ЦІНА БЛОКАДИ: скільки ми втратимо від припинення торгівлі з окупованими територіями (і що зможемо отримати)

Чи можемо ми оцінити вплив рішення про блокаду окупованих територій на економіку України, та наші гаманці? Дискусія в Українському кризовому медіа-центрі засвідчила: ми всі так чи інакше відчуємо це на собі. Але важливіше те, які уроки уряд та Президент винесуть з ситуації, і чи спроможні вони будуть пришвидшити хід реформ.

ЯК ВПЛИНЕ РІШЕННЯ ПРО БЛОКАДУ НА ЕКОНОМІКУ?

Сергій Ніколайчук, директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу Нацбанку України

Якщо говорити про економічне зростання, то чистий ефект від блокади ми оцінюємо як негативний в цьому році: мінус 1,3 відсоткових пункти до економічного зростання. Водночас ми враховуємо, що українські підприємства, які працюють на контрольованій території, зможуть протягом певного часу переключитися на альтернативні джерела ресурсів, енергії. І, відповідно, у наступному році цей ефект частково нівелюється.

Щодо платіжного балансу, то негативний ефект від блокади ми оцінювали в 1,8 мільярди доларів США. Це ефект від зниження надходжень експорту продукції чорної металургії, який частково компенсується вищими доходами від експорту залізної руди, а також потребою у додатковому імпорті вугілля, як енергетичного так і коксівного для потреб металургії.

Водночас фактор блокади частково нівелюється набагато кращими зовнішніми умовами для української економіки, порівняно з тими, які ми закладали в наш січневий прогноз. Ми бачимо, що економіка світу відновлюється швидшими темпами ніж закладали всі економісти. Бачимо сприятливу динаміку цін на традиційних ринках для українського експорту. Йдеться про вищі ціни на сталь, руду, зерно і так далі.

В результаті ми вийшли з переглядом нашого прогнозу для економічного зростання в цьому році з 2,8 відсотків до 1,9. І в наступному році ми очікуємо відновлення ефектів, як я вже говорив, і відновлення роботи українських підприємств на контрольованій території. Тому, прогноз економічного зростання навіть був підвищений з 3 до 3,2%.

Щодо платіжного балансу, то ми очікуємо, що дефіцит поточного рахунку зросте приблизно на 500–800 мільйонів доларів США, і на сьогоднішній день ми оцінюємо наш попередній прогноз дефіциту поточного рахунку на рівні 4,3 мільярдів доларів США. Приблизно на такому ж рівні ми його прогнозуємо і в наступному році.

Якщо говорити про ефекти на курс, що найбільш важливо для пересічного громадянина, то ми оцінюємо цей ефект від блокади як мінімальний. Насамперед, знову ж таки, через те, що частково це нівелюється ефектом більш сприятливих зовнішніх умов. А частково через те, що в наш прогноз з самого початку були закладені достатньо значні інтервенції з придбання валюти Національним банком на ринку. Ми, скоригували його вплив на валютний ринок, через зменшення купівлі Національним банком валюти. Тобто, динаміка обмінного курсу в нас поки що залишається відповідною до нашого січневого прогнозу. Відтак можна говорити, що ефект блокади суттєвого впливу (на курс — ред.) не мав.

Олександр Паращій, керівник аналітичного відділу інвестиційної компанії Concorde Capital

Зараз для інвесторів дуже важлива в першу чергу курсова стабільність, тому що вони інвестують сюди іноземну валюту. Вони хочуть розуміти, що коли ця інвестиція буде працювати, то вони зароблять в своїй твердій валюті приблизно стільки ж, скільки вони очікують сьогодні. Тому якщо у нас справді очікування по обмінному курсу не міняються, то, в принципі, ефект блокади на бажання будь-кого інвестувати, буде незначним.

