План уряду — вирости на 40%?

Konkretyka
Nov 6 · 6 min read

Ознайомимося з ключовими індикаторами або цілями, які поставив уряд:

  • економіка України (ВВП) зросте на 40%;
  • залучено 50 млрд. доларів прямих іноземних інвестицій;
  • буде створено 1 млн. нових робочих місць;
  • відбудеться очевидний розвиток інфраструктури, зокрема всі основні дороги (24 000 км) будуть приведені у хороший стан, активно розвиватиметься залізниця, побудовано 5 глибоководних портів та 15 аеропортів
  • рівень забруднення довкілля зменшиться принаймні на 20%;
    - демографічний тренд буде позитивним (народжуватиметься і повертатиметься в Україну більше людей, ніж помиратиме і виїжджатиме).
  • кожен українець буде забезпечений на рівні реального прожиткового мінімуму;

В цій статті ми розглянемо лише перший пункт, бо він подавався, як основний.

1. Економіка України (ВВП) зросте на 40%;

Питання, чи реально зрости на 40% розглянемо нижче, а зараз пропоную подумати над цим: «Чи правильну ціль встановив уряд?». Нагадаю, що у передвиборній риториці мова йшла про «подолання епохи бідності», а значить в такому випадку орієнтиром повинні бути на доходи населення, а не ВВП. Звісно, ріст ВВП автоматично призводить до росту доходів населення, але на яку суму зростуть ці доходи? Якщо ми ставимо цілі подолати «епоху бідності», то відповідно і треба орієнтуватись на більш конкретні показники, а не на абстрактні кореляції.
Зокрема, можна було б встановити орієнтир по «медіанній зарплаті». Нагадаю, що медіанна зарплата є більш коректним прикладом для оцінки реального стану справ, коли мова заходить про «доходи населення». Різницю між середньою та медіанною ЗП було описано на каналі:

«Середня ЗП формується таким чином: один робітник отримує 1000, другий 500, третій 400, четвертий 350 і останній 300, в такому випадку середня ЗП (умовно) — буде 500.
Медіанна ЗП формується таким чином: при тих же параметрах, що і вище ми маємо таку фішку, що половина робітників отримує менше 400, а половина більше, відповідно медіанна зарплата буде — 400 (медіанна методологія показує ЗП середнього в групі).»
Примітка: Медіанна ЗП на сьогодні складає 7183 грн., після податків це 5782 грн. (ПДФО), а якщо додати +20% ПДВ, бо товари люди купують в магазинах, то дохід стане ще більш печальний [1].

Тобто, при встановленні адекватних цілей, у нас повинно було бути, що ключовим показником є медіанна ЗП, а другорядним показником є ВВП. Звісно, щоб отримати реальний ріст медіанної ЗП в доларах, ріст ВВП повинен бути значним, а інфляція та девальвація низькою. Однак, в такому разі й спектр дій уряду збільшується, а це у свою чергу ускладнює їм завдання для заробітку політичних очок. А хто хоче, добровільно, ускладнювати собі задачу?
Чому ЗП в доларах? Бо більшість товарів прив’язані до курсу долара, починаючи від ліків більшою мірою, закінчуючи товарами споживчого кошика меншою мірою.
Також орієнтир на ЗП змушував би уряд знижувати податкове навантаження і як результат, в них би було менше приводу збільшувати витрати бюджету на неефективні цілі (наприклад. безглуздий зелений тариф, який занадто дорогий для нас і вигоду від якого в більшості отримують олігархи).
Варто зазначити, що сам ВВП, як показник економічного щастя часто критикується, зокрема той самий Джозеф Стігліц, лауреат нобелівської премії по економіці та багато інших, звертають увагу на його недостатню змістовність.
Хоч критика ВВП більше іде в специфічному контексті і часто нагадує ліві нотки. Проте, нам дійсно варто звернути увагу, що між ростом ВВП на пару відсотків і добробутом дійсно не так багато зв’язку. Бо на добробут впливає не тільки ріст економіки, але і податкове навантаження, про яке уряд бажає забути.

Тепер перейдемо, до підстав потенційного зростання на 40%. Для початку нам треба зрозуміти, що ріст ВВП, це в першу чергу зростання виробництва та продаж вітчизняного продукту закордон (в нашому випадку це продаж сировини).
На жаль, ми не можемо розраховувати на внутрішній ринок, бо він дуже кволий, а з таким рівнем медіанної ЗП — 200 доларів, можна про нього просто забути. Також свою роль грає той фактор, що наше населення знаходиться під системною кризою еміграції та вимирання, відповідно попит не зростає.
Таким чином ми приходимо до розуміння, що саме ріст експорту є ключовим драйвером росту нашої економіки. Зазначу, що всі країни економічного дива (Ізраїль, Корея, Тайвань, Японія чи Сінгапур) мають експортно орієнтовану економіку. Цікаво, що частина з них (включно з ФРГ, яка теж входить до списку країн дива) займають топові місця по експорту у світі:

Наш стрибок на початку нульових також був пов’язаний здебільшого зі зростанням саме експортної складової. Тоді ВВП України виросло з 31 млрд. у 2000 році до 180 млрд. у 2008 році (у 2018 наше ВВП — 112 млрд.). В той час, ціна на металургію зростала високими темпами (індекс):

Графік [2]
Тобто, уся геніальність Ющенка та Кучми була в тому, що їх президенство припало на часи, коли був бум на сировину. У свою чергу, як тільки він закінчився з того ж моменту почалась стагнація росту ВВП (з 2012 по суті).
Відповідно, якщо ЗЕ пощастить, то він може також потрапити на тренд, по зростанню ціни на зерно і ми дійсно зможемо додати 40% до ВВП (якщо ціна зросте в рази). Однак, вірогідність такого сценарію дуже мала, бо зараз усі основні гравці ринку продовжують нарощувати експорт зерна (особливо РФ).

Якщо відкинути не стабільний сировинний експорт, які у нас є варіанти зростання? От тут, вже стає дуже складно, бо уряд і ЗМІ звикли все спрощувати. Зокрема в них економічний зріст, це просто зріст, а не досягнення конкретних індустрій і тому подібне.

Розглянемо індустрії, які є основою нашої економіки за своїм принципом, а саме з дешевою робочою силою та сировинним продуктом:

ІТ індустрія. В контексті галузей росту, вона перша хто припадає на думку у молоді. Проте в ній є умовна складова «сировини», бо ми не створюємо продукти, а віддаємо на аутсорс свою робочу силу. Однак, з іншого боку, ця робоча сила отримує досить великі ЗП на фоні усієї економіки і тим самим підтримує своїми витратами споживчий попит. Але і в неї є свій поріг, зокрема в середньому в рік вона створює до 30 тис. робочих місць (розрахунок умовний), а доля в ВВП всього 3–4%. Тому, вона може бути частиною індустрій росту, але дуже далека для вирішального вкладу в економіку.

Примітка: Створення і продаж продукту та оренда робочої сили для створення продукту (чим по суті і є аутсорс), це різні речі!

Металургія. До того, як агрокомплекс почав свій злет, вона займала першу сходинку експорту. Ми вже розглядали, що після падіння цін на метал, разом з ними почав стагнувати ріст ВВП. Однак, варто пам’ятати, що продукція цієї індустрії, також умовно поділяється за якісним принципом:

Графік [3].

Якщо сировинні та напівфабрикати дають розуміння, що це є по своїй суті сировинний експорт, то до прокату з’являється маса захисників вважаючи його складним експортним продуктом. Звісно, формально це є не сировина, а готова продукція. Проте, треба розуміти, що прокат виглядає от як:

Тобто, його використовують при будівництві (холодний прокат) чи навіть в автомобілебудуванні (гарячий прокат). Так чи інакше, це лише складова готового продукту, а не по своїй суті готовий продукт з високою доданою вартістю. Якби, метал поставлявся на трубні заводи й продавались труби, то це був би готовий продукт. Одним словом, ми не маємо на сьогодні від металургії — продукту з великою доданою вартістю, який мав би унікальні технічні характеристики.
Відповідно, ми не можемо розраховувати, що ця індустрія зможе різко наростити експорт металу, особливо коли на ринку давно домінує КНР (як покупець так і виробник):

Ми у свою чергу, через деградацію після приватизації втратили можливість втримати об’єми виплавки сталі в порівнянні з 1990 роком. Як наслідок наша індустрія поки знаходиться в досить поганому стані і концентрується на продажу сировини\прокату (з іншого боку варто розуміти, що ринки металу дуже складні і просто так, випускати готову продукцію не вийде).

Агрокомплекс розглядати не буду, бо він експортує очевидну сировину, а не готові харчові продукти.

Висновок. При адекватному економічному фоні, ми можемо досягти росту в рік у 5% до ВВП, якщо уряд не буде гратися з регулюванням економіки. Однак, це буде досягнуто шляхом загального попиту на сировинні товари та нашу робочу силу СВІТОВОЮ ЕКОНОМІКОЮ (на основні наші експортні індустрії). Ні про яку появу нових індустрій і мови бути не може, бо їх просто не має на економічній карті України. Відповідно, ні якого якісного стрибка на кшталт країн економічного дива — не буде.

Konkretyka

Written by

https://t.me/Konkretyka

Welcome to a place where words matter. On Medium, smart voices and original ideas take center stage - with no ads in sight. Watch
Follow all the topics you care about, and we’ll deliver the best stories for you to your homepage and inbox. Explore
Get unlimited access to the best stories on Medium — and support writers while you’re at it. Just $5/month. Upgrade