Аналітика – це захопливо. 10 порад від Сергія Рахманіна

Як писати цікаво про складні і почасти навіть нудні речі? Чому слухати потрібно всіх, але перевіряти всю здобуту інформацію? Як уміння читати законопроекти допомагає в аналітичній журналістиці? Як візуалізація може посилити аналітику і чому вона її ніколи не замінить?

Відповіді на ці питання – у порадах заступника головного редактора тижневика «Дзеркало тижня» Сергія Рахманіна тим, кому цікава аналітична журналістика. Втім Рахманін одразу попереджає, що така журналістика не зробить авторів популярними, бо розрахована на достатньо вузьку аудиторію, яка звикла думати. І покликання аналітичної журналістики в тому, щоби збільшити цю аудиторію.

1. Написання аналітичного тексту складається з кількох ланцюжків

«Аналітичний текст складається з кількох ланцюжків. Момент з якого все починається – накопичення та збір інформації. Далі – відсікання зайвого та систематизації зібраного матеріалу. Це те, що пропускають абсолютно всі. Далі ви вже аналізуєте. Систематизований матеріал аналізувати легше».

2. Подання різних точок зору

Баланс передбачає подання точок зору, які мають вагу, логіку і сенс. Не кожна точка зору обов’язково має бути важливою. І до цього точно не потрібно підходити формально, оскільки такі правила. Це має бути компетентний персонаж, який покаже інший кут проблеми. І не завжди такі люди готові розкривати свою особистість.

«Коли я посилаюсь на анонімні джерела, це не тому, що я їх вигадую, а тому, що справді існує певна кількість людей, які з різних причин, політичних, особистих, професійних, етичних, не хочуть озвучувати свою точку зору публічно, з посиланням на їхнє конкретне ім’я чи посаду», – зазначає Сергій Рахманін.

Вирізняти чи точка зору є важливою, чи ні, журналіст починає з часом. Це здобувається тільки навичками. Універсальної рецептури немає.

3. Завдання журналіста – полегшити життя читачеві або Не бійтеся експериментувати з формою

Дехто вважає, що аналітика – це обов’язково нудний важкий текст. Насправді форма аналітичного тексту може бути будь-якою. Журналістика – це красива історія, крім всього іншого. Якщо текст не буде полегшений настільки, наскільки це можливо, то його зрозуміють набагато важче.

«В 1990-ті роки мене попросили зробити порівняльний аналіз передвиборчих програм і планів певних політичних сил. Це тоді робили всі. Йшли за формальним принципом. Брали передвиборчі програми, переписували і описували. Сенс цього був нульовий. По-перше, це важко читати. По-друге, передвиборчі програми пишуться не для того, щоб їх виконувати, а для того, щоб мати документ, без якого тебе не зареєструє Центральна виборча комісія. По-третє, для цього потрібно аналізувати трохи більше, ніж папірець, який відповідно до певних канонів пишеться. І для того, щоб полегшити життя своїм читачам, я зробив для себе такий виклик. Свого часу я захоплювався танкобудуванням, танковими військами, танками. І я кожну з цих політичних сил порівняв з конкретним танком. Японський танк «Ха-Го», німецький танк «Маус», «Пантера», «Чіфтен» і тд. І коли ти через таку нестандартну тему пояснюєш, чому Наталія Вітренко схожа на такий танк, а Петро Симоненко на такий. Через таку нестандартну, полегшену, навіть трохи іронічну форму, навіть людям, які не захоплюються, як я, танкобудуванням і не розбираються в танках, легше сприйняти інформацію», – каже Рахманін.

Не слід боятися експериментувати з формою. Це не обов’язково важке накопичення складних, нудних, марудних фраз. А завдання журналіста, за великим рахунком, полегшити життя читачеві, щоб він розібрався в певних речах. Якщо при цьому автор використовує весь арсенал знань, умінь, навичок, які у нього є – це прекрасно.

4. Вміння читати та збирати інформацію

Перше, з чого починається аналітична журналістика – це з уміння працювати з публічними джерелами. І для цього потрібне певне психологічне налаштування.

