Хаща і “гревел"
Тут могли би бути (і трохи будуть) виправдання, чому я так погано їхав, але кому то цікаво, якщо і так переміг.
Все почалось з вибору категорій. Гревел 100 не буде. Я трохи в шоці, шо дєлать куда звоніть? Куди мені — до сильних чи до красівих? Ну тобто їхати на свойому циклокросі (це майже гревел, хто не в темі сортів всякого “криворульного навколо шосе") з мтб 100 км чи з гревелами 50? Обираю гревел, бо про трасу такого наговорили і фотками напоказували, що капєц, треба буде пішки ходить на гревелі через цеглу і коріння. Я, звісно, і не таке бачив, і срати кирпичами більшими ніж були на трасі мені не звикати, але все ж обираю категорію красівих і стильних. Красиві вуса, форма Рафа, торбинки на рамах, веселі шкарпетки, блогерство, стільок і всьо такоє. Короче їду категорію Гревел 50.
Відмазка перша. Не можна нічого робити з велосипедом за день до старту. Хіба що помити після попередньої гонки. Нє, оце треба було мені полізти поколупатись. Ну добре, нову касету 11–28 поміняв на стару 11–32, бо прогноз погоди був невтішний для тих, хто любить сонечко і сухий пісок. Ну тобто мав бути дощ, або дощ напередодні. Мене дощем не налякати, а от трансмісія і колодки гальмівні вмирають від мокрого піску швидко і ти нічого з цим не зробиш. Ще міняю зірку на системі з 50 на 46, маленька залишається на 34. Міняю трос, налаштовую передній перемикач. Ну ще й вирішив поміняти проставки на валу шатунів, стояли сталеві поставив карбонові, легенькі, на 10 грам легше, плюс до пафосу і все таке… Раптом “хрусь", це був болт. На системі Ротор. Ексклюзив, всі діла, алюмінієвий болт з різьбою 16 мм і силою затягування 35НМ… Це був не просто болт, це тріснули всі мої сподівання на цю гонку. Знайти такий болт за день до гонки? Ви серйозно? Ну добре, я його знайшов, то окрема історія (порадити другові купити систему Ротор, якою він зараз не користується — то була робота на перспективу, взяв у нього цей болт). Все зібрав, герметик долив, нове сідло поставив (таке саме як і було, тільки ціле). Зважив велосипед, засмутився трохи — 7.9 кг з насосом і велокомпом. І з педалями, звісно, бо дехто без них міряє, (це як міряти піструна лінійкою, яка починається не з 0, а з 5). Треба покришки від старого герметика почистити, буде грам на 100 легше.
Відмазка друга. Днів десять взагалі без тренування, приблизно стільки ж днів з недосипанням — не найкращий спосіб готуватись до марафону. Ніч в поїзді, вагон СВ ( дорого-богато), знов не виспався. На стартовій випиваю подвійну порцію енергетика з кофеїном, трохи краще стало.
Відмазка третя. Не знав що одягнути, одягу набрав декілька комплектів, дві пари велотуфлів ( чи велотуфель, чи як воно пишеться, мені телефон підкреслює і то і друге). У підсумку вирішив ризикнути і їхати по мінімуму, це і легше, і аеродинамічніше і типу як спортсмен. На старті трохи замерз, але потім було саме те що треба. Ось плюс коли ти не в команді і немає спонсорів, їздиш в чому тобі краще.
Гонка не місце для джентльменів, якщо ти хочеш боротися за подіум. Стартуємо одною групою з дівчатами, стаю у перший ряд, бо читай вище. Вже було колись таке, що дівчат пропустили вперед на старті, начебто все добре було тоді, поки не почали їхати…
Старт.
Задачі вирватись вперед немає, їду другим, придивляюсь до суперників, дивлюсь що на трасі, намагаюсь відчути свій організм і його реакції на навантаження. Їдемо більш менш спокійно, мене це влаштовує. Кирпичі якось проїхав, думав буде гірше. Біля маленького озерця чую позаду гучний “бульк" — хтось нирнув добряче, добре що не я. Любку (річку) переїхав зліва, не дуже швидко, вода не така й холодна, більше хвилювався щоб пісок на трансмісію після Любки не посипався (не з мене).
Десь на трасі, де хвиляста дорога, піймав флешбеки, що колись тут вже їхав марафон Коцюбинське 6 годин, але тоді на 26 двохпідвісі тут було важче, ніж зараз на гумі 40 мм, але 2 години)))
Біля залізниці на прямій вирішую їхати вперед і трохи додати, бо щось пульс 150–155 на гонці не дуже. Трохи натягнув, але без наміру від’їзжати від переслідування.
