#твіршики. Частина три

думок помийна яма
шалені гірки вгору вниз
крапки історій панорами
змагань вчорашніх приз
***
Життя стає не цікавим
Кава стає несмачна
Дещо взагалі не стає
Закінчується весна
***
Невчасні традиції
Динаміка звуку
Сучасні петиції
Кретинам на руку
***
Не будь рабом системи злиднів
Не стань таким же підарасом
Ми вирвем з язиками їхні посмішки огидні
Здобудем перемогу раз й назавжди разом
***
Ранкові осередки люті
Твої дерева вже розквітли
Всі відьми поховали мітли
Стоїш в очікуванні на порозі взутий
***
подачі, вдачі чи невдачі
хворіють, мліють, тверезіють
стабільні, вільні, божевільні
розумні розповіді розуміють
***
Залежність від експериментів
У пошуках своїх вібрацій
Розподіл хвиль твоїх сегментів
Слова без знаків пунктуації
***
Огидні залишки знесилених надій
Як реп’яшки прив’язані мінливим станом
Реальність спрощена туманом
Зникає в п’яній пам’яті сумних повій
***
Відпочинь поки небо холодне
Дай емоціям волю польоту
Час не винен, що ти наче голий
Вкрився шаром байдужого льоду
***
Розподіл нижнього в природі
Системно зламані мотиви
Помилки звернень в директивах
На верхніх залишках турботи
***
Фактично не залишилось снів
Ночі стали сегментом завершення
Все монотонне без кольорів
Стіл це всього лиш стіл, беззаперечне ствердження
***
Одного разу візьмеш в руки небо
Напишеш лист, складеш слова, насипеш солі
Коли завершиться життєвий дебет
Сховаєш очі під закриті парасолі
***
На все одна відповідь, завчений текст
Розмови як ліки сумління
Навіщо шукати у втечі прогрес?
Навряд чи прогалина стане везінням
***
Так прикро вранці прокидатись
Бо світло вже не та картина
Яка заставить серце посміхатись
Коли десь поруч чути плач дитини
***
Закриті очі втомлені насиллям
У спогадах споруд лиш стиха чути спів
Самотніх та направду вільних
Нескорених земним тяжінням тисячі птахів
***
Останнім часом люди стали нецікаві
Тупі, обмежені і зовсім кволі
Тепер я перевагу швидш віддам солодкій каві
Залишившись на самоті в неволі
***
Перші спогади минулих злив
Нас сильними робили недолугі сни
Так сильно ще ніколи не просив
Тепла майбутньої весни
***
50 відтінків сп’яніння
50 ночей без сну
50 інтенцій сумління
50 сліз на усмішку одну
***
давай позбудемось сумління
зустрінемо світанок мовчки разом
без страху вийдемо з полону тіні
на хвилях нот солодкого екстазу (18 лютого)
***
Такі непередбачувані напрямки
Сором’язливі кроки в майбутнє
За вікнами тмяного світла натяки
Перед очима яскраві сни ще не забуті
***
Ти є і вмить тебе не стало
Лиш пам’ять залишається в серцях
Хороших залишилося так мало
Хорошим — новий шлях в нових світах
***
Чим далі від світу, тим кращий зв’язок
Занепад на рівні конфузів
Уникаючи дій вбережеш від думок
Преамбули втрачених друзів
***
Кожного року любов стає меншою
З кожним вбивством затягуються вузли
Ти хотіла стати і залишатись першою
Але зрозуміла що всі мужики козли
***
старим на зміну прийшли нові
із запалом у молодих серцях
та пам’ятайте по чиїй прийшли ви крові
не допустіть нової крові на нових руках
***
Давай зіграємо в хованки, друже
Рано чи пізно нас і так поховають
Знаючи це не лишайся байдужим
Ти знаєш про них, а про тебе не знають
***
Давай подивимось в небо, брате
Там вільні від світу літають птахи
Літали, літають і будуть літати
Сідаючи зрідка на чорні дахи
***
Ми не скорились на шляху до волі
Ми не злякалися обличчя смерті
Ішли стиснувши зуби в холоді від болі
піднявши вгору голову і кулаки обдерті
***
розбиті вікна пострілом каміння
завуальовані обличчя темні жарти
крізь хмари диму з боєм пробивається проміння
невидимих героїв сонця варти
***
Медаль за відвагу
Диплом за здобутки
Героям — подяки
Генералам — прибутки
***
Невизначеність часових обмежень
Спроби відновити з’єднання
Крок необачний від застережень
Відчаю голос в відлунні зростання
***
Все потопає в мерзенному
Петля затягнута туго
Несвідомо і так даремно ми
Забуваємо, як бути другом
***
Останнє тремтіння замерзлого тіла
Зворушливо скаже, що вчора було
Про серця зупинку, яке так хотіло
Кохати у сонці, але не змогло
***
Ми забуваєм те, що обіцяли не забути