З іншого боку, потрібно розуміти, що ця блокада створює відповідні виклики, в першу чергу для уряду. Ми бачимо чудово, як на цю ситуацію болісно, можна сказати, відреагував Міжнародний валютний фонд, а це, фактично, дороговказ для всіх інвесторів. Тобто, всі, хто приймають, чи готуються приймати рішення про інвестиції в Україну, вони дивляться на Міжнародний валютний фонд як на барометр. Барометр, який визначає: чи можна довіряти цій країні, чи можна довіряти уряду, чи можна вкладати туди гроші. І поки ситуація з Міжнародним валютним фондом залишається невизначеною є ризик того, що деякі інвестиційні проекти будуть відкладатися.

З іншого боку, те, що наш уряд офіційно визнав блокаду, очолив її, дозволяє нашому уряду уже на найвищому рівні адаптувати всі свої політики до цієї нової реальності. Тобто офіційне визнання блокади — це великий позитив. Тому що всі державні органи будуть працювати над тим, аби мінімізувати негативний ефект. Ми вже чули від Національного банку, що вони готові зменшити план купівлі іноземної валюти на міжбанку, щоб не дати долару вийти за певні рамки. І так само ми очікуємо, що інші органи влади законодавчої, і виконавчої теж,будуть адаптуватися до цієї реальності нової і нівелювати по максимуму цей ефект.

Все, що потрібно зробити — це дати позитивні сигнали. Нарешті розпочати приватизацію. Нарешті, вирішити питання щодо боротьби з корупцією. В принципі, нічого екстраординарного робити не потрібно. Треба просто прискорювати ті темпи реформ, які у нас вже десь закладені.

Андрій Фаворов, директор компанії “Енергетичні ресурси України”.

С моей точки зрения, ситуация несколько напоминает двух людоедов на необитаемом острове. У одного есть консервная банка, у одного есть консервный нож. Но вопрос, съедят ли они друг друга, или договорятся открыть консервную банку — непонятно. Почему? На неконтролируемой территории есть “низколетучий” уголь, (грубо говоря, антрациты и “тощаки”). Он не имеет рыночной стоимости, или ценности. Потому что по техническим параметрам, процентов 85–80 угля добываемого на этой территории на самом деле может быть использовано только украинской энергетикой. На экспорт его везти нельзя из-запоказателей серы и золы, из-за логистических ограничений. Мы говорим сейчас 12 миллионах тонн угля. Одновременно с этим, российские рынки, на которые якобы планируют НКТ (неконтролируемые территории) экспортировать, профицитный. Реальной точки сбыта там нету, ведь Кузбасс и другие угледобывающие регионы — Ростовский, например — более чем в состоянии покрыть все нужды Российской Федерации. Там в 10 раз больше добывается, чем потребляется внутри РФ. Одновременно с этим, примерно половина мощностей в Украине рассчитаны на низколетучие угли. И если блокада продолжается, то это потребление невозможно обеспечить донбасским углем.

Мне кажется, что с точки зрения Украины, непосредственно те цифры, которые озвучили коллеги, наверное, подтверждают: эффект не такой большой. Мы видим максимизацию нагрузки “Энергоатома”. Видим, что у нас водный год, плюс еще увеличение нагрузки на электростанциях, работающих на альтернативных углях, углях марки “Г”. Это позволяет минимизировать объем импорта. По моим ощущениям, придется импортировать порядка 2–2,5 миллионов тонн низколетучего угля. То есть, негативный экономический эффект для контролируемой территории Украины будет гораздо, в разы меньше, чем он будет для неконтролируемой территории. Поэтому, позиция, занимаемая Кабинетом министров в чем-то рациональная.

Надо планировать прожить следующую зиму, следующий отопительный сезон, без поставок угля с НКТ. И сам факт подготовки к этому сделает патовой ситуацию для тех, кто контролирует этот уголь в НКТ. У них огромное количество угля, и они ничего не могут с ним сделать, не могут его никуда вывезти. А ведь этот уголь достаточно затратный. Там же требуется электроэнергия, требуется подача воды, чтобы шахта продолжала функционировать. Это живой организм. Поэтому, вопрос, умрут ли эти шахты навсегда, или все-таки «руководители» в кавычках НКТ придут договариваться. Я думаю, что они рано или поздно придут договариваться, потому что все те денежные потоки, которые они видели раньше, сейчас подошли к нулю.

