Не випереджай події.

Не випереджай події. Навіть, якщо до цілі рукою подати — зберігай холодну голову.
Навіть коли ти на фінішній прямій і тобі треба зробити останній ривок — дій за планом, який ти маєш. Зберегти баланс важливо саме зараз, і все що було до того — не важливо.

Не форсуй, світ не обженеш. І себе теж. Лише коли сам станеш світлом і будеш рухатися 300 000 км/с., то можеш спробувати. Будь рухливим, будь потужним, будь на всі 120%, але коли це дійсно треба. В інших ситуаціях — відпусти. Будь, як верблюд, що лежить в тіні і жує свою колючку. Просто спостерігай за тим, що навколо, і реагуй лише, коли потрібно (дромадер, одногорбий верблюд, може розвивати 35 км/год по піску в спеку 40 градусів).

Відчуй і рухайся в своєму темпі. Пам’ятай, що є речі, на які дійсно потрібен час і які прийдуть лише з ним. Одній жінці потрібно 9 місяців, щоб народити здорову дитину, і 9 жінок не зроблять цього за 1 місяць. Як би ти не змінював рух навколо себе.

Відчувай час. Відчувай, що дійсно потрібно робити зараз, а що можна відкласти і не йти на поводі у власного “хочу”. Нагадуй собі, що швидко можна отримати лише піздюлей.

Вчора вранці я не зберіг холодну голову і отримав їх таки. Правда грошових і було весело. Забіг по польских коліях коштував мені 100 злотих. Офіцери так і порахували: 3 колії — 30 злотих і обгін рухомого локомотива — 20 злотих. 100 злотих, бо ще й друга потягнув за собою. Добре, що грошима. Маю навіть офіційну квитанцію. Вже в Україні інший друг влучно підмітив: “тепер ти можеш говорити, що в тебе були проблеми із законом в Європі”. Thug life.

Напевно спрацювала звичка і риса характеру. Звик бігати. Навряд, що це було саме бажання не витрачати час дарма. По суті, ми нікуди не запізнювалися, а мені не хотілося чекати 30 хвилин наступного автобусу. От і побіг, замість руху по перону. Добре, що мене зупинили, я був в одному кроці, щоб перевалитись через паркан. Як прокинувся в потязі, було відчуття, що мені не вистачає часу. Наче спрага, але часова. Ті 30 хвилин не вирішували взагалі нічого. Ми встигли на автобус і так. І поки моє тіло їхало на піший кордон, свідомість рухалася в сторону двох питань: може досить бігати? І я біжу до, тікаю від чи наздоганяю себе?

    Володимир Притула

    Written by

    🛶 Whitewater 🏔️ Snowboarder 🌄Mountains 🗾 Traveler 📲 IT-developer 📕 Розповіді про подорожі в телеграмі - Helicopter nicht https://t.me/popistoffali

    Welcome to a place where words matter. On Medium, smart voices and original ideas take center stage - with no ads in sight. Watch
    Follow all the topics you care about, and we’ll deliver the best stories for you to your homepage and inbox. Explore
    Get unlimited access to the best stories on Medium — and support writers while you’re at it. Just $5/month. Upgrade