються.

Переді мною є Все. Все — це Місце. Місце для чийогось “так” , яке за звучання дуже схоже на ноту фа (“фа” звучить із частотою майже 22 коливання у секунду у контрсубоктаві…).

One clap, two clap, three clap, forty?

By clapping more or less, you can signal to us which stories really stand out.