на зупинці маршрутки було порожньо. Підійшли дві жінки, присіли поруч — одна хрипло почала кашляти. Я встав, відійшов, і озирнувся невдоволено — вона смачно затягувалася цигаркою, далі час від часу кашляючи.
в маршрутку зайшли не дуже галасливі, але помітні, звертаючі на себе увагу люди — молоді мама з татом, дитинка їхня на руках в тата, а навпроти — тато і мама, що вже стали дідом і бабою. Дід був миршавим, з кирпатим носом картоплею. Всі, здається, крім хіба дитини, були благодушно-сп’янілими. Мужичок щось по-своєму жартував з водія, передаючи йому пятірку, і примовляючи — “на всі!”. Потім спитав, чи можна йому з дитиною на саме переднє місце. Чо ж не можна, сказав водій. Нє-нє, успокойся, стали його відмовляти свої.
в салоні щось впало. Водій за пару хвилин обернувся, і сказав втомлено — “що за люди..”
пляшка їздила взад-вперед, пиво порозтікалося, і наповнило салон запахом хмелю, і чого там ще.
дід з татом чіплялися до малого — “а як собачка каже? гав-гав! гигиги..! гав-гав..” — і заливалися нестримно-щасливим сміхом.
малий почав плакати. Я подивився — на них, на нього — він зіштовхнувсь зі мною повним розпачу поглядом — “гав-гав, гигигиги!… “ — здавалося, що він все розуміє, тому і плаче.
виходили з маршрутки разом — розвеселе сімейство, і я — так співпало. На вулиці старші вже не стали себе стримувати, і почали, перемежовуючи сміхом, не просто артикулювати — “гав, гав”, а справді імітувати собаче завивання. Вони перейшли на інший бік, я кілька разів глянувши їм вслід — суміш реготу і завивання ще було чути, коли з поля зору вони майже зникли.
що ж до дитячого плачу — не певен.
в маршрутці, втім, на видному місці були образки-іконки. Я було натикався на них поглядом, і думав про те, що думки мої про цих щасливих людей не дуже гідні. І можливо, тихенький такий, культурний і всесторонній я, нічим насправді, в очах, на цих образках зображених, не кращий за цих простих людей, що вчать дитину тому, чому і їх колись вчили. Хай там як, кращий, гірший — а думати так не варто, напевно.
думки не завжди вдається контролювати.
скоріш за все, треба просто менше їздити маршрутками.
хоч і вони — далеко не найгірше.