Гліб Вишлінський, директор Центру економічної стратегії

Я якраз хотів повернутися до того, про що казав Сергій — про втрату ВВП на 1,3 відсоткових пунктів зростання цього року. Ми можемо сказати, що ціна є не настільки великою, але все одно ця ціна є. Тобто, це десь близько тридцяти мільярдів гривень, які, власне, ми втратимо з потенційного економічного зростання. Не можна говорити про те, що все це прибутки Ахметова чи інших бізнесменів, які мають бізнеси, чи які, власне, мають елементи виробничих ланцюжків на неконтрольованій та контрольованій території. Це і працівники, які є на підприємствах на контрольованій території.

Якщо ми від енергетики перейдемо до металургії, то тут ми розуміємо, що так просто ця блокада не минеться для підприємств групи СКМ на контрольованій території. Зокрема для металургійних заводів в Маріуполі, для підрядників та постачальників. Навіть “АрселорМіттал Кривий Ріг” сказали, що в них є поставки з неконтрольованих територій. Тобто, тут будуть втрати для всіх.

І навіть, якщо ми говоримо про той обмінний курс, то зрозуміло, що в Національного банку є інструмент, про який Сергій говорив, — це зменшення закупівель валюти до валютних резервів. Але в цього рішення теж є ціна. Тому що ми розуміємо, що протягом найближчих двох років в України суттєво зростуть виплати за зовнішнім боргом, відповідно Україні потрібно мати валютні резерви, щоб спокійно пройти їх. Пройти в умовах можливої політичної нестабільності, адже в 2019 році ми матимемо і парламентські і президентські вибори.

Що потрібно робити уряду в цій ситуації? По-перше потрібно винести уроки, причому, не лише уряду, а так само і опозиції. Тому що ми бачимо, яку ціну мало стратегічно непродумане рішення щодо неофіційної блокади цих неконтрольованих територій. Лише з тих новин, які були в п’ятницю, є оцінки що до третини всіх вантажних вагонів Укрзалізниці залишилося на окупованій території. До 15% локомотивів. Це офіційне повідомлення Укрзалізниці. Вони оцінюють втрати в 160 з чимось мільйонів гривень, але ми так само маємо розуміти, що нам цих вагонів і так не вистачало для перевезення, наприклад, зернових, продуктів, продукції металургії, сировини … Якщо ми говоримо про те, що, ринкові механізми мають призвести до пере фокусування цих підприємств на закупівлю інших, в інших постачальників сировини, на продаж іншої продукції іншим споживачам…. Все одно для цього потрібен транспорт. І, відповідно, нам потрібно звернути на це увагу. У нас є великі проблеми в інфраструктурі, зокрема у вантажоперевезеннях.

Тобто, перший висновок — нам потрібно зрозуміти, що в Росії люди, м’яко кажучи, не більш дурні, ніж ми. І, відповідно, вони чекали, що ми зробимо цю помилку. Вони розуміли, що Мінський процес не йде тим шляхом, який був би вигідним для Росії і, відповідно, пішли іншим шляхом в цій гібридній війні. Завдання — максимізувати економічні збитки, які можуть бути для України.

Фактично, ми маємо досить багато втрат в умовах і без того не дуже швидкого економічного оновлення після падіння майже на 17 % за два роки в 2014–2015.

Більш стратегічне завдання, що має зробити українська влада — це максимально розуміючи ризики, зібратися і максимально швидко виконувати ті зобов’язання, які українська влада взяла на себе для реформування української економіки. Не забуваючи про те, що чим швидше це буде зроблено, тим швидше ми отримаємо вищі темпи економічного зростання. Зрозуміло, що для окремих осіб кожен місяць затягування дає особисті доходи, але в даному випадку, все ж таки, ціною є майбутнє країни, не просто пафосно, а фактично, тобто, майбутнє її існування.

