Історія однієї карбонової рами з Алі-експрессу.

Одного разу захотілося двопідвіс. Логічного пояснення нема. Проблема виникла ще на стадії хотіння: вони страшні, або йобнуті. Вибачте, за приховану аналогію. Кадейл має стільки…ммм… нюансів, що простіше пошукати Епік, у якого тільки нещодавно позбулися зайвого лінку. Зате є аморт, в разі виходу з ладу якого ми нікуди не їдемо, або їдемо на хардтейлі. Ще є наші кохані Фелт, Трек, Полігон та щось там ще. В різних випадках лякали різні речі: вигляд, ціна, специфіка деяких компонентів. Особливо заїбав буст та його похідні. Тобто я його люблю, бо на цьому робляться гроші, але воно як дівочка з обкладинки — глянути норм, але для життя потрібен хтось більш живий.

Поради взяти алю двопідвіс не розглядались зовсім. Занадто багато я заварив їх, особливо праве нижнє перо.

І обмотування карбоном цього місця допомагає далеко не завжди.

На прекрасних сайтах та в групах “ровери з європи”, звідки більшість топових пізжених велів на просторах нашої країни, є така картинка:

Щоранку, коли я бачу цю раму, стоїть в мене, в сусідів і в усього Києва стоїть все у заторах.

Так сталося, що саме ФРМ — моя улюблена контора. Приблизно так, як у Амерса — Хоуп.

Але уявляєте, як я їздитиму на цьому, коли часто розважаюсь, ловлячи крадіїв наживо, на свій вел? Уявляється складно. Хоча, зараз багато чого зведено у поняття норми.

Отже, шукаємо далі. Жаба душить все сильніше, але й гадюка не слабшає.

Далі відкриваємо Алі і бачимо купу рам. Дуже багато копій сучасного топового Скотта, всяке-разне і щось схоже на Спеш, але з пласким пір`ям, стандартним амортом, не тупориле, без сраного лінка Хорста, але під тваринний сінгл. Щодо останнього пункту ми ще подивимось. А так норм. Теоретично, у чорну пт він буде 16к грн+\-. За тиждень до скидок виявилось, що його ціна незмінна. В розпачі гроші кудись витрачаються, потім я панікую, знову збираю необхідну суму бо знижка прийшла очінь внізапно з іншого боку. Юля робить зауваження, що купувати щось дуже компромісне просто через економію грошей — тупо, це ж потім сам себе заїбеш через ту економію. Сказала, як боженька. Отже. Розмір — М, і всього 20к грн завдяки Саші та Яні. Кути рами дикуваті:

Гномський аморт трохи печалив, бо є прекрасна фокса на 190, а доведеться дрочитись з карликовим пісюном.

Перше — дивимось на півня. Треба фрезерувати копію. Це не просто. У комплекті до рами щедрими китайцями додано ще багато ніхуя, тому вісь 142, гайку, запасний півень — все це будемо робити. Зате поклали хомут підсидільний. Тяжкий.

З одного боку, хотілося б туди іноді ставити Мавік, який не під вісь. Фрезерувати змінні дропи під ексцентрик? З другого боку, вісь дає більш пружну сраку на підвісі, це важливо. З третього боку — тут нема зайвих лінків і срака сама по собі пружна. З четвертого боку — жаба гадюку і вовчок, кусь.

Взагалі, коли отримуєш свою нову раму, перше, що треба зробити — посвердлити в ній дірку. Бажано помилитися, помолитися і просвердлити ще раз. Потім приміряємо тріпл — не поміщається маленька зірочка на 24. Не поміщається переклюк. СС — сукасінгл. Нєєєєєєєєєттт!!!!Витираючи сльози радості, проклинаючи тих, хто занапастив таку раму сінглообразієм, патраємо підвіску. У підвісці бачимо 6 однакових підшипників 6 901. Хорошої якості, змазані, посадки в нормі. Болти жирні, на відміну від Скоттячих. Тонких стиків що в Сандалів — нема. Мікропромів, що в Спушах — нема.

