City Skin: Győr

Серед кав, які я ніколи не забуду — кава по-кіотськи в угорському місті Дьор. Крізь перетерте заморожене сливове пюре пропустили вершки та каву. Густа, несподівана і гармонійно.

То був вечір гарного дня, проведеного в місті, про яке в мене спочатку з’явилася — цілком випадково — книжка, а потім, вже менш випадково, квиток. Ілюстрований альбом про Дьор угорською ми купили на базарі у Береговому на Закарпатті, за 20 гривень. Розкішна книжка: гравюри і старі світлини міста, де я ніколи не була. Невідома мова і місто, але мене вона зачарувала. А потім ми сіли в Братиславі у автобус і за годинку вже були у самому місті з цієї книжки. Не знаю, чому цьому збігу судилося статися — може, щоб я випила ту чудову каву зі сливовим пюре?

Або щоб нагадати мені про давній фотопроект “Шкіра міст”. Кілька років у подорожах я фотографую найфактурніші й найцікавіші стіни, які мені трапляються. Вони дихають часом, розповідають не тільки про минуле, але й теперішнє міста, країни та людей. Ці стіни — як шкіра міст, ми бачимо їхні веснянки і зморшки. Здавалось би, ну що там стіни, всі однакові. Але за невеликим фрагментом можна впізнати місто. Це такі стіни, про які хочеться писати есеї та вірші.

Бо стіни міста Дьор надзвичайно фактурні. Сюди ми приїхали з Братислави автобусом, і на кордоні нас, звісно, не зупиняли. Але початок Угорщини дав знати про себе дахами. Це були брунатні дахи і дахи кольору паприки. І стінами, що видаються набагато прописанішими палімпсестами за словацькі.

Жовте, зелене, червоне, сіре, брунатне. Може, на стінах міст відбивається колір повітря? Тут воно було кольору ранньої весни. Яка вже розтопила сніг, і все ж безсоромно показала все, що було під ним. Дьор — місто, де з однієї точки над річкою можна побачити одночасно сім церков.

А ще угорські міста так вимощені каменем, що деревам залишається рости хіба у спеціально відведених місцях. Зважаючи на мою нелюбов до вазонів, мені це особливо сподобалося. Де береться ця стихія посеред впорядкованості? Земля в кімнаті, земля у місті — майже схоже. Бо дерева видавалися зайвими у місті з каменю.

Все буде, — кажуть стіни міста Дьор. — Все буде з часом. Все було, — кажуть стіни міста Дьор. — Все було з часом.

Тільки дивлячись на них, ти не знаєш достеменно, що за чим було. І що вже буде.

Але точно розумієш, що є.

Інстаграм проекту — https://www.instagram.com/city_skin/

Попередні записи: https://padlova.wordpress.com/84-2/

Шкіра міст: Стокгольм https://padlova.wordpress.com/2017/03/16/stkhlm/