«Я би елементарно дав законопроект невеликий, нескладний, подивився б, скільки часу на це людина витратила, як вона його прочитала і які висновки зробила. Це вже первісна історія, яка дає натяк на те, може чи не може, схильна чи не схильна», – пояснює Рахманін як можна зрозуміти чи може журналіст писати аналітичні тексти.

Все, що відбувається зараз, коли-небудь тією чи іншою мірою, так чи інакше відбувалося. Людина, яка має добру пам’ять, цікавиться бекграундом, історією як вітчизняною, так і світовою, вже має певну перевагу перед іншими. Тому що у неї накопичений в голові певний досвід. Історія не стоїть на місці, двох однакових подій ніколи не буває. Але певний досвід, знання про цей досвід, про історії вже дозволяє аналізувати, порівнювати і робити більш-менш правильні висновки, моделювати ситуацію.

Аналітиком також не може бути людина, в якої відсутнє критичне мислення, яке передбачає дуже ретельне, дуже скептичне ставлення до всього, що ви бачите.

5. Піддавати здоровому сумніву будь-яку інформацію

«У вас має бути здоровий сумнів щодо будь-якої інформації, яку ви отримали. Потім ви її перепровіряєте, аналізуєте. Це означає, що будь-яка інформація, яку ви отримаєте, повинна викликати у вас дрібку недовіри, поки ви її не перевірили. Поки ви її не підґрунтували іншими точками зору, іншою інформацією тощо».

6. Мати необхідну кількість авторитетних експертів

Журналіст не може бути фахівцем в усіх сферах одразу.

«Ти не можеш знати все. Потрібно мати необхідну кількість авторитетних експертів, а, головне, тих людей, до яких ви відчуваєте довіру, щоб звернутися до них і ті прогалини, які у вас існують, заповнити», – радить Рахманін.

І застерігає від спокуси підганяти висновки під власне бачення проблеми. Сама робота змінює ставлення журналіста до проблеми і до її розв’язки. Але, по-перше, це нечесно по відношенню до читачів, а, по-друге, це непрофесійно – підганяти під власне бачення свій текст.

7. Робота з джерелами: не намагатися бути їм друзями і ворогами

«Щоби бачити ситуацію згори, я маю подивитися на неї не тільки очима свого спільника, політика, який мені близький, але й політика, який мені не просто не близький, а навіть ворожий. Але для того, щоби мати незамилені окуляри, я маю спілкуватися і з ним. Для того, щоб він зі мною говорив, я мушу вибудувати історію стосунків з ним. Я не маю йому підігравати, але і не маю з ним сваритися, тому що він втратить до мене інтерес. Я маю бути до нього чесним, тому що, якщо я використаю те, що він говорить, наступного разу він не піде зі мною на контакт. Я не маю йому підігравати, я маю йому опонувати. Бо якщо я не буду йому опонувати, він знову-таки втратить до мене інтерес», – каже Сергій Рахманін.

Джерелом може бути тільки інформована і розумна людина. З такими людьми завжди слід тримати дистанцію. Не намагатися бути їм друзями і не намагатися бути їм ворогами.

Треба вчитися підлаштовуватися під людину. Гарний журналіст все-таки трохи психолог. Тому що перевага журналіста серед інших професій у тому, що він спілкується з неймовірно різною кількістю людей, різних.

«Як би ви не довіряли людині, яка вам це каже, завжди намагайтеся, якщо є така змога, перевірити те, що він говорить. Навіть якщо те, що він сказав, дуже лягає в ваше уявлення про ситуацію, ваше усвідомлення ситуації, ви маєте бути завжди бодай трохи критичним до будь-якої інформації, яку ви отримуєте», – ділиться заступник шеф-редактора «Дзеркала тижня».

8. Візуалізація – це не лобова історія, використовуйте образи

Візуалізація може і має бути необхідним і дуже важливим додатком до аналізу. Вона спрощує сприйняття інформації. Причому візуалізація може бути будь-яка: починаючи від інфографіки і закінчуючи відеорядами, чи вправно, чітко, тонко підібраною фотографією. Але візуалізація не може замінити аналітику. Візуалізація дуже сильно додає, допомагає, це абсолютно помічна річ. Особливо коли йдеться про складні тексти. Або, наприклад, коли у журналіста немає через ті чи інші обставини змоги якусь річ донести.

