Дика Велика Китайська Стіна, або Як безкоштовно переночувати на найдовшому кладовищі у світі

Де

У радіусі 100 км від столиці КНР є як мінімум кілька невідреставрованих секторів великої китайської стіни. Детальніше про кожен з них описано у блогах WHY КИТАЙ та Hidden China (з відмітками на карті Google).

Я обрала відрізок неподалік міста Хуайжоу/Хуайроу: Мутянью-Цзянкоу (Jiankou 箭扣), який умовно розбитий на дві частини — відреставровану та дику, які розділяє невисокий цегляний паркан висотою з метр. Перелізти його не проблема, це роблять як індивідуальні туристи, так і цілі групи (мені трапилися американці, яких китайський гід вів з цивілізованої Мутянью на Цзянкоу, де внизу їх уже чекав автобус), а ще за ним же місцеві китайці продають воду спраглим туристам, яким ліньки принести знизу зайвих півтора літри. Йти по дикій стіні не складно, правда, було кілька моментів, коли довелося дертися вгору на башти. Але для цього під стіною завбачливо наклали гори цегли, тому навіть мені, зі зростом метр з кепкою та рюкзаком, це було легко зробити.

АЛЕ! Як виявилося пізніше, «завдяки» порадам місцевих я ненароком «зрізала» маршрут, і потрапила на легку ділянку дикої стіни, а насправді, як пишуть в інтернеті туристи-блогери, решта маршруту складніша, хоча й не смертельно. Подивіться на фото у статті нижче й самі оцініть свої фізичні можливості.

Як доїхати

Залежить від того, звідки вирішите почати — з Mutianyu чи Jiankou. Якщо з Mutianyu — проблем не має бути, це популярний напрямок, і доїхати туди можна навіть громадським транспортом з пересадками.

Я стартувала з Jiankou, і з цим виявилося трохи складніше, оскільки маршрут, який мені видала мапа Baidu, не збігся з реальністю. Чи то мені в той день не пощастило, чи то автобусні маршрути і правда за рік змінилися.

У 2015 р. інтернет-звіти радили доїхати до станції метро Houshayu (15 гілка метро), за 10 юанів сісти на автобус №867 або 936 до госпіталя Хайру, а потім на ще один Н25 (8 юанів) до села Xizhazi (西栅子村) біля підніжжя Стіни.

Від метро я благополучно зловила автобус, і вийшла на зупинці, де, за розрахунками Байду, мала б пересісти на Н25. Його там не виявилося, і після деяких розпитувань місцеві відправили мене на іншу зупинку, де я безнадійно прочекала цей автобус ще 40 хв, плюнула, і пішла автостопити. Як виявилося пізніше, ходить цей автобус чи не раз на годину, а під вечір ще рідше, тому варто вибиратися якомога раніше, щоб мати в запасі більше часу.

Тим не менше, по дорозі натрапила на зупинку автобуса №936, можливо, комусь стане в нагоді його маршрут, хоч і китайською.

Інтернет пропонує ще один альтернативний маршрут: від автовокзалу неподалік станції метро Dongzhimen сісти на автобус № 916 до зупинки Huairou Fangshan навпроти лікарні або № 936 до зупинки Yanxi Huandao, і вже там ловити автобуси до села Xizhazi (西栅子村). Правда, як видно з блогу, мандрівники ним так і не скористалися, але це не означає, що він не працює :)

Як залізти на стіну

Утім, автостопом досить швидко я доїхала до ticket office — шлагбаума з будкою, де місцеві всім “чужим” впарюють квитки по 20 юанів. Ці квитки не на стіну (офіційно вона недоступна для туристів, а тому безкоштовна), а в якийсь із “зелених” заповідників. Сперечатися з тітоньками-білетершами не було настрою, тому мовчки купила квиток і пішла по асфальтованій дорозі вперед. Через деякий час дійшла до великого білборда із застереженням, мовляв, оскільки Велика стіна закрита для відвідувачів, і за ваше здоров’я там ніхто не відповідає, а тому все, що робите, робите на свій страх та ризик. Перед білбордом дорога розходиться на дві: прямо та наліво. Звідси до села Xizhazi прямо ще кілька кілометрів (по ідеї, автобус має довезти туди пасажирів).

