Legal Nodes у воєнний час. Частина 2: перший день війни.
Після перших обстрілів о 5 ранку настала тиша. Ще через пів години на виїзді з Києва в західному напрямку почали утворюватися сильні пробки, а на заправках черги виросли до десятків машин. О 7 ранку пролунала перша сирена «Повітряна тривога».
Ми постійно вели комунікацію з командою щодо того, яка ситуація по обстрілах в різних районах Києва і областях України, кожні 1–2 год робили перекличку щодо сирен і нових вибухів. З того моменту сирени включались кожні декілька годин, а самі обстріли продовжились опівдні.
Коли перший шоковий стан пройшов — почали разом з командою думати про наступні кроки. В цей момент було два варіанти дій: залишатись в укриттях чи евакуюватись з Києва. Частина команди прийняла рішення щодо евакуації, і в другій половині дня декільком членам команди вдалося сісти на потяг до Вінниці, а далі — на Західну Україну (в цей час на всіх виїздах з Києва утворились катастрофічні пробки, багато людей після 5–6 годин стояння в пробках почали повертатись назад в укриття).
З тими членами команди, які залишились в Києві, ми почали втілення плану на випадок війни, який розробили ще у мирний час: кожен перевірив укриття від бомбардування у своєму районі, зробив запаси води, їжі, медикаментів, заклеїв вікна скотчем. Окремо синхронізувались щодо протидії інформаційній війні, так як зі сторони Росії почало з’являтись багато інформаційних фейків для поширення панічних настроїв.
В цей час події в Києві розвивались надзвичайно швидко. Після виступу Президента України про початок повномасштабної війни Росії проти України було введено воєнний стан, трошки пізніше в Києві була запроваджена комендантська година, а вкінці дня — оголошено про загальнодержавну воєнну мобілізацію.
В другій половині дня ми одержали повідомлення від члена команди з області, яка межує з кордоном Росії: в її рідне місто увійшли регулярні російські війська. Російські військові змусили всіх мирних жителів зачинитись в будинках, почали грабувати продуктові магазини, виносити звідти їжу і алкоголь і облаштовувати військовий табір, використовуючи цивільне населення як «живий щит».
Копаючи окопи навколо міста, окупанти пошкодили трубопровід, чим відрізали місто від центрального водопостачання. Російські загарбники дозволили не закривати хлібопекарню, в якій на наступний день почали видавати по дві буханки хліба на сім’ю, а перед самою пекарнею утворилася кілометрова черга.
З міста нікого не випускали. Звірства російських окупантів досягали того, що вагітну жінку, яка почала народжувати, і якій потрібна була медична допомога, не дозволили вивезти в сусіднє місто в лікарню.
Ближче до вечора першого дня війни з’явились новини, що російські війська почали заходити на територію Київської обл. зі сторони Білорусії. Спочатку звідти були випущені ракети, якими обстріляли Київ і близькі міста. Пізніше звідти вилетіли літаки і вертольоти для захоплення Києва, з яких почали десантуватись російські солдати. Ситуація навколо Києва ставала дуже напруженою, активні бої велися на півночі столиці.
Почала з’являтись дезінформація про знеструмлення Києва і про блокування зв’язку і Інтернету. В місті з’явилася загроза ізоляції. Ми з командою обмінялись думками щодо подальшої евакуації інших членів команди з міста. Після 22:00 було заборонено виходити з будинків у зв’язку з комендантською годиною.
Так закінчився перший день війни, хоча, звичайно, про сон ніхто навіть не думав.
