Від небажанності до насильства
--
Три тижні тому я прокинувся в новій реальності. Я усвідомив себе людиною, що нанесла глибоку емоційну травму моїй найближчій подрузі. Я почув, що моя поведінка під час спільних сексуальних інтеракцій була “неекологічною” та “споживацькою”. Ще через декілька днів мене прямо звинуватили в насильстві. Минув ще тиждень — це звинувачення було висловлене в закритому анархічному комʼюніті. Наступного дня хейт досяг інстаграму.
Але давайте по порядку.
Три тижні тому відбувся невдалий груповий секс, до якого нас довго схиляли наші нові друзі. Нас було пʼятеро: я, моя колишня партнерка Ана, пара наших найближчих друзів Богдан та Женя (ж.) та наша спільна подруга Дана. (Я називаю реальні імена, так як нещодавно ці люди задоксили мене в інстраграмі, вказавши не лише імʼя, а і прізвище. Відповідно, той, хто захоче, і так проведе асоціації, але моральної відповідальністі за анонімізацію, якої я дотримувався раніше, більше не відчуваю.)
Це був відпочинок в літньому доміку. У друзів була ідея зіграти в “бутилочку” на поцілунки (це вже була така друга їх ініціатива; першу я обірвав, бо емоційно не стягував).
Ми погодилися, хоча мій інтерес був швидше плізерський (поїздка за місто для мене — це час дитинства, час біготні по галявинам та лазіння по деревам). Рєбята ще хотіли провести паті костюмованим, але побачивши кінки референси, я відмовився (додано: тут мабуть варто згадати, що за пару днів до поїздки в мене трапився нервовий зрив, свідком якого була Ана; я був в розпачі і емоційно випалював, що втомився від постійної сексуалізації в розмовах друзів, а від доміка не шукаю нічого іншого, крім вайба рєбячєства). Як би там не було, того вечора я сам згадав про “бутилочку”, підлаштовуючись під загальні очікування. З часом “бутилочка” максимально сексуалізувалися, і Женя позвала всіх в кімнату, де ми розмістилися на спільній кроваті. Там контакт дійшов усіх можливих взаємодій. В якийсь момент ми ж Женею виявилися навпроти один одного. У нас відбулася незграбна комунікація: Женя сказала, що хотіла б зайнятися зі мною коханням, а я, в свою чергу, згадав Дану. Я не відчував виразного сексуального бажання до Жені і взагалі був в досить напруженному стані. Це зчитувалося, тому Женя перепитувала: “Я взагалі тобі подобаюся?”. Великою мірою з відчуття провини, я намагався взаємодіяти (і так, це жахлива мотивація і жахливі дії, визнаю), але нічого не виходило. Я відсторонився, в якийсь момент Женя вийшла з кімнати і я сфокусувався на людях, що були поруч. Коли Женя повернулася, вона була дуже засмученою. Сказала, що хоче додому. Спочатку ми не розуміли, що відбулося, але потім я запитав: це через нашу комунікацію про те, хто кого хоче? Женя відповіла ствердно. Ми вдяглися, Богдан з Женею поїхали з додому. Ми з Аною пішли в свою кімнату, Дана в свою. Вранці ми втрьох вирушили в Київ. Загальний настрій був піднесений, розмовляли про відносини, людей та всяке інше. Про всяк випадок, я уточнив у Дани: “Я щось зробив не так?” — “Ти образив Женю, не треба було так відповідати.” — “А по відношенню до тебе?” — “Все було ок”. Коли ми приїхали, то перед тим, як розійтися, обійнялися і поцілувалися усі втрьох. Сказали один одному багато теплих слів. Дана втішала: “Корвін, не переживай, я думаю, ви поговорите і вся ця ситуація розрулиться”.
