Берлін

Щось з чимось і всього по трохи.

Mariya Hirna
Aug 24, 2017 · 5 min read

Берлін то було щось з чимось. І, одночасно з тим всього по трохи. Я очікувала приїхати в місто, яке буде великим, таким повним висотних будівель, трохи сірім і, хмм німецьким. Коротко кажучи, столицею. Але Берлін зовсім не такий. Він — як вдома.

Такий собі стильний хіпстер, який носить светри свого дідуся. Ті светри ще повні пилу та історій, часом подирявлені війною, але навіть ці дірки стильні. Цей хлопець, який сидить на березі річки, курить косяк і грає на гітарі. І хай він — центр Німеччини, такий повний туристів, ресторанів, розваг, але ти всюди можеш помітити нитки светрів, які перетворюються в старезну архітектуру такого собі невимушеного, невисокого і явно не недоступного центру. Берлін то любов.

Тут ти йдеш по вулиці, в центрі, і бачиш меблі, які стоять біля дверей. Майже нові меблі. Кому треба — той забере. Напевне вони не залишали їх для бомжів-недотуристів, як от я, але вони б вписались в мою кімнату. В будинку навпроти — безліч балконів з відкритими сонячними парасолями. Я б там позасмагала.

А за декілька кварталів — арка, за якою видніються дерева. Ну а що врешті можна очікувати від парку в центрі міста. Якесь таке місце: паро лавочок, паро дерев, купа пилюки і людей. Але це не про Берлін. Ти проходиш будинки, кафе, LIDL і раптом опиняєшся в лісі. Величезному лісі, з купою місця, полянами і майже без людей. Тут хтось порозставляв карімати, так щоб не надоїдати іншим, чи просто лежить на сонці. Всі дозволяють один одному відчути себе в майже дикій природі в майже центрі Берліну.

Я звісно можу сказати, що Берлін повен наркодилерів, самітників, людей з розбитими серцями, щасливих бабусь, пошуковців за пригодами, туристів чи бездомних (що часом одне і теж), милих та привітних студентів, котрі працюють літом, іноземців, котрі шукають тут щастя і розмовляють російською, підлітків, котрі хочуть попробувати в цьому житті все. Але це — тільки ті, кого я зустріла. Думаю, тут набагато більше різноманітності. Зрештою, важко посперечатися, що в Берліні є всіх по трохи. І всі вони — то щось з чимось.

Якщо будеш в Берліні — маю для тебе дві поради. Перша, не пропусти Берлінський собор. Він — мій улюблений светр. Він — величезний та просторий. На нього Мартін Лютер колись прибив свої тези. Він повен історії з післясмаком органної музики. Він — з непомитими вікнами нагорі, та з крутезним краєвидом, який видно з верхівки. Взагалі — вилізти нагору, і купити квитки всередину (за студентським, до речі, українським(!) студентським) і подивитися на Берлін згори, одночасно розглядаючи трохи позеленілих від часу і не сильно одягнутих ангелів, котрі там з кожного боку — було цікаво в стилі не-тільки-тому-що-я-турист. А просто — бо там справді красиво.

Друга порада — шукай місцевих людей. Говори з ними, дізнайся щось від них, вони хочуть поговорити більше ніж ти собі думаєш. Часом навіть не треба говорити, достатньо помітити дідуся котрі підсідає на лавочці в твою сторону, але мовчить чи послухати вуличну співачку з платтям яке розвівається на вітрі, кучерявим волоссям, такою собі простотою і ненав’язливістю, котра імпровізує Amy Winehouse. Ти теж імпровізуй. Так веселіше.

А якщо шукаєш де жити, я знаю ідеальне місце. Кемпінг. Рушаючи туди, коли на годиннику майже пробила північ і маючи на ногах ну хай не дві туфельки, а радше два треки, нам все одно потрібно було трохи магії. Ми — двоє стомлених, брудних від поїздів і міської пилюки, голодних недотуристів, котрі роблять проект і шукають прихистку в великому світі, щоб потім назвати це своєю пригодою. Ми — з чітким розумінням, що ставити намет будь-де — незаконно, і хоч нам і порадив місцевий бізнесмен (наркодилер, з трохи складним життям і бажанням всім допомогти) поставити його в центрі міста, ми вирішили відмовитися. Ми, не знайшовши нічого дешевшого 25 Є з людини і зрозумівши, що ніяка це не бюджетна подорож вийде, їдемо кудись далі від центру і ближче до пригод (по 10 Є). Ми — знаємо, що check-in кемпінгу закривається о 8, німці пунктуальні (вибачте, що так стереотипно), територія охороняється, а на годиннику 23:57.

Думаю — мої треки крутіші від будь-якої туфельки. Думаю — в них більше магії і, здається, мені зовсім необґрунтовано щастить, але за хвилин так 40 нашої поїздки в пустому громадському транспорті Берліну, рухаючись в напрямку кемпінгу, якого ми так чекали, ми зустріли нових друзів. Прямо в автобусі. Які їхали о такій годині на наш кемпінг. З ключами, питаннями, а ще пропозицією переночувати на їхній території бо всі працівники давно сплять. Наш бюджет: 50 центів з людини, за ранковий душ.

Далі — Дрезден, невдалий автостоп і нові складнощі. А зараз — ліс, намет, спальник, запах вогню, мабуть ще з старих подорожей, розуміння того, що завтра буде смачнезний сніданок і гарячий душ. Щось з чимось. Всього по трохи. І, як результат — внутрішній спокій і трошки щастя. Дякую, Берлін.

)
Welcome to a place where words matter. On Medium, smart voices and original ideas take center stage - with no ads in sight. Watch
Follow all the topics you care about, and we’ll deliver the best stories for you to your homepage and inbox. Explore
Get unlimited access to the best stories on Medium — and support writers while you’re at it. Just $5/month. Upgrade