Кріплення під ублажитєль ланца — нема. Теж мені “проблема”. Зате є цілий канал з трубки для дроппера.

Ось різьба скрізь всю раму. В разі її знищення, вставку можна замінити.

Осьо пром сидить просто в карбоні. Отже, він має бути намазаний певною маззю, якщо йти по мануалам того ж Спуша.

Нижній болт має конструкцію, що ідейно бере традицію чи то з Санта-крузів, чи то ще далі. Але річ у тім, що між нижніми промами нема проставки. Як у більшості сучасних рам, у тому ж Скальпелі, в Скоттах. Все зроблено так, що болтом ми можемо стягнути проми один на інший, тим самим усунувши люфт. Якого, блять, хєра? Де ви таке ще зустрічали, що за лажа? Замість заміни люфтящих промів, які при найменшому люфті встигають похуячити насмерть ямками сам палець, ми маємо просто підтягнути, чи як? Які в сраку 10Н\м на нові проми, їм же виламає нутрощі в порожнину рами. І я б закрив очі, якби це чисто у китайців таке побачив. Але ж вони змальовують приклад з богемних корчів.

наче Чужий висунув другу пащу. Йобаний ужос.

Далі мені відверто не подобається оце шаройобство на нижньому лінку:

Туди летітиме лайно і я буду або скрипіти, люфтіти, або їбатись з цим в майстерні замість катання і шаурми. Наявність токарного допомагає вирішити це так, як не змогла зробити жодна срана контора. Так, це зменшило б продаж підшипників по всьому світі та зменшило б кількість т\о підвісів разів у дохуядцять, збільшило б продаж шаурми і фалафеля. Рішення просте і герметичне. Вода матиме змогу потрапляти тільки зсередини рами, та сподіваюсь, що мене цей вел не біситиме так, щоб я його топив. Якщо буде потрапляти зсередини — зроблю такі внутрішні шайби.

шайби топляться майже врівень і резинка закриває контакт із зовнішнім світом. Одна резинка кольору ГВН просто шоб красіва.

Але зараз модно робити так, щоб проми стирчали на вулицю і при найменшому зануренні накривались дівочою красою. Те, що ви бачите на картинках вище, не побачите більше ніде. Це нікому не вигідно. Вигідно — щоб ламалося.

Далі Юля встановила мені сінглову зірку від Хардлайт, ми накинули всілякого залізяччя, а, нє. Стоп. Комусь певно стане цікаво, як підбиралися компоненти.

  1. Перше — аморт. Студія Фокс початку двохтисячних, без крутилки відскоку, тільки локаут. І не те, що в усіх наступних РП23 та родичів, а справжній локаут. Для перевірки підвіски він є хорошим варіантом. Мабуть.

У рамі були гвинти кріплення ароматизатора, але вони, гвинти… гвнт… гвн трохи. Отже, дістаємо прутня титану і точимо. За компанію — титанові пальці зі зміщеними центрами.

2. Вилка: штани та шток-корона-ноги — Реба соло ейр, демпфер — старий Сід, повітряні нутрощі будуть — старий Фокс. Була думка увіпхати Терралоджик, але на підвісі воно зайве і картрідж знайшов собі іншого володаря. Руль — карбоновий, експериментально склеєний мною посередині. Страшно, але цікаво. Жопний штир — полікований гарбарук.

“А давай єбаньом на ипаксідку!”(с)Бу

3. Колеса — китайкарбон на дивних втулках, стаття про них туть:

4. Задній ос. Чомусь всі вирішили, що титан буде заважким. Ага, грам на 15 точно буде більше.

