Самооцінка, як набута риса дитинства.

На мою думку самооцінка формується лиш на початкових етапах життя і це дає великий відбиток на все життя.
Звістно у кожної людини має бути хороша самооцінка, адже саме вона будує все життя.
Цю річ часто путають з егоїзмом, хоча це не так.
Нажаль більшість людей більше недооцінюють себе. Якщо ви зайдете в якесь громадське місце, наприклад магазин чи в якийсь ресторан, ви на 100% побачите таких людей, адже вони скрізь.

Саме з низькою самооцінкою бувають більші агресори ніж з високою.
І це найнебезпечніша форма агресії, адже вона є більш підсвідома ніж зазвичай. Така агресія буває лише тоді коли людина найшовши жертву, може хоч якось припідняти себе.

Мерлін Монро все життя страждала низькою самооцінкою. І все життя доказувала собі, що вона “не сіра мишка”, бо її цим дразнили в дитинстві. Нажаль в її випадку це призвело лише до саморуйнації.

Але нам треба старатись не шукати таких механізмів, треба піднімати самооцінку з середини.
Коли ми собою задоволені, коли ми можем себе підтримувати тоді нам буде дуже легко будувати стратегії, життєві плани і досягати своїх цілей.
Самооцінка прямо пропорційна тому про що ми думаєм. 
А як відомо так як ти думаєш — таке у тебе відношення до твоєї діяльності, а в результаті до всього життя.

Тому моя порада, щоб підняти собі самооцінку, 
запишіть на папері 7 речей яких ви добились у своєму житті. Не спішіть і почніть згадувати, і ви точно пригадаєте навіть більше ніж 7 речей :)
Повністю сконцентруйтесь на собі. І саме тоді ви зможете жити в гармонії з собою та світом.
Like what you read? Give Marta CH a round of applause.

From a quick cheer to a standing ovation, clap to show how much you enjoyed this story.