Глобалізація — одне з тих явищ, яке лякає людей у всьому світі. Люди різних національностей, соціальних верств, політичних та релігійних поглядів відчувають страх перед глобалізацією і час від часу закликають її зупинити.

Хтось повʼязує глобалізацію зі змовою великих корпорацій і нарікає на те, що вона позбавляє трудові маси соціальних гарантій і робочих місць. Хтось бачить в глобалізації загрозу національному суверенітету та традиційному устрою. Таким чином, з розвитком глобалізаційних процесів, глобальним явищем стають і антиглобалістські настрої.

Власне, антиглобалістський рух, як антитеза процесам глобалізації, виник після закінчення Холодної війни. З розпадом СРСР в світі, фактично, не залишилось ідеологічних орієнтирів, альтернативних західному мейнстріму…


Рік, що минає приніс нам багато несподіваних, але закономірних подій. Ще більш дивним виявився його кінець.

Протести проти політики замирення нового Президента мали б стати кульмінацією параду подій 2019 року, якби ж не одне «але», яке наче грім серед ясно неба сколихнуло політичне життя і особливо її вуличний вимір. Це ринок землі.

Майже рік тому ми писали про політичні перипетії навколо ринку землі. Рік минає, але шизофренічна ситуація в головах наших співвітчизників залишається майже незмінною.

Наприкінці червня фонд «Демократичні ініціативи» публікує опитування, в якому громадян запитали чи повинен громадянин, який має землю у власності, мати право її продати? 50.4% відповідає…


Восени 19-го року українська справа мала скінчитися. Усе говорило про те, що наша нація втратила шанс — не лише втримати державу та армію, але й зберегти гідність. Смерть найкращих, зрада багатьох, нескінченні інтриги і параноїдальна жага влади, наступ зі сходу, байдужість із заходу, а між ними — смерть, втома, розгубленість, наївність і бажання просто якнайшвидше скінчити всю цю, здавалось би, судомну та неоковирну боротьбу — за будь-яку ціну. Листопадовий вітер ніс холод — морок і безчасся огортали Україну і вороги вже готувалися пирувати на спинах наших загиблих героїв. Але потім настав грудень і мертві встали, аби битися. Тому що останній…


П’ять років тому колишній віце-президент США Дік Чейні у співавторстві зі своєю донькою конгресвумен Ліз Чейні написали книгу під назвою «Exceptional: Why the World Needs a Powerful America», основним мотивом якої була критика президента Обами за його політику нівелювання американського лідерства у світі.

Читаючи цю книгу сьогодні, якщо звісно ви слідкуєте за тенденціями в світовій політиці, вас здивує наскільки архаїчними, не сучасними та не актуальними вам видадуться погляди Чейні. …


Писання сповнені словами про людське серце. Вони є цілком кардіоцентричними, щоб вжити цікавий вираз. У Своїх словах до Ізраїля Господь дає заповідь: “Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь єдиний є; 5 і люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю і всіма силами твоїми.” (Втор. 6:4–7) Маємо любити Бога усім серцем, усією душею та силами.

Варто сказати, що сучасна людина здебільшого не розуміє людського серця, ані людської душі. Часто сучасна людина навіть не вірить у їх існування, то як вона може досліджувати їх та перебувати у своєму серці? Ми звикли, що “серце” є чимось протилежним до “розуму”…


Специфічна риса сучасної міжнародної ситуації полягає в тому, що політики демократичної течії стали жертвами наслідків своєї ж політичної ідеї. І мова тут зовсім не про виборність політиків, а про народний суверенітет, про народ як носія влади. Так, ми можемо написати це у Конституції. Та чи легко уявити це не у переносному значенні?

Риторика британських і американських лібералів стала на диво елітаристською після їх програшу в референдумі щодо Брекзиту і виборів Трампу. Заклики до обмеження загального виборчого права — індикатор цього явища. Вперше партії, що виступали за розширення прав почали виступати кардинально різко за їх звуження. Двісті років прогресивний дискурс намагався…


Ми стоїмо на порозі капітуляції і цей факт турбує кожного адекватного українця. Незрозумілі формули, туманні перспективи, сумнівна мотивація влади. Все це несе прямі загрози українському суверенітету та національній безпеці. Сьогодні це очевидно всім не провладним і не промосковським силам.

Представники всіх парламентських фракцій, крім «Слуги народу» та ОПЗЖ висловили свою стурбованість підписанням документів у Мінську. Так званий сегмент патріотичної вулиці спромігся аж на дві акції протесту за один вечір. Широкий консенсус. Еге ж?

Заледве. В той час як історія перегорнула сторінку та творить для нас нові драматичні сюжети, ми всі вперто повертаємось до старих образ та комплексів.

Поки політично безсмертний…


Не будьмо невігласами. Не ставмося до скарбу віри, традиції нашої релігії, як до пройденого, засвоєного та опанованого матеріалу. Не нехтуймо цінністю Слова.

Ви вірите? А чи вірите ви так, як вірить Він?

Цього недільного дня запрошуємо вас поринути у роздуми про істинну Віру, якою ми спасаємося. І через ці роздуми зробити один крок від темряви нашого зухвалого незнання то світла смиренної відкритості до Бога. Бо саме так личить проводити неділю порядній людині.

***

У неділю після свята Воздвиження Хреста Господнього свята Церква читає послання до Галатів 2: 16–20 святого Апостола Павла. Однак скоріше за все в Україні цей уривок буде…


Сьоме вересня стало однією з небагатьох дат в календарі, коли нація возз’єдналася. Не всі аплодували, проте навіть у вирі почуттів тлів вогонь радості, пригнічений ціною обміну.

«Наші повернулися» — всі, від останнього пацифіста до найрадикальнішого мілітариста видихнули з полегшенням, побачивши зворушливі кадри зустрічі наших співвітчизників з їхніми батьками та Батьківщиною після років абсурдного й принизливого полону.

Проте емоції вщухають з часом, а майбутнє продовжує невпинно наближатися, не дивлячись на точково згенерований позитив, залишаючи нас наодинці з питанням — «А що, власне, відбулося в українсько-російських відносинах?»

До цього дня політика РФ щодо українських військовополонених була досить проста — всі військовополонені утримувалися…


7 вересня 2019 року до Києва повернулися 24 моряки Військово-Морських Сил України, які були затримані 25 листопада 2018 року в нейтральних водах Чорного моря в районі Керченської протоки російськими піратами (які самі себе, чомусь, називали Береговою охороною РФ). Українські моряки проявили себе з найкращого боку як під час піратського абордажу і судилища, так і під час повернення додому. Та сучасні моряки — не єдині в українській історії. Рівно сто років тому по київських вулицях крокували севастопольські моряки, які до останнього захищали молоду Українську Республіку.

Ще з 1905 року в Севастополі діяла невелика підпільна українська організація під назвою «Кобзар». Саме з…

Команда Наступної республіки

Олег Вишняков, Віталій Нелепов, Іван Дубченко та інші. Наша сторінка: https://medium.com/nastupna

Get the Medium app

A button that says 'Download on the App Store', and if clicked it will lead you to the iOS App store
A button that says 'Get it on, Google Play', and if clicked it will lead you to the Google Play store