ЩО ПОВИНЕН ЗРОБИТИ УРЯД, АБИ МІНІМІЗУВАТИ ВПЛИВ БЛОКАДИ?

Сергій Ніколайчук, директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу Нацбанку України

Я сподіваюсь, що рішення щодо блокади, воно стане каталізатором для прискорення структурних реформ. Тому що всі чудово розуміють: часу залишається не так вже багато до 2019 року, коли у нас дійсно починаються дуже великі виплати за зовнішнім боргом. І якщо не проводити реформи, не отримувати наступні транші Міжнародного валютного фонду, то країна може опинитися в дуже скрутній ситуації.

З іншого боку, ця ситуація з блокадою ще раз підкреслила, що Україна все ще залишається дуже вразливою до зовнішніх потрясінь. Так, звичайно, ситуація зараз відрізняється від 2014–2015 років, коли з економічної карти України зникали райони. Це мало жахливі наслідки для фінансової стабільності, для курсової стабільності. Однак, ефект блокади все ще є вагомим для економіки України. І в таких умовах єдиним розумним, раціональним рішенням буде прискорення реформ.

Олександр Паращій, керівник аналітичного відділу інвестиційної компанії Concorde Capital

Можна просто відкрити меморандум, підписаний з Міжнародним валютним фондом. Звичайно, ми не бачили остаточного тексту, але приблизно уявляємо, що там написано. Там є питання по ринку землі. Якщо у нас немає валютної виручки, будь-ласка, відкриваємо ринок землі. Хоча би державну землю ми можемо почати приватизовувати, отримувати валютну виручку. Ми можемо вирішувати питання пенсійної реформи. Це, звичайно, ніяк не допоможе в цій ситуації, але принаймні зможе нам в майбутньому закумулювати більше грошей. В тому числі для тих величезних виплат.

Ми повинні, очевидно, починати приватизацію, яка вирішує одразу три питання. Це питання надходжень в бюджет. Також питання валютної виручки. Тому що ми все-таки розраховуємо, що сюди прийдуть іноземні інвестори. І питання інвестицій, коли справжні інвестори будуть вкладати вже гроші у свої підприємства.

Так, металургія зараз переживає не найкращі часи через блокаду. Але, мені здається, що металургія постраждає найменше. Проста статистика: в минулому році заводи, розташовані на неконтрольованій території, виробили всього 3,4 мільйони тонн сталі. Якщо вони зараз випадають, то звільняється ніша для інших. У нас підприємства, які розташовані на нашій контрольованій території, можуть збільшити виробництво хоча б до рівня 2013 року, а це буде плюс 4,7 мільйони тонн. Ми маємо цей резерв. І ми вже чуємо від представників, наприклад, маріупольських меткомбінатів, що вони вже бачать потенціал, готові нарощувати виробництво.

Хто постраждає, як пан Фаворов вже сказав, це електроенергетика, він оцінює потребу в імпорті антрациту в 2,5 мільйони тонн. Ми чули офіційні плани десь до 5 мільйонів тонн. Я думаю, ця цифра посередині і це, справді, буде впливати. Тобто, якщо 5 мільйонів тонн — це додатково півмільярда доларів у нас з країни виходить. Потрібно розуміти, що це буде впливати і на собівартість виробництва електроенергії і на тарифи на електроенергію в першу чергу для промисловості, тому що промисловість буде платити більше. Відповідно, собівартість товарів, які виробляються в Україні, зросте. І це в тому числі буде мати відображення на цінах на кінцеву продукцію.

Але ситуація не є настільки критичною. Наприклад, якщо ми подивимося на прогнози світових цін на сталь, то деякі аналітики до кінця року прогнозують падіння на 20%. По руді прогнозують на 30%. Якщо ці прогнози, які поки що виглядають занадто песимістичними, здійсняться, то ефект на наш торговельний баланс, буде набагато більш болючий, ніж ефект від цієї блокади.

Андрій Фаворов, директор компанії “Енергетичні ресурси України”.

