
Сторітелінг тудей
Давайте ж розберемося, що таке насправді сторітелінг.
Ось це сторітелінг:

Едвард Руки-Ножниці також. І светр, який летить з балкону.
Сторітелінг — це усе, що викликає інтерес: Що трапилося до того і Що відбуватиметься далі?
Ми йдемо повз вказівник із кумедною рекламою вранішньої кави і думаємо: «О, сумний чоловічок, а що далі? О, він все ще сумний, зате у нього є кава!» Ми дивимося захоплюючу стрічку, бо нам цікаво, що буде далі. Чоловік викидає дружині з балкону светр — і нам цікаво: «Чому вона не взяла його з дому сама? Вони посварилися і він її вигнав? Може, вона змерзла?» Коли бачимо меч у камені, нам цікаво, як він туди потрапив і чи його хтось вийме.
Що є сторітелінгом і що — ні
Текст, картинка, відео, предмет, вигук — усе це може бути сторітелінгом і може ним не бути. Різниця — чи викликає це інтерес зупинитися і спостерігати?
Хороша історія починається словами «А що як…?» Що як кролик у світі розумних тварин захоче стати полісменом? Що як нашими діями керують реальні живі емоції, і у них є свої власні почуття? Що як син і донька ворогуючих кланів у Вероні закохаються одне в одного?
Що як мама повернеться з батьківських зборів і розкаже татові про оту двійку? Що як Катя захоче завести кота у квартирі, де на нього в усіх алергія? Що буде, якщо намочити манту?
Ми, люди, любимо слухати історії саме тому, що наше життя з них складається. Це природно, як дихати, кліпати і чухати, де свербить. Тому вірусними стають ролики, у яких є історія. Ми можемо її не бачити. Тоді ми запитуємо себе, про що думають персонажі цих роликів, що трапилося, що вони почали так поводитися? І що буде, якщо взяти ручку і яблуко? Чому цей чоловік у одязі з принтом диких кішок?
Істерія з Harlem Shake виникла, бо вона прикольна: нам стало цікаво, як персонажі ролику до такого життя дійшли, що можна було робити перед цим божевіллям, нам цікаво розглядати кожного з них.
Історія буває одразу зрозуміла — це можна назвати класичним сторітелінгом. Вона може бути ясна лише наприкінці, коли всі сюжетні лінії сплітаються в одну — це стиль Тарантіно.
Що тепер робити
Якщо ж ми так любимо сторітелінг, чому небагато українських компаній використовують його? Я вже мовчу про малий і середній бізнес, хоча ці підприємства такі близькі до людей, що в першу чергу мали б опанувати цей інструмент.
Наприклад, коли у місцевій кав’ярні щодня о тій самій годині сидітиме загадкова літня жінка у дивному одязі, наче вийшла з фільму Тіма Бертона, і замовлятиме щоразу одне і те ж, це має потенціал викликати інтерес навіть у людей, які терпіти не можуть кави. Що такого у напої? Чому вона приходить в один і той же час? Чому у неї сумний вираз обличчя?
Це може і не вистрілити. Та біда у тому, що ніхто не пробує.
Поставити аніматора у костюмі лунтика — це не сторітелінг, бо ми знаємо, чого він тут стоїть і що буде далі.
Сторітелінг — це завжди чому.
У наступному пості придумаю, як використовувати сторітелінг у різних галузях бізнесу. Якщо вам стане в нагоді — використовуйте.
