Картельна мова

як гучна справа про змову українських торгових мереж «здулась», наштовхнувшись на скелю судового контролю

Українські чиновники полюбляють казати, що «конкуренція — запорука процвітання» або «конкуренція веде до розвитку». Сперечатися я не буду, просто наведу приклад, коли конкуренція призвела не до процвітання ринку, а до розвитку…щоправда тільки судової практики.

Справа про картельну змову крупних українських рітейлерів стала чи не найгучнішою подією конкурентного ринку у 2015 році. Власне, вона стала таким собі «дембельським акордом» попереднього складу Антимонопольного комітету України.

Так, у квітні 2015-го Комітет розродився рішенням у справі про картельну змову між великими торговельними мережами («Сільпо», «Фора», «Фуршет», «Велика кишеня», «ЕКО маркет», «Караван», «БІЛЛА», «НОВУС», «Бімаркет», «МЕТРО», «АШАН», «АТБ» та інші) та дослідницькою компанією «АСНільсен Юкрейн».

Рішення у справі виношувалось АМКУ два роки та закінчилось не на користь рітейлерів. АМКУ констатував наявність картелю, яка призводила до обмеження конкуренції на ринку послуг з організації роздрібної торгівлі. Що це означає? На думку АМКУ: створення бар’єрів для інвестицій та інновацій, стримування виходу на ринок малого та середнього бізнесу, завищення цін для споживачів. Сукупний розмір штрафу склав 203,616 млн грн.

Суть порушення у тому, що торговельні мережі здійснили з «АСНільсен Юкрейн» дуже детальний обмін інформацією та даними щодо умов здійснення господарської діяльності, що, на думку регулятора, сприяло координації конкурентної поведінки на ринку.

Юристи-спеціалісти у сфері конкурентного права скаржились не стільки на розмір штрафу, скільки на визначення Комітетом меж ринку, встановлення його гравців і на те, що при складенні списку «змовників» АМКУ чомусь забув про інші супермаркети.

Рітейлери пішли розбиратись з АМКУ у господарських судах. Пішли кожен своєю дорогою, тому судова практика вже другий рік рясніє рішеннями щодо тієї чи іншої мережі. Втім, останньої жирної крапки судами так і поставлено не було.

Якраз напередодні другої річниці від дня винесення «картельного рішення», Виший господарський суд України виніс своє рішення у справі ключового гравця «змови» — дослідницької компанії «АСНільсен Юкрейн». Варто зазначити, що справа пройшла всі кола судових інстанцій двічі.

Про що ж просила компанія суд? Визнати недійсними рішення АМКУ в частині, що стосується «АСНільсен Юкрейн» та визнати недійсним пункт рішення щодо накладення штрафу (мова йде про 400 тис. грн). Суд позовні вимоги задовольнив. ВГСУ погодився з думкою судів попередніх інстанцій в тому, що «предметом діяльності позивача є створення продукту (маркетингових досліджень), який для торговельних мереж становить самостійну комерційну цінність, оскільки дозволяє розуміти поведінку споживачів і враховувати у своїй діяльності ці зміни, що відбуваються на ринку, а також оцінити власну ефективність господарювання в умовах динамічного конкурентного середовища».

Ось так гучне рішення АМКУ розбилось об скелю судового контролю. Судова практика буде ще довго тішити своїми рішеннями у картельній справі. Та чи важко спрогнозувати результати тих інших справ, якщо основного гравця справи «виправдали»?