Не відставати від сусідів на Burning Man — заради колективної вигоди
Привіт!
Нижче на вас чекає переклад українською цього чудового матеріалу. Якщо вам набрид коронавірус та кисневе голодування, підписуйтесь на телеграм-канал «КУРЕНІВСЬКИЙ КУР’ЄР» негайно!
Це друга частина нашої серії про науковців-біхейвіористів на Burning Man — тимчасовому суспільстві з 70 000 осіб, яке на тиждень збирається кожного літа в пустелі Невади. Burning Man відомий радикальними правилами, які він пропагує, та економікою дарування. Цей гігантський соціальний експеримент — справжній магніт для допитливого вченого. У першій частині Керолайн Уебб розповідає історію про те, як вона намагалася реалізувати 10 принципів Burning Man, залишаючися вдома.
Широкий загал вважає, що Burning Man — тимчасове, наповнене мистецтвом суспільство у пустелі, — місце, де не діють ринкові сили, немає ніякого регулювання, а люди просто проводять тиждень у даруванні та вечірках, але цього року я зрозуміла, що це не так. Burning Man — суспільство, яке дотримується багато у чому тих самих правил, що й наше сучасне суспільство, але із деякими важливими відмінностями.
На Burning Man статус вашого табору визначається місцезнаходженням. Більшість бьорнерів, як правило, погоджуються — бажано бути розміщеним якомога ближче до Еспланади (внутрішнього кола). Бути далеко від Еспланади не дуже круто.
Ця парадигма не надто відрізняється від нашої звичайної, де жити ближче до центру міста, як правило, бажано. Однак на Burning Man жити ближче до центру не означає мати велику кількість грошей, які заробляєте ви або ваша родина. Натомість місце розташування вашого табору в першу чергу залежить від громадського внеску табору у подію. Офіційна команда Burning Man з розміщення вирішує, де буде розташований ваш табір виходячи з того, який його внесок у спільну справу. Заявлені критерії: «Тематичні табори концентрують власні колективні зусилля, час та ресурси насамперед як внесок у суспільне, а не в особистий комфорт та зручності. Зручності використовуються для обслуговування вкладу табору, який додає яскравості усьому місту».
Табір «Moon Cheese» виготовляє та дарує близько 1000 бутербродів із сиром на грилі щовечора з 21:00 до 2:00. Табір «Red Lighting» проводить щоденні заходи, пов’язані з благополуччям, включаючи йогу, чоловічий гурток, звукове оздоровлення та лекції з любові та самовираження. «DeathGuild» побудував Thunderdome для проведення турнірів у сталевій клітці. Щовечора здоровезні натовпи спостерігають за друзями, що підвішені у повітрі банджі-шнурами та кидаються один на одного із покритими безпечною піною битами. Усі ці табори знаходяться на Еспланаді, головному місці залучення бьорнерів до активностей.
Людям не байдуже їхнє розташування, тому що їм доведеться довше їхати на велосипеді до сиру на грилі чи до лицарських боїв. Їм не все одно, бо доведеться працювати набагато більше, аби залучити людей до їхнього громадського внеску. Якщо ви знаходитеся далеко від Еспланади, це означає, що менше людей отримує шанс насолодитися вашими пропозиціями. Burning Man багато в чому відрізняється від нашого повсякденного суспільства, але не щодо наявності землі та її розташування. Три правила нерухомості — розташування, розташування, розташування — досі діють.
Цього року я взяла участь у співбесіді із керівниками таборів від імені команди, що займається розміщенням. Вони хотіли з’ясувати, наскільки табори задоволені своїм розташуванням і чому. Тож за п’ять годин я допомогла взяти інтерв’ю у 11 кемп лідерів.
Не дивно, що більшість керівників таборів оцінювали, наскільки їм сподобалось їхнє місцезнаходження через легкість залучення бьорнерів до своїх подій, мистецтва чи інших пропозицій. Чайному будинку сподобалося розміщення на розі, бо за чаєм заходило більше людей. Космічний табір був у захваті від того, що їхня інтерактивна обсерваторія була розміщена на центральній площі.
Але дещо неочікуване також випливало з наших розмов. Незалежно від того, сподобалося табору розташування чи ні, більшість з них уже вигадували способи, як зробити власні позиції кращими наступного року. Ремонтна майстерня збиралася видавати пристрої для захисту байків від пилу. Товариство охорони природи розглядало можливість подвоїти кількість вогнів на своєму арт-карі. Кемп «Conception» збирався перепланувати власні структури так, аби надавати більше тіні гостям.
З точки зору сторонньої людини економіка дарування, масштабні мистецькі інсталяції та вбрання у дусі Mad Max це свідоцтва того, що Burning Man зовсім інше суспільство. Але не настільки.
У нашому теперішньому світі — назвемо це світом за замовчуванням — наше відносне становище в суспільстві часто базується на особистому споживанні. Якщо у нас є більший будинок, кращий автомобіль чи вишуканий одяг, ми, як правило, маємо вищий статус. Ми наполегливо працюємо, щоб отримати ці речі. Але коли ми отримуємо ці речі, ми не припиняємо працювати. Ми продовжуємо наполегливо працювати, щоб отримати ще кращу машину чи ще більший будинок.