На одному з поворотів трохи завтикав і от я вже їду 3м в групі з 4. Мене це влаштовує поки що. На пісочку наприкінці кола заїхав в саме пекло, але викрутив (циклокрос із босс) і при цьому побачив де краще було їхати.
Так доїхали перше коло, дивлюсь на прибори - приблизно година ( трохи менше) середня потужність 208, нормалізована 228, пульс середній 158. Ну тобто по приборам я можу трохи ще добавити, але треба знайти місце, бо на рівнині я не зможу так просто відірватися.
Наздогнали ми якусь групку з 5–6 чоловік, які всю ширину маленького підйому зайняли. Кричу їм “Пропустіть", не хочуть, кажу
- “що у вас тут відбувається?” — ”заруба"
— ”за 85 місце?”
І якось протиснувся між ними і трохи додав швидкості. От саме там я і від’їхав трохи від суперників.
Далі було найважче— дотерпіти і не нафейлити. От з другим було важко, бо найскладніша частина цієї траси — це учасники з інших категорій. Ось туточки
https://youtu.be/XeGeFlgXq7w
відео, де один просто зупинився посеред спуску, тут була брудна лайка
Може то й не лайка, але Гугл таку картинку видав…
Шматок траси з корінням, тут мені знадобились тренування балансу і рівноваги
Біля намету з водою (чи то КП був?) ледь розминувся з дівчиною, якій терміново потрібно було під’їхати до намету.
Доводилось завжди дуже голосно і наполегливо просити учасників, щоб пропустили, іноді двічі. Навіть трохи зірвав голос і горло боліло. Але краще голосно крикнути і потім подякувати, ніж чемно чекати моменту для обгону і просрати все.
Ще був цікавий момент, переді мною по трасі бігала собака, ніби змагаючись зі мною. Не знаю, до чого це, але в певних колах ширяться чутки про окремих гревелів і собак. Але ж у мене циклокрос, тому все нормально з собанею.
Відео з собакою
По харчуванню. За гонку випив 0.5 л ізотоніка з вуглеводами і півфляги простої води (запивати гелі, як пише інструкція), 2 гелі, 1 магній на другому колі. Ще один гель в кишені привіз на фініш, не знадобився. Найскладніше в харчуванні було дістати гель з кишені, а потім в кишеню всунути порожню липку упаковку…
Їду, озираюсь постійно, трохи економлю сили на всяк випадок для прискорення, бо фінішний спринт то не моє. Тримаю 240 — 250 Ватт там, де можна їх тримати. Пісчаний підйом виїхав на 34–32, і ще пару раз за коло скидав з 46 зірки спереду, саме вона була тут ідеальна.
Ну ось так і фініш, нарешті. Мабуть це найбільша моя перемога на гонках за 8 сезонів. Не найкраща гонка для мене, не краща спортивна форма, не найважчий подіум і не найцінніша медаль. Просто найбільша перемога на гонці після певних подій недавнього часу. І тепер можна сказати: “Я повернувся. Старий, але не іржавий".
“У сраку цю пафосну філософію, ти давай про гонку" — скаже хтось з читачів, і буде мати рацію. А шо про гонку ще сказать? Траса норм, але для мтб мабуть нудна. Організація збс, все чудово, розмітка супер, орги красавчікі.
По цифрам. Час — трохи менше 2 годин, середня потужність 209, нормалізована 229, середній пульс 159. Не кращі показники, але вистачило їх. На другому колі трохи додав потужності, але проїхав на 10 секунд повільніше.
Нагородження то окрема тема. Всі поливаються шампанським, а мені ще в поїзді їхати, і пухову куртку мочити ігристим напоєм так собі ідея. Вдягаю дощові куртку і штани, виходжу так на подіум (ще один плюс відсутності команди — на подіум в чому хочеш, а не мерзнеш у мокрій майці), де ледь не пустив скупу сльозу від щастя і того, що ведучий про мене наговорив, і… вирішуємо не відкривати шампанське. Ееее, ну окей, іншим разом.
Ну от і все. З’їв шаурму в Ірпені на вокзалі, електричка, вокзал в Києві, поїзд додому. Всьо
Кому цікаво — я їхав з камерою і є повне відео з гонки з телеметричними даними, крім останньої хвилини, коли камера розрядилась
https://youtu.be/-Du0jUlynGo
І осьо туточки буде відео нарізка деяких моментів.
(ще нема, але буде скоро)