Ми гнемося від подиху нових вітрів
Ми пам’ятаємо лиш смак отрути
І миті бачених цієї ночі снів
***
Кожен новий музики проміжок
Нагадує забутим ароматом
Характерний присмак, але без домішок
Груш, винограду і свіжих томатів
***
Полюбляєш шоколад, читаєш книгу
Холодними вечорами дивишся кіно
Фальшом посмішок топиш душевну кригу
Намагаючись приховати життєве гімно
***
Осінь вичавить свою останню мантру
Холодними пальцями об мокрий папір
Сьогодні погано а завтра — це завтра
Тепліше, спокійніше, краще, повір
***
в політиці потрібні обличчя
розум став другорядним
дУрні влаштовують протиріччя
шикуючись перед входом парадним
***
Ми — випадкові перехожі
Шляхами часу йдем туди
Де декорації до болю схожі
А під ногами вицвілі сліди
***
Немає “до”, “під час” чи “після”
Нема “натомість” чи “тому”
Нема “мабуть”, “напевне”, “звісно”
Немає “їх”, немає “їй”, нема “йому”
***
перемогти режим не проблема
важче не стати частиною механізму
поки тебе не з’їла система
позбудься страху, зруйнуй межу кретинізму
***
адреналінова доза зашкалює
вигадана параноя робить свої справи
ефект ще більший азарт розпалює
йти всупереч дурного закону держави
***
неспокійні ночі, холодні
і сонце гріє вже не так
невинні, котрий день голодні
по небу проліта безкрилий смертоносний птах
***
перемовини з власним сумлінням
за лаштунками відповідь чесних
так раптово зустріте прозріння
на теренах мандрівок небесних
***
люди стали злі і невдячні
не всі, але більша частина
від цього стає трохи лячно
бо людина вже не Людина
***
я маю звички, мрії, плани
я оперую завченими фразами
хоча слова порожні, не без натяку омани
мені самому жити власними маразмами
***
залишок моралі на дні чарки
рішучий виклик пану сатані
їдучий дим дешевої цигарки
ховає пями крові на вікні
***
переповнені маршрутки тілами
везуть думками сповнені скроні
забули час коли слова були словами
коли були щирими і від цього не втомлені
***
відцвілі відтінки забутих картин
відмова сприймати реальність при спробі
залишити в пам’яті спогад один
відносності суму, утрати й жалоби
***
замість обговорювати “як”
ми виправдовуємось “чому”
замість посмішок, обійм, подяк
розпочинаєм ще одну війну
***
неначе двоє та кожен десь при собі
привітно запалюють вогник бажання
запалюють сни теплим світлом вночі
очікують завтра під ритми кохання
***
щодня нові але знайомі Будди
міняють хід твоїх думок, ідей
на фоні звуків музики повсюду
на фоні фарб і тих самих людей
***
і ніби спиш, але не зовсім чесним сном
жахіття прикрашають місяць й зорі
над небом пропливаючи човном
вечірнім літнім небом в літнім морі
***
і тільки вітер листям шелестить
холодного осіннього світанку
минає перша і остання щастя мить
пустивши час по колу і без перестанку
***
Безбарвна колотнеча тіней
В вечірньому танку на львівській хвилі
Обличчя втомлені, але такі щасливі
Спокійний вияв доброї, старої ліні
***
Кава зранку, ввечері втома
Симпозіум буденних протиріч
Секунди сну, адреналін за комір
Малюнок світла аквареллю в ніч
***
Праворуч вітром замунуте коло
Ліворуч відчинений в спеціях люк
Шизою замащений світ по приколу
Плекаєш надію, що це лише глюк
***
Війни на особистому рівні
Вбивства давніх відносин
Слова — заклинання чарівні
На шиї петля від укусів й засосів
***
Десь так далеко, тут і залишусь
На відстані дзвінка чи може крику
У сні тобі з бажанням посміхнусь
Залишу те що буде в спогадах на віки
***
Я памятаю день коли не було часу
Не було відстаней, не було слів, думок
Прихильності не було, не було відрази
Не було тіла, крові і кісток
***
В тривожному положенні очікуєш приходу
Зростає сюр затьмареного світу
Забувши назви днів течеш по літу
Не розрізняючи вівторок і суботу
***
Не бійся бути тут самим собою
Не намагайся стати вигаданим я
З обличчя зняти маску сильною рукою
Твоя мета, твоя винагорода, ціль твоя
***
Бачу як перші ховаються в небо
Наступні з вогню виростають невпинно
В землі залишаються ті хто без тебе
Водою погашені в часі первиннім
***
білявка з’явиться нізвідки
так само зникне в нікуди
а ти все будуватимеш для себе клітки
в пустелі сорому, без квітів і води
***
картатий запах вишні влітку
