Емоційне вигорання керівника - 5 порад, як не згоріти

На старті бізнесу людина зазвичай прагне певних висот, при цьому сподівається, що, досягнувши заповітних вершин, зможе позбавитися від своїх таємних тягот та турбот (знайти незалежність, спокій, фінансове благополуччя, мати в своєму розпорядженні власний час та робити те, що дійсно хочеться). Насправді ж виходить, що ставши керівником — він виявився заручником ситуації. Часто керівник не може вільно планувати власний час, натомість вимушений постійно підлаштовуватись під вимоги бізнесу (обов’язкові зустрічі з партнерами, вирішення поточних питань управління, відвідини різноманітних знакових заходів). Так непомітно улюблена робота починає бути схожою на в’язницю, а сам керівник — відчувати постійний стрес (який може виникає з-за високого рівня відповідальності, постійного потоку інформації, питань, завдань, проблем, непростих ситуацій, фінансових труднощів компанії, з-за складної економічної обстановки в країні) та неминуче ’’вигорати”. Підсилюється все це тим, що керівник, як правило, просто не може дозволити собі відпочивати. Такий підхід призводить до великих ризиків — як для самого керівника, так і для його підлеглих і компанії в цілому.

Емоційне вигорання керівників ускладнене тим, що боротись з цим синдромом їм доводиться виключно власними силами, на відміну від звичайних працівників, психологічним станом яких може та має опікуватись компанія. Особистісні та рольові фактори тут грають найменшу роль, причому психологами встановлено цікавий факт — на емоційне вигорання керівників з науковою та технічною орієнтацією стосунки з іншими людьми в компанії впливають набагато менше, ніж на вигорання керівників, що орієнтовані на людські контакти. Найбільший же вплив на появу синдрому вигорання чинять фактори організаційні — наприклад, високе нервове, розумове та робоче навантаження, що характерне для роботи керівників, високий рівень відповідальності (за інших людей, матеріальні цінності компанії та ін.), необхідність відповідати вимогам бізнесу, труднощі в делегуванні повноважень або ж невизначеність бізнес-середовища.

Профілактика емоційного вигорання керівників в силу особливостей їх роду діяльності та професійного рівня теж має свої певні особливості, тому я надала би менеджерам, що керують бізнесом, наступні рекомендації:

1. Встановити короткострокові та довгострокові цілі — останні дозволяють сформувати загальне бачення (окремої ситуації або бізнесу загалом), спростити прийняття рішень (для більшості цілей шляхи їх досягнення очевидні вже з самих озвучених цілей) та знизити таким чином рівень стресу; досягнення ж короткотермінових цілей дає керівникові відчуття успіху, яке в свою чергу суттєво підвищує рівень самомотивації.

2. Приділити час особистому тайм-менеджменту. Багатьох людей лякають масштабні цілі, і час від часу з цим неминуче мають справу і керівники, оскільки сучасний бізнес диктує доволі високі вимоги. Саме тому техніка тактичного планування кожного дня є хорошим практичним інструментом розбивання великих справ, перед виконанням яких кожен може відчути тиск та стрес, на велику кількість маленьких і цілком досяжних кроків, або ж ’’з’їсти слона по шматочках” (порекомендую до ознайомлення книгу Brian Klemmer ’’Eating the Elephant One Bite at a Time”). Чим це корисно? Щоденне або щотижневе відслідковування прогресу та рефлексія дозволяють системно покращити якість роботи (що піднімає самооцінку) та шукати зони розвитку, а також сфокусуватись на важливих задачах замість термінових і доволі швидко побачити власні успіхи в роботі. Ми ж пам’ятаємо, що одна з першопричин емоційного вигорання — це відчуття марності власних зусиль, правда?

3. Записувати резюме важливих подій або вести щоденник успіхів — це чудовий спосіб рефлексії для тих людей, які зневірились у власних силах і можливостях рушити з місця важливі питання. В той час, коли звичайні працівники компанії можуть отримати заохочення від своїх безпосередніх керівників або визнання їх роботи від колег, керівникові в важку хвилину може не бути від кого почути слова підтримки та заохочення. Тому звичка кожного дня записувати як мінімум 5 власних досягнень і короткий їх опис дає неймовірну можливість не тільки фіксувати свої успіхи, але й роботи ретроспективу в той момент, коли, здається, ти безсилий і нічого не можеш. Це працює!

4. Виключити непотрібну конкуренцію. Так, бізнес — це гра з жорсткими правилами, однак надмірно наполегливе прагнення перемоги та лідерства зумовлює розвиток тривоги та робить людину агресивною, що в свою чергу суттєво підвищує ризик вигорання.

5. Професійно розвиватись та самовдосконалюватись, оскільки саме обмін знаннями і будь-якою професійною інформацією є відмінним способом запобігання професійному спустошенню та емоційному вигоранню. Співробітництво дає більш широке відчуття світу, ніж той, що існує в межах однієї компанії, а конференції є чудовим приводом як отримати нові знання, так і присвятити час нетворкінгу. Так, одною з причин вигорання в багатьох є також і відчуття, що зростати більше нікуди, але хто сказав, що керівник — це фініш кар’єрної прямої? Як на мене — це прекрасний початок прекрасного шляху!

А ще — не забувайте розмовляти. З собою. Адже перший крок до подолання емоційного вигорання — це зрозуміти себе та свої бажання, незалежно від професійного рівня та статусу в компанії. Керуйте з задоволенням!

One clap, two clap, three clap, forty?

By clapping more or less, you can signal to us which stories really stand out.