5. Гальма. Все просто. Є Авід гусі-карбон, на задньому — каліпер від ультімейта, на передньому — від ХХ. Є думка поставити заготовлені каліпери від Формули R1, що призведе до зростання потужності на 100500, але поки вистачає усюди й так, при правильному підборі колодок\роторів. За 8 років вони так і не потекли, не заклинили, жодного разу не кипіли в горах. Єдине, на що б я їх погодився поміняти, — це версії ХХ та Х0 без крутилок, або сучасні моделі типу Левел та Ультімейт. Ну, ще можна Хоуп)))

6. З трансмісією — повний конєц абєда. З одного боку є манетки 3Х9 Х0 з карбоновими кришками, Х0 задній переклюк і десь 3–4 кіло кассет ХТ та Срам 990. Ланцюги — однозначно не шимано, мене отак коробить від них:

Разом з ланцюгами кампа рекорд — це антивандальна комбінація. Але вона вимагає дабл, або тріпл. І тоді вона працює, а не стає музейним експонатом.

На сінглі я зробив тест-драйв, катаючи містом близько чотирьох годин по талому снігу та гівну, не оминаючи жодних сходів, пандусів та ганків — з чого бачив, з того й стрибав. Відчуття занадто позитивні, тому не описуватиму, посилаючись на втрату свідомої оцінки через радість. Бля, написав, наче Олексій Нікулін)))

Далі був тиждень, коли я затримувався на роботі до ранку. Справа в тому, що дабл відпадає моментально. Переклюк просто лягає на нижнє праве перо і все. А треба ще на 8мм нижче рамку до зірки. А от на тріплі по висоті наче норма. Майже. Щоправда, треба ще збагнути, скільки качається перо, як глибоко можна посадити переклюк, і як зробити кріплення на рамі. У нас в майстерні багато передніх переклюків. Практично всі вони продаються, майте на увазі:

Але жоден з них навіть близько не підходить. Знову думаю про дабл. На дабл можна поставити лайток. Передній шосейний перемикач. Для нього місця вистачить. Беру, міряю. У нього завеликий радіус і короткий сегмент рамки. При роботі підвіски ланц буде лягати на нижній край рамки і пиляти її. Переварити рамку? Переклепати? Чи знов приміряти тріпл?

Доки не придумувалося, як упхати переклюк на підсидільну трубу рами, мені заскочила ідея зробити на мостику між задніх пер щось схоже на Ейфелеву вежу і почепити на неї перемикач. Але це зменшить грязьові зазори. Як крайній варіант все ж хай буде.

А через тиждень, коли я вже поставив все, що хотів, до нас завітав Спеш з тим кріпленням, що я собі придумав на дозвіллі:

Тому коли питатимете мене про адекватність, згадйте це Спешове кріплення переклюка)

Тим часом, я відрізав шматочок шимано, мабуть більше з цікавості. І побачив, що це добре. Наче влазить. Далі черга за клешнею.

І знову треба посвердлити раму. Дві витяжні різьбові заклепки, два гвинта М5 нестимуть на собі тягар покращення.

Отут стінка десь міліметр. Але задня та фронтальна стіна труби — майже 4мм.

Далі павер аджастір анд сатісфекшн:

Навіть при сильно упоротій великій зірці, перемикає напрочуд ідеально навіть під навантаженням, краще, ніж на хардтейлі. Грязьовий зазор так само в нормі, все інше мене не хвилює.

Здавалося б, на цьому все і можна публікувати.

Але в моєму світі амортизатор має блокуватися з керма, а не отими рубильниками часів великого північноєвропейського переселення народів. З керма і одночасно з вилкою! З керма, одночасно з вилкою і з проміжними положеннями придушеної компресії, карло!

“Ну всьо, — піздєц”(с)Бу

Перше, що ми хочемо — щоб крутілочка у амортизатора не сіпалась, а проверталась рівномірно. Отже, розбираємо вщент аморт і допилюємо шток крутілочки.

По ходу дійства та розгляду клапана локауту стало ясно, що проміжних значень типу пропедаля чи платформи на цьому аморті не буде. Скотиняка. Ну да, це ж не РП. Фотки простого шимстеку та клапана теж не бачу сенсу постити.

