Великий міст

може варто перестати руйнувати мости і почати їх відбудовувати?

Нещодавно розпочався Великий піст, а в піст, як відомо, головне не їсти один одного. Втім, у цьому мультирелігійному, місцями атеїстичному, світі вже не так важливо, у що ми віримо.

У цьому переповненому інформаційним шумом просторі ми перестали дивитись телебачення, натомість почали ділити на два (а той більше) новини, а згодом перестали довіряти майже всім.

Сама країна захворіла на гостре вірусне захворювання — реформи. Цей недуг підхопив весь державницький механізм. Реформи дрейфують судинами поширюючи організмом колективну безвідповідальність.

Ми прагнемо побороти корупцію і прискіпливо рахуємо статки та високу зарплату тих, хто наразі закладає фундамент майбутньої України — України трохи кращої, ніж вона є зараз.

Ми рухаємось вперед, втупивши погляд додолу і лічимо дірки в дорогах. Якби ж деструктивною критикою можна було б латати асфальт, то нам би позаздрила сама старенька пані Європа.

Ми проходимо повз будівлі, які закриті на «реформи» і робимо свою роботу упівсили. Ми забули про одну важливу річ. Країна почне змінюватися не тоді, коли хтось обере новий Верховний Суд та разом із ним закладе фундамент для будівництва нової судової системи, не тоді, коли податкова міліція стане фінансовою поліцією, не тоді, коли медицина стане страховою, не тоді, коли чиновники перестануть брати хабарі, не тоді, коли Україна отримає той злощасний безвіз з Європою, не тоді, коли реформованим стане все, що тільки можна реформувати, і навіть не тоді, коли ми перестанемо дивитись телевізор, а читатимемо більше книг, ні.

Країна почне змінюватися, коли кожен на своєму місці виконуватиме свою роботу ліпше.

То може варто перестати руйнувати мости і почати їх відбудовувати? Давайте позбуватись того каміння, яке ми постійно збираємо, щоб потім розкидати, щоб потім знову зібрати. Не тому, що Великий піст, не тому, що на дворі весна, а тому, що добро ніколи не вийде з моди.

Тож давайте не їсти один одного, побільше читаймо книг, які надихають та намагаймося бути хоч трохи добрішими, ніж ми є насправді.