Хроніки війни ч.1

Карта постів: Хроніки війни: Введення

Вирішив описати тут перші 2 тижня. Помітив що потихеньку починаю забувати як воно було, тож залишу це тут щоб можно було згадати років через 20 та дітям розповісти.

24 лютого:

~7:20 ранку

Прокидаюсь від дзвінка, дзвонять не мені. У такий час? Це або щось серьозне, або хтось відморожений.

Дивлюсь на свій телефон: 4 пропущених. Щось серьозне…

Аня каже що у Бучі було чутно вибухи. Подумки: “ну не може бути”. Відкриваю ноут, заходжу на УП, НВ, Громадське.

Бачу капсом: “ПУТІН ПОЧАВ ВІЙНУ”. Пздць.

Отже почалось. Що робити? Куди їхати? Не важливо. Збираємо речі і по конях.
2 валізи, 3 рюкзака, 1 дорожня сумка, 1 сумка для кота. Машина на паркінгу, спускаємось та пакуємо. На все про все пішло десь 40 хвилин, ми готові.

Домовились зустрітись з друзями за містом на житомирці. Затори години на 4. Їдемо іншим шляхом, через Бучу.

Наш пассажир нервує, випускаємо з переноски.

1 раз мало не потрапили у ДТП, люди дуже нервові, порушують правила.

По дорозі магазин, іду за продуктами поки затор. Людей у магазині майже нема, хлібу нема, борошну нема. Але є багети :)

Аня дзвонить, каже кидати продукти та мчати до неї. Вибігаю. Затор закінчився. Лечу через міст до машини. Середина мосту, над головами пролітають 2 літаки і гелікоптер. Перший рефлекс — лягти на землю, але все трапилось занадто швидко. Добігаю, їдемо.

На місці. Є підвал, колодязь, камін та дрова. Вирішуємо поки далі не їхати. Кіт майже не виходить з-під дивану. Перша ніч під музику авіації та великого калібру.

Наступна частина: Хроніки війни ч.2