Це, власне, події в доміку. А далі було от що. Ми з Аною продовжили ранок. Я збирався написати повідомлення Жені, де хотів пояснити, що ця невдала сексуальна інтеракція — ні про що, що я дуже люблю її як подругу і сексуальне тут зайве — але розумію, що наша недолуга взаємодія могла бути травматичною, і я хочу щиро за це перепросити. Щоб дізнатися стан Жені, я спочатку написав Дані: “Як там Женя?”. Відповідь від Жені прийшла за декілька годин: “Я не памʼятаю коли востаннє почувалася такаю некрасивою, небажаною та використаною”
На цьому моменті я дуже сильно висадився. Я вирішив сфокусувався на повідомленні Жені. Але виявилося, що вона мене забанила. А потім і Дана. Я перекинув написане повідомлення Боді, і мене накрило ще більше. В голові була каша з подій, позбавлених хронології. Я почав звинувачувати себе, що мої дії не були авторизованими. Став писати про це. Пізніше я згадаю про розмову з Женею і про те, що сексуальна взаємодія з Даною та Женею неодноразово проговорювалася, але тоді я паявся після двух ночей без сну на страшній самоненависті. Богдан відповів на мій шок та вибачення так:
До речі, про Богдана. Він же https://t.me/dig_more і https://t.me/stepforest. Тепер я усвідомлюю його як цинічного маніпулятора. Це людина, яка придумала і просунула весь цей двіж. Людина, яка, виявляється, з першого дня була закохана в мою партнерку (нижче про це буде пряма мова), але називала мене другом. Яка грумила нас весь цей час. Яка тисла на мою партнерку і критикувала мене поза очі. Коли в процесі тілесної взаємодії на ліжку ми запитали у Богдана і Жені про досвід відповідних групових інтеракцій, рєбята сказали, що це десь впʼяте для них. Для нас було вперше (тут поправка — багато років тому в мене був однократний досвід жчж). Я сказав, як добре, що поруч друзі і є довіра. Якщо що — скажуть, направлять, скоректують. І ще. На тусовці ми приймали лірику (600 мг). Всі, крім Богдана (питання щодо активної згоди у випадку, коли твереза людина займається проникаючим сексом з людьми, що знаходяться у зміненому стані свідомості, залишається відкритим).
Через 10 днів після подій Богдан підняв тему згвалтування в закритому анархо-чаті, звідки мене видалили. Стейтмент був сформульований максимально просто: Корвін згвалтував двух анархо-феміністок. Бодя сказав: достатньо позиції жертви. Деталі зайві. Але сумніви виникли. Щоб отримати судження від третьої сторони, яка теж була на ліжку, учасники чату звернулися до моєї колишньої партнерки, Ани. І вона записала відео, в якому вказала, що ніякого згвалтування не було, а всі взаємодіяли по спільному бажанню:
Це змінило ситуацію. Зупинилися погрози. Учасники чату вирішили не формувати колективне судження, сфокусувавшись на власних оцінках подій. Те, як Богдан намагався впливати на судження учасників неповною та деформованою інформацію, сприйняли за маніпуляцію — і він вийшов з чату.
Після невдачі з комʼюніті, Марта, близька подруга Жені, вирішила зробити пост в інстаграмі (коментарі з часом закрили). Там знову прозвучали максимально жорсткі звинувачення без пояснення суті того, що відбулося. Замість цього був відповідний фреймінг. Cancel culture опирається на ідею, що це чи не єдиний репутаційний спосіб повпливати на людину з владними ресурсами, бо може відкупитися грошима, медіа, звʼязками і т.д. Марта вибрала відповідну схему опису — визначила мене як “анархіста-інтелектуала з високооплачуваною роботою і єбєйшим соціальним капіталом”. Ну, ви розумієте, класичний айтішник, мужик при владі, всюди свої люди. Але додалися певні деталі. Якщо я раніше бачив в звинуваченнях дуже деформовану травмою інтерпретацію подій, що реально відбулися, то тут вже прозвучала пряма брехня. “Відсутність зорового контакту”, “вийшов з кімнати” — я комунікував і взаємодіяв з усіма учасниками, а кімнату взагалі не покидав до моменту, поки Женя повернулася одягнутою. Знаю, що десь ще звучала версія про “відкинула пʼяткою і вибігла”. Вибачте, але це чистий, дистильований піздьож. У нашій взаємодії не було жодної форми подавлення чужої волі (а от власної, на жаль, була) і жодної форми насильства. Ми всі були на єдиному ліжку, всі були в сантиметрах один від одного, включаючи Женю і її партера. Ніхто нічого не помітив, ніхто ні до кого не звернувся.
