Багатозадачність
Я думаю, що нам потрібно забити на “багатозадачність”. Мені точно.
Почав за собою помічати, що мені складно буває тримати одну лінію думок в голові (за виключенням робочого процесу, коли я повністю занурююсь в задачу). Важко почати, тому що завжди є ціла купа факторів, які відволікають — цікаві статті, розсилки, якісь завдання, що ставив собі колись і успішно забув, а тут згадав і т.д. Також складно думати про щось одне, коли йду кудись (наче б то чудовий час для роздумів, але чомусь зараз він у мене якийсь розсіяний виходить). Навіть зараз, у мене пішла година з моменту створення нової чернетки до моменту написання першої стрічки тексту (я не дивився в одну точку на екрані весь цей час, а просто отримав ще купу несподіваних імпульсів від мозку на рівні “глянь це”, “прочитай те”).
Радує те, що це не остаточна річ. На мою думку, мозок можливо тренувати і підлаштовувати його процеси під свої очікування. Звичайно, це не просто, але :)
Дуже хорошим мотиватором у цьому плані є оточуючі люди. Я впевнений, що кожен може без проблем знайти в своєму оточенні особистість, яка розпилена на купу речей одночасно, займається всім, думає за все, а результат має доволі посередній. І причина цього, на мою думку, саме в переоціненій “багатозадачності”. Ми, чомусь, сподіваємось, що можемо оброблювати декілька потоків даних одночасно і з кожним з них справлятись на максимальному рівні, але правда в тому, що так не виходить. Мозок уміє швидко переключатись між задачами, а багато речей взагалі працюють на рефлекторному рівні, але в прагненні оптимізації свого часу ми хочемо одночасно слухати якийсь подкаст, відповідати на повідомлення в месенджерах і виконувати якісь робочі завдання (як мінімум). В результаті ж — продуктивність менша, а в довгостроковій перспективі стає ще гірше, бо втрачається здатність фокусуватись на чомусь на 100%.
Рішення, на мою думку, полягає в тому, щоб:
- Позбавляти себе відволікаючих факторів і ставити ціль виконувати одне завдання за один раз (не намагатись, наприклад, розв’язати кубічне рівняння, одночасно спілкуючись з донькою і проглядаючи пости в соціальній мережі).
- Виділяти час на тематичні роздуми — по-перше, навіть наявність такого виділеного часу уже хороший знак; по-друге, це допомагає відсортувати думки і позбутись зайвого фонового шуму. Мені, наприклад, такий час дуже необхідний і я буду активно працювати найближчим часом над його появою, тому що різних думок/ідей/планів/цікавинок багато, а порядку в них немає ;)
Ще одна думка з цього приводу. Коли ми ставимо собі завдання і виконуємо його, ми отримуємо радість від цього, а якщо у нас таких завдань багато і невідомо, коли хоча б одне з них дійде до щасливого кінця, ми крадемо цей радісний момент самі у себе на рівному місці — від цього страждає наша подальша мотивація і бажання взагалі займатись якоюсь корисною діяльністю.
Тому, не розслабляємось і тримаємо мозок у формі, даючи йому одне завданя чи одну тему за один раз і результат не змусить довго себе чекати ;)
