Про наше покоління

Мы — поколение сильнейших и умнейших людей, которые когда-либо жили. С потенциалом, который растрачивается впустую. Целое поколение работников бензоколонок, официантов — рабов в белых воротничках. Реклама заставляет нас покупать тачки и тряпки. Мы вкалываем на ненавистных работах, чтобы купить ненужное нам дерьмо. Мы — пасынки истории. Ни цели, ни места. На нашу долю не выпало ни великой войны, ни великой депрессии. Наша великая война — духовная. Наша великая депрессия — наше существование. Нам внушали по телевизору, что однажды мы станем миллионерами, кино- и рок-спорт-звездами, но нам это не светит. Постепенно до нас это доходит и бесит, страшно бесит.
 (Чак Паланик, Бойцовский клуб)

Скільки часу існує людство, стільки часу й існує проблема взаємодії між поколіннями. Не виключенням є й моє покоління та його взаємодія зі старшими поколіннями. Мабуть того й я прикріпив цитату Палагнюка з “Бійцівського клубу”. з якою я змушений не погодитися. Кажуть, що на нашу долю не випало випробувань, але скажу Вам друзі, що це неправда. Як мінімум тому, що ті, хто народився в період з 80х по 00ві на пострадянському просторі застав період перебудови, рекету і економічного падіння. Ми застали період становлення Незалежності нашої держави. Період двох революцій і війни на Донбассі. Ми живемо в складний і одночасно цікавий період. Тоді, коли загальна світова нестабільність як у економічному так і в політичному та військовому плані поєднується з агресивним маркетингом, рекламою і надспоживанням. Кажуть, що ми не бачили великої війни? Проте, хіба не страшнішими є локальні конфлікти, які можуть привести у нестабільність цілий регіон? Та й не лише регіон, а й інші куточки світу. Щоб далеко не ходити візьмемо ситуацію з біженцями з Сирії та арабських країн в Європі. Хіба не страшнішим є період,коли ти не бачиш свого ворога в лице? Коли ти не знаєш куди він вдарить і в який час це відбудеться.
Кажуть моє покоління має цифрову залежність. Так є таке.Проте, все відносно. Все залежить від того наскільки корисно ти використовуєш можливості, які дають комунікаційні технології. Звичайно, можна постити дохуя фоток свого їбальника, того що ти зїв, котиків і лайна, яке ти вранці лишив в унітазі. І так, багато представників мого покоління так і роблять. Видають і споживають купу цифрового контенту, який не несе ніяких цінностей. Ціле покоління споживачів лайна. Проте,ми можемо фільтрувати це лайно і вирішувати яке лайно споживати. Ми використовуємо технології для того, щоб вести бізнес. Для того щоб працювати.І працювати без кордонів. Ми можемо почерпнути нові навички і знання з допомогою курсів і цифрового контенту. Ми набагато вільніші ніж наші предки у питанні роботи і самовдосконалення. У питанні комунікації і взаємодії. Ми живемо без кордонів. Ти можеш сидіти в комфортній кав’ярні у Відні і робити проект для замовника, який знаходиться в Штатах. Звичайно, я не говорю про всіх представників молодого покоління. Я не говорю про дів Інстаграму чи споживачів і генераторів лайна в Periscope і так далі.

В одному питанні я згоден з критиками і то не повністю.І це питання культури. Світовий досвід показує, що в епоху благополуччя, наддоходів. перевиробництва і далі по тексту зникає потенціал до творчості і відбувається деградація культури. Для прикладу, на руїнах Другої світової появляються Rolling Stones, Beatles, Елвіс, Чак Беррі і так далі. Весь рок-н-ролл. Появилася сексуальна революція, яка дала поштовх тій свободі вибору і свободі суспільства, яку ми маємо тепер. Суспільство стає все більш нон-комформістським. На крилах соціальних перетворень прийшли бітники і це ще один етап культурної революції. Можна покопатися глибше і згадати Хемінгуея, Ремарка чи Генрі Міллера які постали в період між двома світовими війнами. З усього вище сказаного, очевидно те, що від нестачі грошей люди знаходять собі нові заняття.Відповідно,від надлишку появляється сита лінь та деградація. Яскравим прикладом є, те що ми маємо від 2000х і до сьогодні. Після культурного піднесення в 90х,після епохи Гранджу і нуарної атмосфери Нью-Йорка ми потрапляємо у ситі двохтисячні. Досі люблю переглядати старі кліпи з MTV тих часів. Ми потрапляємо у епоху Софт-гранджу, який ми думали здох ще у 2012му. Епоху романтизації анорексії, психічних розладів і іншої хуйні, яка мала б робити особистість більш загадковою. Для частини молодого покоління улюбленими фільмами стають Лоліта і Баффало 66. Вертаємося ще на пару років назад і отримуємо цю ж хуйню в іншій іпостасі. 2007й рік,емо, період коли “Сентябрь горит и убийца плачет” . Період коли муки перехідного віку у вигляді красиво розрізаних вен вкупі із засиранням тінейджерського мозку.Ми можемо ще згадати період гламуру і пафосу тих часів.Але, що б хто там не казав, період з 2000 по 2010й для мене буде періодом найбільшої деградації культури. З іншого боку ми маємо це й зараз. Тіло як предмет.Предмет на якому можна заробити лайки і соціальне визнання. Яке можна представляти в інстаграмі,перескопі,фейсбуці і іншій соціальній хуйні. І воно ще й має бути таким як в стандартах. І не дай Боже,воно відрізнятися від стандарів. І це все до того про що я говорив вище.період соціальних медіа, заповнених низькопробним контентом. Я не виключаю того, що мій контент є теж низькопробним, а читач буде дивуватися, що за хуйню я тут пишу. Проте, ми маємо подвійну хуйню з культурою. Або гонку мого покоління за масовою культурою,або ж дрочево на ікони минулого вкупі з кістлявими ногами, упоротими фотками Ліндсі Лохан, буховою Кортні Лав,скрінів зі серіалу Skins, Джаредом Лето і далі по тексту. Хіпстери стають тим же ж мейнстрімним гавном. Це не ті олдфаги хіпстери, які хотіли займатися улюбленою справою,самовдосконалюватися і творити щось принципово нове. Зараз це ті хто гониться за канонічними на їню думку брендами і предметами, це ті, хто продукує контент,який нічого не несе і заповнюють ним весь фід соціальних медіа. Це ті, хто має повно ідей, але не може імплементувати їх в реальність. Тому що коли доходить до питання імплементації їм не вистачає чи то знань чи досвіду. Бо вони ж нічого не роблять крім генерації контенту. 
А взагалі, закінчу фразою “Роби, те що робиш і нехай буде як буде”. Творіть,самовдосконалюйтеся і прокидайтеся з бажанням бути кращим сьогодні. Бо хто, як не ми формуємо думку про наше покоління.
Have a nice Friday, Muddafuckers.