Наверное самый простой ответ на этот вопрос такой: давайте прекратим постоянно придумывать наш украинский велосипед. Все знают те реформы, которые нужно делать. Врач не прописывает ничего нового. Приватизация, рынок земли, уменьшение регуляторных преград, создание предсказуемой регуляторной среды, уменьшение государственного сектора и соответственно, коррупции. Это вещи очевидные, которые лет 60 уже во всем мире применяются. Мы пытаемся придумать так, чтобы можно было и блинами объесться и вес потерять при этом. К сожалению так не работает.

С другой стороны каждая угроза — это и возможность. Возможность получить энергетическую независимость. Возможность улучшить переговорную позицию в целом. Вопрос в том, насколько качественно будут вот эти следующие 9 месяцев будут управляться, как готовиться к отопительному сезону. В энергетике тоже понятные и прозрачные решения. Почему мы все время говорим об импорте угля и насколько это дорого, а почему мы не говорим о постанове НКРЭ, которая разрешила бы импорт электроэнергии? У нас огромный потенциал: из Беларуси почти 1000 мегаватт, из Молдовы мы можем мегаватт 500 импортировать, из Европы 600–800. Давайте, просто сравним цену. Зачем импорт угля и доставка его до электростанции и конвертация в электроэнергию? Сколько стоит просто импорт электроэнергии? Я уверен, что это будет гораздо дешевле, но глава НКРЭ всегда замолкает, как только ему задают этот вопрос и отказывается даже его обсуждать. Тут не нужно никакого законодательного обеспечения, нужна просто постанова НКРЭ позволяющая импортерам конкурировать в номинациях за энергорынок. То же самое, что сейчас происходит у нас на рынке газа. Рынок газа на сегодняшний момент для промышленности самый прозрачный, понятный и эффективный из всех реформ, какие были сделаны. А вот рынок угля, рынок электроэнергии полностью под административным влиянием. Поэтому рыночные механизмы как в рынке земли, так в рынке металлургии, так в электроэнергетике, в рынке угля — это то, что позволит нам выйти и совершить реформу. Но тут вопрос политической воли и смелости.

Гліб Вишлінський, директор Центру економічної стратегії

Я думаю, що злість Президента щодо організаторів блокади дуже легко пояснюється з політичної точки зору. Президент розуміє ризики, пов’язані з виплатою зовнішнього боргу на два найближчі роки. При цьому хоче переобратися на другий термін. Це означає, що потрібно забезпечити, чинність програми МВФ. Щоб умови якось виконувалися, бажано в мінімально можливому обсязі. І ще бажано, щоб вони виконувалися якомога пізніше. Саме їх невиконання часто має політичні плюси. Натомість багато питань, насамперед, ті, що стосуються боротьби з корупцією, чи приватизації, корпоративного управління державними підприємствами — це прямі фінансові втрати для людей, які є у владі. Тих людей, які, власне, забезпечують подальше фінансування політичної діяльності нинішньої влади.

Тому ті негативні наслідки, які ми зараз обговорюємо, призведуть до того, що збільшиться потреба в зовнішньому фінансуванні. Грошей потрібно буде більше, а позитивної комунікації для іноземних інвесторів немає. Зокрема для портфельних, якщо уряд вирішить таки розміщувати єврооблігації, щоб, забезпечити оцю “подушку” на період виплати зовнішніх боргів.

Відтак, є шанси того, що і приватизувати щось доведеться. А це — безпосередні фінансові втрати для тих у владі, хто ці потоки контролював. Однак, я сподіваюся, що все ж таки влада піде у даному випадку саме цим шляхом, а не вирішить піти шляхом Януковича. Який сказав собі “у нас є мандат ще на якийсь час, давайте заберемо з держави якомога більше, виведемо це і втечемо кудись подалі, а далі нехай вже розбирається наступник”.

Більше матеріалів про впровадження реформ.

Проект реалізовується за підтримки міжнародного фонду “Відродження”

Show your support

Clapping shows how much you appreciated Reforms UCMC’s story.