Я бачу ці події так: сексуальна інтеракція, що відбулася, виявилася травматичною для більшості її учасників. Я приймаю відповідальність за власні хаотичні та необережні дії. Я щиро вірю, що, ретроспективно, якби у Жені була така можливість нині, вона відмовилася би від цього досвіду. Це взаємодія, яку хочеться забути. Але це не змінює минуле. Не змінює моменту прийняття, моменту зацікавленості. Не можна повернутися в минуле і заперечити власну волю на певні дії. Я розумію, що Дана, як найближча подруга Жені, теж переоцінила свій досвід після спільних розмов та емпатичного переживання емоції Жені. Але я точно знаю (і Ана точно знає), як Дана оцінювала його в моменті. Як ми взаємодіяли тоді і як комунікували на наступний день.
Ось, власне, основні деталі цієї історії. Я щиро вдячний всім, хто захотів мене почути. Я щиро вдячний Ані за те, що висловилася, не злякавшись хейту. Формуйте власні судження, відписуйтесь чи залишайтесь, розривайте контакти чи зберігайте, але це той опис подій, який я готовий відстоювати в будь-якому місці і в будь-якому контексті. Я готовий до будь-якого суду — товариського чи державного, бо я описав все, як було. Сказали, що не будуть мусоритися? Шкода, я не проти поговорити про цю історію на юридичному рівні.
Бо все це — історія сексу, що травмував почуттям непривабливості та небажанності. Але це не згвалтування.
Які я висновки роблю з цієї історії?
Перше, поліаморні відносини, які включають, наприклад, подібні групові інтеракції — це мінне поле нових взаємодій. Вони промоутяться як silver bullet, як вирішення проблеми ревнощів, вразливості, оптики власності та інших токсичних моментів, що дійсно існують в моноамурних відносинах. Правда в тому, що останні, хоч якось, але інституціоналізовані. Ти розумієш на базовому рівні, як працює сексуальна комунікація між двома партнерами. Як вона може рухатися від вираження пристрасті до безпосередньо сексу. Багато з чого відбувається інтуїтивно — в таких випадках потрібно вміти говорити про небажані дії, наприклад, через стоп-слова. Щодо нових форматів, то вони вимагають регламентації. Правил. Постійного проговорення. Я вірив, що ми, як друзі, зможемо рухатися, коректуючи дії на базі довіри та відкритості. Це була велика помилка. В перші дні скандалу, я отримав багато приватних повідомлень про чужий досвід подібної взаємодії, який закінчувався (чи міг закінчитися) погано для учасників — і виключно через нерозуміння комунікації та хаотичні рішення.
Друге. Твердження мають вагу. Звинувачення мають вагу. Подача інформації через обрізаний та агресивний стейтмент є маніпуляцією, що направлена на формування максимально жорсткої і хибної картинки. Девальвація слова “згвалтування”, розвиток негативного переживання аж до декларації насильства — це розмивання реального досвіду жертв. Суспільство справді має формувати базову довіру до свідчень жінок в випадках насилля, повинні працювати правові механізми превенції і покарання. Історії, подібні цій, дискредитують та маргіналізують середовище, коли спекуляції людей, що формують звинувачення, стають видимими.
Особисто я закриваю свою історію з анархічним двіжем. Ціннісно я залишаюся анархістом, просто не хочу більше нічого мати спільного з поточною практикою. Весь цей “антиавторитарний простір” є неймовірним питомим середовищем для людей з нарцисичними рисами. В формальній декларації відсутності влади насправді багато простору для самоствердження. Це, до речі, і мене стосується — свої нарцисичні патерни, обсесивне бажання подобатися і бути respectful я нині відсікаю та коректую — ці знання далися дорогою ціною. Але взаємодіяти з виразками чужого его більше не хочу.
Не знаю, що ще додати. Я щиро вірив, що в якийсь момент ми з Женею, як неймовірно близькі люди, обіймемося і проплачемо декілька годин. Що я зможу перепросити, що ми зможемо поговорити і загасити її біль. Я справді довго звикав до думки, що по факту це нікому не потрібно. Є лише бажання помсти. Радий за самоактуалізацію активу, який бачить в ній священну місію, де немає обмежень в методах та діях. Ок. Але я теж людина і заїбався проходити через увесь цей піздорєз. А тому,
До побачення.