Якщо ж хочете “зрізати”, повертайте наліво: дорога проведе поміж сільськими хатами, а потім перетвориться у стежку, що веде вгору, і виведе у район Small Potala. Заблукати складно: маршрут подекуди промаркований червоним ганчір’ям на гілках дерев. 1,5–2 години підйому — і ви на Стіні! Справа від вас буде Jiankou, зліва — Mutianyu.

Де ночувати

НАМЕТ. Я планувала зустріти світанок на стіні, а тому брала намет. І хоча з погодою мені не пощастило — після сонячного дня уночі почалася злива з грозою, а вранці все затягло туманом — ночувати нагорі було досить комфортно, адже стІни СтінИ захищають від шквального вітру. Хлопці-туристи, яких випадково зустріла в одній із напівзруйнованих башт, а потім мусила хостити у своєму двомісному наметі (чуваки не підготувалися до поганої погоди і не взяли навіть ковдр) примудрилися розпалити багаття (хоча це заборонено) і трохи погрітися.

Як варіант, теоретично, якщо дозволяє час, за пару годин можна дійти до Mutianyu і, коли трохи стемніє (щоб не натрапити на охоронців), заночувати в одній з відреставрованих башт — таким чином матимете ще й дах над головою, а тому можете обійтися без намету. Принаймні, бачила одного дядечка, що сопів там прямо на килимку, не зважаючи на туристів.

Єдине “але”: Стіна — це, по суті, найдовше кладовище у світі, адже будівельників, що помирали у процесі роботи, замуровували прямо поміж цеглин. Тому для любителів гострих відчуттів це “самоє оно”, а решті краще не думати, що спиш на кістках, або ж спускатися вниз і ночувати в одному з готелів у селі.

ГОТЕЛІ. Місцеві жителі вже відреагували на туристичні тенденції, а тому поступово перетворюють свої будинки на гестхауси — мені трапилося кілька по дорозі. Цінами не цікавилась, але не думаю, що критично дорого, плюс місце ще не розпіарене, тому, впевнена, можна виторгувати прийнятні для себе умови.

Мій день 2

Вранці все затягло туманом і дрібним дощем, тому я, так і не зустрівши світанок, виспалась і почимчикувала до цивілізації, на Mutianyu. Замість автобуса до Пекіну сіла в один з мінівенів, що курсують на головній дорозі, за 1–2 км від стіни. Звісно, з вас як з білих туристів намагатимуться здерти 50 юанів, спокійно пропонуйте 10 і “погрожуйте” піти на автобус, який коштує стільки ж. Природна китайська жадібність має взяти гору, і вас нехотя, зі специфічним виразом обличчя, запросять у маршрутку, яка висадить на зупинці автобусів до Пекіну, а вже звідти автобус довезе до однієї із станцій метро.

Ще кілька порад

1. Стартуйте із Mutianyu. Туди легше доїхати з Пекіну, не треба блукати та розпитувати у місцевих дорогу. Правда, за квиток доведеться віддати 45 юанів. Підніметеся на стіну — повертайте наліво, дійдете до паркану упоперек стіни, що означає кінець відреставрованої частини — спокійно перелазьте через нього і рушайте вперед: Welcome to the ancient Great Wall!

2. Користуйтеся офлайновими картами Maps.ME — там чудово промарковані пішохідні маршрути навіть у горах. Байду та Гугл навряд чи стануть в нагоді — Інтернет на стіні поганенький і трапляється час від часу.

3. Якщо ж плануєте підніматися з Jiankou, не “зрізайте”, повірте, кілька додаткових кілометрів невідреставрованої стіни того варті.

4. Беріть запас їжі та води — нагорі її продають утридорога, а на дикій ділянці і того не буде.

5. Зручне взуття, захист від сонця та дощу, теплий одяг на вечір (гори, як-не-як).