Пам’ять “Дюнкерка”: конспект
Jul 24, 2017 · 2 min read

- Думаю, як ставитися до того, що в “Дюнкерку” немає жодного скільки-небудь важливого жіночого персонажу. Написала про це короткий твіт. Дивним чином “подумати над проблемою” багато хто прочитав як заклик фальсифікувати історію і штучно додавати жіночі персонажі туди, де їх не було.
- Думаю, чи ми приречені розповідати історії про минуле без жіночих персонажів, тому що це “природньо” і “там же і справді не було жінок”.
- Нолан здійснив величезну підготовчу роботу, говорив зі свідками та учасниками евакуації. В певному сенсі, присутність ветеранів на прем’єрі — це як верифікація “документальності” (“правдивості”). Випадкова присутність в касті одного з мегапопулярних британських попспіваків — і купа малявок по всьому світу чекає на появу фільму так само натхненно, як і ті, хто знає, хто такий режисер Нолан. Всі подібні фактори разом досі роблять художні фільми найвпливовішим історичним висловлюванням про події минулого, особливо такі неймовірні, як “Дюнкерк”. Принаймні найвпливовішими інструментами для формування колективної пам’яті про ці події.
- Фільм без постатей ворога, довгих діалогів (пишуть, що Том Харді сказав усього дев’ять реплік, наприклад), без пояснень і передісторій головних героїв, який залишає у глибокому сумі. Війна — це погано і страшно, і це те, що відбувається із тими, хто воює.
- Магічно, що минулого року я зробила це фото в тому місці, де відбувається дія фільму. Магічно впізнавати місця зйомок. Хочу поїхати в Дюнкерк ще.
