Привоз 2014

Кореспондент Kyiv Forever, Василь Гаврилович (далі ВАГ), відвідав нашу екс-редакторку розділу Born to Shop, Катерину, яка втекла жити до Одеси, бо “там 7-й кілометр та привоз”, щоб дізнатись, як цій жінці живеться так далеко від столиці. Катерина з’явилась до лавочки у парку Шевченка в шортах та з олівцем у волоссі. Від неї пахло айвою та алое. Розмова видалась напрочуд душевною!
ВАГ: То розкажіть, що в тій Одесі? Які Ваші враження від нового міста?
КАТ: О! Відкрила для себе одеський Привоз. Це сталось сьогодні зранку і враження ще свіжі немов вранішні круасани в Парижі.
ВАГ: Ви були в Парижі? І це при нашій зарплатні? Гаразд, про Париж потім, продовжуємо про враження від Привозу.
КАТ: Ну… шо вам сказати… Під кінець обходу дві L-size пакети з Ошану були набиті всіляким добром загальною вартістю у символічні для споживчого кошика 500 грн… це при тому, що тільки на 300 грн я вхитрилась накупити меду і до цього невідомих мені субпродуктів бджільництва.
ВАГ: Та це ж дива ощадливості! А в Києві мед такий дорогий, най його… Хоча у мене на нього алергія, тому все ок. Що далі?
КАТ: Якщо вірити коренастому дідусеві-бджоляру з бородою, як у Льва Толстого (а як такому не вірити??) через місяць прийому його снастей я помолодшаю на 10 років.
ВАГ: То якщо на вулиці зі мною привітається незнайома сімнадцятирічна молодичка, не ніяковіти соромязливо? Це, ймовірно, Ви?
КАТ: Так! Але поки що мені всі двадцять сім і ми без зайвих спокус вертаємось до Привозу. Так от, у молочному павільйоні розбігались очі і нюхові рецептори; виходила я з місячним припасом бринзи овечої, бринзи козячої, бринзи семимісячної і свіжої, сулугуні зі спеціями і сулугуні з травами. Та якби на цьому я зупинилась! Окрім якісної протеїнової дієти на мене чекають щовечірні чаювання з запареними перетертими калиною та обліпихою, з айвовим варенням в прикуску. Останнє, правда, ще треба буде зварити.
ВАГ: Не біда. Ви ж казали, що мама приїжджає скоро? Зварить! А якісній протеїновій дієті не можу не порадіти!
КАТ: Та чому тут радіти? Я і в Києві бризну їла. Про стандартні базарні набори овочі-зелень-виноград я, з вашого дозволу, промовчу, щоб не видатись надміру банальною. А от про настоянку на личинках молі згадаю, мабуть, навіть на прийомі у психоаналітика, якщо колись до нього дійду. Звертаюсь до всіх друзів на великій батьківщині. Раптом ви захочете цієї чудернацької настоянки, не встидайтесь. Просіть і буде вам привезено — мною з самого Привозу!
ВАГ: Друзям передамо. Ви впевнені, що хочете ті збаночки до столиці тарабанити? Повідайте нашим читачам, з чим ці личинки їсти?
КАТ: Не їсти, а пити настоянку. Отак приймаєте по 10 капель в день, і забуваєте про всі легеневі проблеми, навіть якщо у когось, борони Боже, туберкульоз. Принаймні так розповів мені мужчинка, який цих личинок виловлює і далі самі розумієте що з ними робить. Чесно зізнаюсь, хотіла цю настояночку собі придбати, але вчасно згадала, що вегетаріанка…
ВАГ: Святі Йосип та Марія, і Ви теж туди?
КАТ: Так, а що? Вегетаріанка і вже майже одеситка — тільки на цьому тижні натрапила на ліфлетик з порадами, як стати справжнім одеситом. Асимілюватись — моє хобі, тому з азартом олімпійського спортсмена я прийнялась вторговувати бодай по гривні з кожної покупки. В кінці обходу цього трейдмарківського для Одеси базарища я з відчуттям гордості за свою щойно відкриту одеську натуру, вручила таксисту вторговані, а іншими словами чесно зароблені гроші.
ВАГ: Переконаний, Ви його вразили!
КАТ: А як же! З придбаною вже на виході гілкою алое в зубах (бо в торбах не було місця) зайняла собою і своїми покупками все заднє сидіння. Їхала щаслива. І хоч в центрі традиційно відключили світло і воду для чергової профілактики електро-станції і водоканалу, все компенсувало щастя від витрачених грошей і сонячного одеського неба.
ВАГ: Про небо це Ви вчасно! Он, як стемніло рано! Побіг я, мушу встигнути на останню електричку!
КАТ: Ага. Чао, Василю Гавриловиче. Та дивіться ж під ноги, це вам не набережна Ніци!
