«Злюка бобер тебе майже зжер»: феномен касирів на автостанції

MC Кучеряшка
Nov 4 · 3 min read

Касири автостанції — досі незвідана для мене субстанція. Непідробна лють і людоненависництво сьогодні, підкупна янгольська поблажливість — завтра.

Усі, хто повертається звідти, так-так, споживачі послуг касира, розказують здебільшого історії в дусі «Жах», «Як так можна?», «От курвина». А дехто навіть переможно скандує «Я в неї вигризла квиток!», «Відразу з ними сварюся, бо ж інакше не можна» і т.д. Місцина, де люб’язність — це лотерея, мінімум питань — запорука успішного метаболізму у працівниць на касі, а гостра відсіч з боку майбутніх пасажирів — імовірно ще одна історія, яку, гадаю, скоро почую на роботі від колег. Я так до цього звикла, що вже сама фанатію від таких розповідей. І цікаво, і блювотно. Це наче їздити розбитими дорогами сходу. Інтрига — доїдеш чи ні… Але ближче до зла, тьфу, тла розповіді.

А тло цього, сподіваюся, не без сенсу тексу — на диво, добро. Наш контакт починається із привітання. «Добрий день», до слова, не завжди сприймається на ура. «Здрасьтє» у відповідь — це вже успіх. Продовження діалогу словами «а підкажіть, будь ласка» змушує касира нагострити вуха, придивитися до істоти, що зазирає і щось мугиче у віконечко, зробити застиглий вираз обличчя, а затим драматичну павзу, після чого недбало харкнути зауваження «А громче можно». Можна. Зйомка триває. Дубль два. Замість хлопавки помічника режисера, нервове поблимування з боку какахи з мізками (саме такий у мене стан, коли спілкуюся з касиркою, у якої не склався день).

Це могло б тривати вічно, але вона все ж мене почула, зрозуміла, пройнялася моєю тривогою за приїзд хирявої маршрутки, що можливо вже й розсипалася десь по дорозі до Старобільська. Але ні, ми обидві віримо, що вона доїде. Та все ж квитки «по прібитію».

Вони теж люди. І так, теж часом ненавидять свою роботу. І людей. Що тут казати про численні обличчя, що нависають над тобою щодня і вимагають повторити щоразу ту ж саму інформацію. Тільки-от люди різні, а касир — один, два, три, чи скільки їх там? Не суть. Люди приходять за допомогою/послугою, і влада в тієї людини, що може її надати. Як розпоряджатися цією владою раціонально та людяно — то вже касир точно знає.

Попри втому та відразу до світу, оточення, касири автоматично відбувають зміну і після чергової добірки таких от «дублів» ідуть додому спустошені. Новий день не дає гарантії, що буде гірше або краще. Касир приходить на роботу і починає день з уже вивчених фраз, за тим самим сценарієм. Лише сміливці можуть перетворити це у творчість та полюбити ті миті, якими б похмурими вони не були щодня. Хоча до дупи це все.

Ненавидиш роботу — звільнися вже нарешті, дай можливість спробувати розігнати хмари іншим. На це теж треба мати неабияку сміливість.

Пі.Ес. До чого тут бобри. Чесно — просто була запара з назвою. Що вже першим звалилося на голову…

У чому сенс тексту? У будь-якій «прибитій» ситуації я намагаюся поставити себе на місце людини, яка навіює на мене своєю не менш «прибитою» поведінкою хандру і щонайменше бажання знаходити з нею спільну мову. От і касири тут як тут, і вони велике виключення. Не можу зрозуміти, чому там, де апріорі треба вміти спілкуватися з людьми, вибухає суцільний мовленнєвий треш, розпадається на купу смердючих недопалків і спокійно собі тліє ото там, біля каси. Дихаємо цим, гнівимося, бо ж повітря — одне, а фільтри давно забиті виправданнями на кшталт «А ви спробуйте за день обслужити стільки людей».

Сенс триває… Мені досі гидко заходити на нашу автостанцію, бо щоразу відчуття, що от зараз, цієї миті, я когось (тобто пані касирку) змушуватиму відповідати на питання, відповіді на які мала б давно завчити, увібрати кожною фіброю і не потикати носа з уже заїждженими темами. Сенс — настільки ви зацікавлені в тому, щоб вас обслужили так, як хочеться саме вам. Якщо ж починається виверження внутрішнього вулкану? Тоді хай «плюється» лавою. Я що заохочую до сварки? Нє-є-є, лише до зважених аргументів на противагу тим, що почуєте з протилежного «касового» боку, де, хто знає, можливо саме завдяки вам з’явиться прояснення.

    MC Кучеряшка

    Written by

    Під моєю “парасолею” історії людей і трохи екзотичних думок від самої себе. Check it out.

    Welcome to a place where words matter. On Medium, smart voices and original ideas take center stage - with no ads in sight. Watch
    Follow all the topics you care about, and we’ll deliver the best stories for you to your homepage and inbox. Explore
    Get unlimited access to the best stories on Medium — and support writers while you’re at it. Just $5/month. Upgrade