…так склалися обставини і можливо в цьому відчувається деякий символізм. Але я збирався написати аналіз минулого 2016 року і все ніяк не міг приступити до цього. минуло два тижні і ця затія перестала бути актуальною. Зараз мені здається більш важливим не минулий, а теперішній 2017 рік. Я почав рік з розповіді Деніела Кіза “Квіти для Елджерона”. Так, дивно звучить починати рік з книги… почав я звісно з обіймів з коханою дівчиною, якій до речі не зробив подарунка. Принаймні того якого вона чекала. Отже, Новий рік, таємний Санта і потім заміна подарунку… виявилось, що лише я і Діанка не читали цієї книги. Я давно, дуже давно не читав, тому на одному диханні вона не пройшла. Мені знадобилося 4 чи 5 днів. А зараз я лежу і намагаюся зрозуміти, що отримав з тих 250-ти сторінок…

Все досить розпливчасто. Напевно не буду про сюжет. Можливо хтось ще не читав — маєте шанс, або варто принаймні спробувати.

Прочитавши книгу і ще сильніше відчув свою ірраціональність. Це не зовсім те чого я очікував. Я завжди мав інший погляд на все і можливо це супер, та часто мені хотілося бути як усі. Ця залежність від суспільної оцінки сильно ламала мене і хоча мені давно вже начхати, як ставляться і що подумають про мене інші… порожнеча від усіх тих зломів не дає мені бути собою

…завтра допишу бо засинаю із телефоном в руці.

One clap, two clap, three clap, forty?

By clapping more or less, you can signal to us which stories really stand out.