Це загальновизнано як «йти в ногу з Джонсами». Хоча це може здатися нешкідливою конкуренцією, економіст Роберт Франк, автор «Економіки Дарвіна», розглядає цей тип споживання як руйнівну «гонку озброєнь». Коли ми працюємо довші години, щоб придбати більший будинок, щоб потрапити до найкращої школи мікрорайону, ми не враховуємо те, що всі роблять те саме, і ми змінюємо норму того, яким саме будинок має бути. Ми всі боремось, щоб бути вище на сходах, але коли досягнутий прогрес, все ще залишається тиск, аби продовжувати підніматися. Тим часом, ми, як група, всі витрачаємо більше і заощаджуємо менше, не відчуваючи нічого хорошого.
Кемпи на Burning Man також беруть участь у перегонах. Але ця гонка озброєнь не стосується особистого споживання — нікого не хвилює, наскільки крутий ваш намет чи який саме у вас велосипед. Насправді говорити тут про ці речі соціально не прийнятно. Гонка озброєнь це ваш внесок у суспільство. Одразу після «Де ваш табір?» швидко чуємо «Що ви даєте?»
Але із кожним роком, коли бьорнери привозять більше їжі, щоб готувати для усіх, створюють більше семінарів і купують гучніші динаміки для музичних таборів, норма змінюється. Вже не нормально проводити одну подію. Потрібно провести кілька подій. Роздавати звичайні снігові конуси вже не нормально, всі роблять це. Потрібно запропонувати снігові конуси із ромом.
Хоча може бути прикро, що Burning Man грає в ту саму гру, що і світ за замовчуванням, і просто замінює одні перегони на інші, але така реалізація неймовірно надихає.
Burning Man експлуатує людське прагнення до відносного позиціонування. Замість того, щоб судити про нас за рівнем нашого особистого споживання, тут віддають перевагу нашим колективним внескам. Взаємодія з іншими людьми, великодушне дарування, створення мистецтва для громади — усе це підвищує рівень добробуту людини та суспільства. Хоча кожна людина усе іще бореться за те, щоби бути вище на сходах, стимул продовжувати підніматися робить її щасливішою. Тим часом група в цілому виграє (якщо зусилля залишаються спрямованими на колективний внесок, а не на особисте споживання).
До Burning Man не було жодної освітньої кампанії чи фінансового стимулу, спрямованого на зсування людської поведінки у бік дарування, або «участі» чи «зв’язків». Що спрацювало? Заглиблення людей у нове середовище. Burning Man скидає людей з усіх верств життя до нового середовища.
Тут діють нові правила участі. Ні за яких обставин не можна засмічувати територію. Ви не можете використовувати гроші. Ви можете запропонувати губний бальзам комусь, кого ви тільки що зустріли. Ви повинні розмовляти із людьми під час очікування у черзі. Ви повинні розбудувати свій табір (свій дім!) так, щоб запросити туди всіх.
Протягом одного дня люди, які раніше ніколи не були на Burning Man, починають кричати у мегафон на незнайомців з проханням завітати до їхнього базару або приєднатися до танцю на барі або відвідати офіційний тверкшоп «як тверкнути». Змінюючи навколишнє середовище, Burning Man змінює поведінку людей.
Моїм улюбленим інтерактивним досвідом цього року став ніякий не арткар чи шоколадна кава із морозивом о десятій ранку. Це був звичайний велотренажер. Він був розміщений прямо поруч із портативними туалетами. Спочатку люди не розуміли, чому він там стояв. Але тоді хтось скочив на нього та почав крутити педалі. І раптом — а це сталося вночі — усі люди, що знаходилися по туалетних кабінках, зітхнули. У них було світло! Тренажер було під’єднано до ліхтариків всередині туалетів. Людина, яка це зробила, не була там присутня. Вона просто залишила це, щоб люди самі розібралися та отримали задоволення.
Я припускаю, що наступного року ця людина перевершить себе. Вона привезе більші ліхтарі. Але, можливо, і так нормально. Ця гонка озброєнь має позитивні зовнішні наслідки. Автор буде щасливішим, тому що він зробить покращення, люди, які крутитимуть педалі на тренажені, будуть щасливішими, бо вони допоможуть своїм колегам сходити до вітру із комфортом, і, звичайно, люди в цих туалетах будуть у захваті!
Як вчені-біхейвіористи, ми часто робимо невеличкі поправки до навколишнього середовища, сподіваючись, що відбудуться великі зміни. Burning Man розширює наші уявлення про те, що можливо. Це також говорить про те, що нам, як вченим та поведінковим практикам, потрібно думати ширше. Невеличкі зміни не створили Burning Man. Burning Man створив новий посібник основних суспільних норм. Єдине питання зараз: де іще ми можемо переробити довідник з життя, щоб отримати експонентні позитивні зміни?
Автор: Крістен Берман
Підписуйтесь на «КУРЕНІВСЬКИЙ КУР’ЄР» вже сьогодні, аби завтра здаватися собі розумнішим, ніж позавчора!