Далі на черзі — виточити коліщатко, куди затискатиметься трісік. Упор під рубашку? Хмммм. В дупу. Точніше — в раму. Знову свердлимо малесенькі дірочки і прокладаємо трубочку-лайнер для троса. Тросік я взяв той, що у мене для особливих випадків — істеричних планетарок та вилок Фокс, у яких рідна пружинка коліщатка не в змозі впоратися з простим тросом від манеток перемикання. Це дуже тонка та еластична нержавійка. Потім виявилось, що через кінську пружинку можна було і звичайний ставити. Але ж так казковіше.

тіпа нєпалєвні дірочки
на малярному скотчі позначав позиції блокування, то не навмисне я логотип заклеїв)

Ітаг, манетка одна, а троса два. Чи три? Робимо трійник. Три гужона М3. Алюмінієвий регулятор з різьбою М4 теж точився, готових не буває. Рамка з дюраля, важить менше 10-ти грамів. Лол. Дічь. Доречі, Фокс робить подібну хрінь і продає від 10-ти баксів.

міміміметр зашкалює… чи зашкварює?

Також робимо ковпачок з упором, бо там канал під суцільну рубашку чи гідролінію.

Тепер все це зібрати і перевірити, чи вартий результат тих 45 годин любові над цим проектом.

на цьому фото прекрасне усьо!)

На цих фото ви бачите систему локаута аморта? Ні? — Авона там є, і це прекрасно. А ще на фото видно розпредвал з автомобільного двигуна, це також прекрасно. Ні, з нього не буде кареточного валу, його просто трошки полікувати треба)

Завдяки тому, що манетка має загалом 6 положень, можна недозакривати демпфер вилки, і якщо колись буде серйозніший аморт, то будуть і у нього проміжні режими. Хоча навряд чи вони потрібні — вел практично не гойдається в звичайному режимі експлуатації. Але це напрочуд приємно, коли стаєш на ноги, починаєш навмисне його гойдати і ковбасити, зненацька натискаєш блокування і враження, наче вже крутиш на хардтейлі з ригідкою. Воно того варте.

Здається, в цьому корчі все йшло за принципом “теоретично, воно може й буде працювати, але це 10% проти 90% того, що таки не вдасться”. Це і втулки, і переклюк, і локаут з допилюванням аморту, і відремонтований підсиділ, і нутрощі вилки… Але чомусь все вийшло близько до ідеальних показників. Єбана магія.

І я прям чую крики та поради: сінгл, став сінгл!!! став вилку під вісь!!! де дроппер, васа?! паміняй винос!!! пачіму аморт без атскока?! а я б паставіл покришки 2.2\2.3\2.4!!!

Насправді я готовий вислухати абсолютно всі побажання, то ж не стримуйтесь)))

Ще декілька загальних фото:

І вже маєш радіти, але береш ваги, дивишся на 11кг і плачеш від розпачу, якого хріна воно таке важке.

Перед очима проскакують кадри з минулого…

Обода, в яких під фліперною стрічкою стінку просвердлено ще по два отвори між спицями… Згадуєш, як зрізали зайві шипи з протектору покришок… Просвердлені гальмівні ручки, троси перемикання замість гальмівних тросів… Круглі стержні ексцентриків сточені до тонких пластин… Кожен сталевий гвинт просвердлений уздовж, максимально обточені шляпки… Зняті демпфери з вилок, злите масло, максимально лайт… Зашкурено наждачкою все, що можна зашкурити… Сидіння, з яких знято всю обшивку… Просвердлені як сито підсиділи у тій частині, що схована в рамі… Просвердлені вздовж шатуни, як зараз у контор Ротор та КСNС…

Де воно все… в минулому…

Але хоч щось же можна донести в сьогодення?(мружить хитре єбало)

Так!

Ромашка в шток! Точно! Негайно виточити з дюрля!!1!

Панічно хапаємо ваги, боючись, що нічого скинути не вдалося…

ОООООооооооооооооооо!!!! Ттаааааааааааак!!!! Це зовсім інша справа, світ засяяв різнокольоровими барвами, життя прекрасне! Чотири грами. Карло!

Полегшення.

Готово)