#твіршики. Друга частина
Чергова порція твіПоезії

не все ти знаєш в цьому світі
і все не знатимеш, повір
не всі чарівно пахнуть квіти
вершин хребтів карпатських гір
***
привітні вигуки, радісні слова
завульовані лицемірними посмішками
і досі нескошена трава
у виконанні ідей непрошених
***
картинки чорно-білі бачу
розмальовую кольорами фантазій
в творчості маю погану вдачу
на фоні усіх евтаназій
***
пливу течією червоного віку
розпалюю пристрасті знак
заплющую вдосвіта чорні повіки
продовжую плисти у снах
***
усі мої ножі заржавіли
ліниві, не косять траву
згоріли мости і хати всі згоріли
ліниві, тримаються на плаву
***
повітря важке і вологе
ніяк не звикнеш до тиску
дорога не довга до Бога
не забудь написати записку
***
одна нога в ванній
інша в зависла повітрі
це свого роду випробування
на витривалість без світла
***
руйнація заради відродження
війни безглуздих ідей
наполеонам не треба погодження
приземлених смертних людей
***
іронія зливи
важливі листи
питання важливі
пора б віднайти
***
обіцянок зречення
вивчення теми
статеве заперечення
дітиська зелені
***
правові аспекти
замкнена темниця
вивчені конспекти
відбиток чорниці
***
примітивні сни
розвиток ментальний
відгуком весни
знищення тотальне
***
прилив ейфорії
секунда екстазу
дешеві повії
миттєві оргазми
***
відстань вирішує тільки тариф
все решта одні забобони
проблем не вигадуй ніяких нових
руйнуй всі істотні кордони
***
час веде свій примарний танок
міняючи перспективи
купуючи в небо останній квиток
вносиш свої корективи
***
щоденні місця стають відкриттями
новітня краса автентичних речей
і очі відкривши приходиш до тями
пробуджуєш мозок мільйоном ідей
***
вдосвіта вимушені прокидання
заліплені очі небаченим сном
від стінки до стінки хиткі дрейфування
напівзатонулим байдужим човном
***
куди не глянь, повсюду знаки
їх розуміти ще б напевне
тоді б життя не йшло до сраки
і все було б не так даремно
***
бруківка віщує вібрації
порушення звичного стану
глобальні процеси стагнації
опісля читання дурману
***
вигадуєш невільницькі устави
приймаєш істинне за сон
гуляєш небом без застави
захоплюєш мелодії в полон
***
я — демон власних злодіянь
рукою розтинаю шкіру
у пошуках земних страждань
чеснотам запитань не вірю
***
люстрації, дегенерації
ранкові мастурбації, фрустрації
причинно-наслідкові детермінації
зимови співи нації
посеред пахощів акації
***
на залізничній колії текстури
як наслідок завчених дій
параду скляної культури
арешту дешевих повій
***
стежимо за чужими життями
про своє відверто забуваємо
керуємось не своїми думками
не свої думки плекаємо