«От ви написали текст, але є нюанси, які ви не можете сказати напряму, але хочете натякнути. А натякнути важко. І навіть якщо ви бездоганно майстерний, між рядками це не читається. У вас візуалізація, наприклад, фотографія, додасть той шматок, оту дрібочку, якої бракує цьому тексту, для того, щоб сприйняття вашого тексту, вашого аналізу було повне», – розповідає Рахманін.

9. Вибудовувати свій текст за принципом так званої ялинки

Коли йдеться про аналітику, то емоція, в принципі, шкодить. На проблему, яку ви аналізуєте, треба дивитися відсторонено, настільки, наскільки це можливо.

«Я не є терапевтом, я не завжди можу поставити діагноз. Я не хірург, я не схильний отут зараз різати. Я патологоанатом, причому достатньо фаховий. Якщо небіжчик сконав, я зроблю розтин кваліфікований і чітко поясню, від чого він помер і що було не так, чому він помер саме від цього. Для того, щоб це було запобіжником при лікуванні хвороби іншого», – метафорично поєснює суть аналітичної роботи Сергій Рахманін.

Текст сприймається переконливіше, впевненіше, логічніше і легше, коли автор вибудовує його за принципом так званої ялинки. Написав тези – перейшов до проміжного висновку. І з цього висновку, як з гілочки, перескочив на іншу. У журналіста абзаци і логічні шматки мають бути пов’язані між собою. Якщо вони відірвані, у читача цілісної картинки у голові не складається. Автор має від тез перейти до висновку, а від висновку – до наступного висновку, якому теж мають передувати тези. І якщо читач так скочується з гілочки до гілочки, коли він падає нарешті на землю з верхівки, він все зрозумів.

10. Цифри у аналітичному матеріалі: з ними треба працювати, а не захоплюватися

З цифрами треба вміти працювати. Самі по собі цифри нічого не означають. Вони повинні ілюструвати певні тенденції, думки, логіку, виклад, а не на навпаки. Цифри не можуть бути самодостатніми. Цифри не можуть замінювати висновки. Історія робиться інакше. Цифри мають доповнювати одна одну.

«Сама по собі будь-яка цифра всього-на-всього ілюструє певний факт або певну тенденцію, якщо ми говоримо про соціологію. А наша з вами справа – скласти кілька тенденцій докупи, подивитися на одну цифру з різних боків і спробувати уявити собі, що це означає», – каже журналіст.

Коли матеріал рясніє цифрами, він ще й достатньо важко сприймається. Треба інколи жертвувати певними цифрами, якісь залишати, на якихось робити акцент. Цифри самі по собі – це просто поштовх до ваших роздумів.

P.S.

«Що прекрасно в журналістиці? Вона все ще цікава. Вона змінюється, стає трохи схибленою, трохи легковажною, до неї змінюється ставлення. Сама журналістика змінюється. Але вона все одно лишається цікавою. Це її перевага. І аналітика залишається цікавою все одно. Все одно на неї є читач. Більше того, ви цього читача навчитеся цінувати. Його небагато, але, повірте мені, він такий дорогоцінний, він такий коштовний, що він того вартує, щоб на нього витрачати свій час і свої зусилля».

Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проекту «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «Взаємодія!». Окремі думки, висловлені під час заходу та у матеріалах, є відповідальністю організаторів і не обов’язково відображають погляди Агентства USAID або Уряду США.

Проект «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «Взаємодія!» —п’ятирічна ініціатива USAID, яка має на меті допомогти Україні у зменшенні рівня корупції та підвищенні підзвітності та прозорості управління. Проект спрямований на розширення повноважень ключових урядових інституцій у боротьбі з корупцією, побудові громадської підтримки та участі в антикорупційних зусиллях та зменшенні толерантності громадян до корупції.