мішковиною розум огорта
словами зводиш собі клітку
твоя свобода як і ти пуста
***
привітність кажуть вже не в моді
без смаку чаю, шоколаду, солі
свою застуди віддаю без шкоди
в твоїй загадці гублячись поволі
***
налаштування по замовчуванню збиті
розбіжності на рівні мови
дороги пелюстками квітів вкриті
сухі та досі пахнуть й кольорові
***
Для когось ідеал, комусь найкращий друг
Для когось іграшка для насолоди
Комусь огида замкнена в червоний круг
Для когось втеча з рабства до свободи
***
Уявні друзі забувають вигадані мрії
Зникають негативи вигаданих фото
Ілюзія фальшивих божевіль повії
Затягує тебе в своє в’язке болото
***
Розбавлені часом розумні цитати
Запорошених роками старих сторінок
Без здобуття відсутній страх втрати
Домовину не прикрасить жоден вінок
***
Використання спогадів як протиріч
Зникаючі бажання тануть наче лід
Сухе знечулення розіб’є третя ніч
Згадай про небо і забудь дурний обіт
***
Ломка за дозою, на фоні Бах
У вікнах відображення забуті
Сьогодні музика звучить кріз дах
Симфонія привітності і присмак ртуті
***
Завіса, антракт до ранку, сон
За ненаписаним сценарієм наступна дія
У тіні заховався мій фантом
Спостеріга за поворотами сюжетів і радіє
***
Прагматична війна старечих маразмів
Каталізована рядом комплексів
Перемоги над ворогами неначе оргазми
Історія брехливих нікчемних дописів
***
Дорожні знаки під питанням
Вершин своїх і досі не знайшов
Навколо бачу тільки кров і зазіхання
На віру, волю, силу, правду і любов
***
Брехливі, продажні, байдужі
Підстрижені наголо очі порожні
Цинізму крива притаманна верблюжим
Зупинкам в пустельних кварталах безбожних
***
Пропонуєш знаючи відповідь
В темряві чекаєш дива
Змирившись з тим що отримав
На ранок замовляєш зливу
***
Будь сонцем власного життя
Освічуй, зігрівай всі мрії
Прямуй вперед, назад немає вороття
Життя у відповідь тебе зігріє;)
***
Цигарка проти ночі
Прокурені легені
До стійки черга випити охочих
Думки спокусливо шалені
***
В напрямку страти дорога проста
Привабливість знищення знову гукає
Напишу нового, сумного листа
Відправлю туди, де ніхто не чекає
***
У кожного є свій термін придатності
Ресурси обмежені, як не крути
І вийшовши з ладу втрачаєш всі здатності
По другому колу шляхи перейти
***
ти думаєш ти унікальний?
своєю вдачею плануєш здивувати світ?
розслабся друже, все на що ти здатен
так це новий, усім байдужий недолугий твіт
***
коли твій шлях стає пологим
і небо тисне, наче дуже близько
не розслабляйся друже, скоро знов зима
крім страшно стане ще й до біса слизько
***
безглуздо час марнуєш
гордишся непотрібними речима
що саме гірше — зовсім не шкодуєш
за втраченим скарбом незримим
***
квадратні будинки, паралельні дороги
трикутні знаки на шляхах
лінійні звички від усього
овальні звуження в правах
***
читаєш тих, кого не знаєш
керуєшся думками сірих мас
сліди свої з землі стираєш
отримуєш екстази від образ
***
самий звичайний день
прибутки стали витратами
і ніби в житті усе пахне, цвіте
а ти свідомо губиш себе препаратами
***
як довго не тривав би поєдинок
під орденами вигаданих днів
стабільно бракуватиме сходинок
у полум’ї руїн нестриманих вогнів
***
оли втрачаєш — сумно
червоні очі втомлені слізьми
і світло вигляда таким безумним
і влітку холод від зими
***
коли втрачаєш — важко
усе стає байдужим й марним
чекаєш від життя поблажки
пригадуючи посмішки примарні
***
розріджене небо привітно ковтає
бездумних ворон пролітаючих повз
привабливий знак нездійсненних погроз
за рогом тривалості часу чекає
***
виникаєш непомітно
життя проживаєш
зникаєш безслідно
все з початку починаєш
***
кожна нова історія
починається з завершення старої
всі прагнення уявного миру
переважно закінчуються війною
***
уміло підроблені почуття
дестрофія людської гідності
відчинена маніпуляційна життя
шпиталю абсурду і невідповідності
***
одвічні змагання на витривалість
щоденні повчання, приватні уроки
припущення вірні, невірні зізнання
глибинно поховані в пам’яті стоках
***
відчинені вікна своїм штучним світлом
метеликів манять в полони
специфіка вчинків не зовсім помітних
загострює важкість і втому
