Про релокацію

Редакція ДОУ розпитала досвідчених IТ-спеціалістів, чи розглядали вони можливість релокації, що їх утримує в Україні та чи допускають вони думку, що коли-небудь поїдуть.

Звісно, я думав про релокацію. Але, враховуючи, що останній раз я розглядав вакансії багато років тому, то і класичний варіант переїзду з офером для мене не підходить. Натомість я вивчав досвід країн, які пропонують стартап-візи і можливість розширення географії компанії. Хоча, буду відвертим, далі прочитання статей та вивчення кількох лінків не заходив. Можливо, тому, що розглядав можливість переїзду лише з теоретичної точки зору, а не практичної.

Що тримає в Україні?

Якби мені за кожне подібне питання давали долар, я б уже був доларовим мільйонером :)

Дійсно, якщо ви — хороший ІТ-спеціаліст, то раціональних причин залишитись в Україні, маючи пропозиції з усього світу, мало. Можу знайти лише дві. По-перше, різниця між середньою зарплатою середньостатистичного українця і середньостатистичного ІТ-спеціаліста, що відрізняється в рази. По-друге, дефіцит ІТ-спеціалістів на ринку, що дає можливість увійти в досить непогану «зону комфорту». Звісно, є багато речей, які досить швидко нівелюють всі ці переваги: бюрократія, корупція, медицина, дороги, мажори, євробляхи тощо.

Що зупиняє конкретно мене від переїзду? Оскільки індивідуальні офери я не розглядаю, а сервісний бізнес тісно зав’язаний на присутності в Україні, то поки проводжу час тут з періодичними поїздками в Європу та США.

Про плюси та мінуси нашої країни

Не подобаються ідіоти і мудаки при владі. Більшість проблем, про які ми звикли говорити, — корупція, бюрократія, дороги, медицина, — є похідними від цієї проблеми. Ідіоти можуть на рівному місці провалити найпростішу задачу чи ініціативу, мудаки ж роблять все ідеально, але лише для себе і свого оточення.

Не подобається відсутність правоохоронної та судової систем. Немає жодного «позитивного» фактору, який може компенсувати цей недолік. Країна, де всі — від пересічного громадянина до президента — плюють на закон, не має майбутнього.

Не подобається совок і «русский мир», з яким реально доводиться боротися саме зараз — через 25 років після отримання незалежності. Особливо засмучують молоді люди, які до сих пір не зрозуміли, «какая разница».

Не подобається те, що Україна не задає і не бере участь в глобальных трендах і процесах. На глобальній мапі світу нас не існує. В країні немає посади (людини) чи організації, яка могла б взяти на себе роль смарт-представника країни в світі. А, отже, ми продовжуємо втрачати можливості.

Подобається динаміка розвитку ІТ-сфери, яка дає багато перспектив людям, що готові інвестувати в себе, свої навички, знання та розвиток.

Подобається ренесанс в багатьох сферах життя: стартапи, туризм, музична індустрія, видавництво книг, кінематограф, фестивалі, соціальні ініціативи. Хоча усвідомлюю, що знадобиться ще багато років і ресурсів, щоб все це підняти на потужний рівень.

Про розвиток України

Виділю ключові моменти, які, як я вважаю, є важливими і більш перспективними для України.

Позиціонування. Україна в даний момент асоціюється з Чорнобилем, Кличком-боксером, Шевченком-футболістом, корупцією, війною і гарними жінками. Звісно, таке позиціонування не дає можливості якось виділитись на глобальному фоні в позитивному ключі. Наприклад, в Барселоні є спеціальний орган, який відповідає за просування бренду міста в світі. Нам потрібно зробити щось схоже — але без шароварщини і кліше на кшталт UkraineNow, яким світ не здивуєш.

Лідерство в вузьких галузях. Давайте будемо чесними: з точки зору інноваційної економіки України на світовій мапі немає. Ось, наприклад, огляд національних стратегій розвитку штучного інтелекту. Ви бачите тут Україну? І я не бачу. Як і не бачу жодного фактору, що може принципово переломити ситуацію в кращу сторону. Але поки що це найбільш реальний сценарій: спробувати стати лідером хоча б в досить вузьких галузях — як, наприклад, Ізраїль в питаннях безпеки.

Інноваційний стрибок. В багатьох бідних країнах жителі не знають, що таке пейджер. І ніколи не бачили мобільні телефони з висувними антенами. Вони просто перестрибнули цей етап. Маю надію, що колись, хоча б на рівні міст ми отримаємо владу, яка буде занадто сміливою, щоб перестрибнути всі ці еволюційні процеси, що спостерігаємо в даний момент, і зробити якісний революційний стрибок. Для цього потрібно розвивати децентралізацію і спонукати регіони і міста до конкуренції за ресурси, таланти та інновації.

Освіта. Україна може стати новим центром освіти. Нинішня система освіта знаходиться в такому стані, що врятувати її практично неможливо. Так сталось, що в світі теж криза в освіті: багато людей відмовляються від класичних шкіл та університетів, онлайн-курси стають все більш розповсюдженими, а популярність курсів під умовною назвою «вайтівайті» (тобто швидкі курси для початківців) є безпрецедентною. Додайте сюди автоматизацію і штучний інтелект, які забирають і трансформують робочі місця, перетворюють ваші навички і накопичені знання в попіл з феноменальною швидкістю, то стає очевидним, що дуже скоро ми матимемо нові освітні формати і перехід на нову парадигму освіти. Україна могла б стати одним із центрів освіти під час демонтажу існуючої системи.

Еко-туризм. Величезна територія, зелені зони, колоритна сільська місцевість та кухня — Україна повинна використовувати свій туристичний потенціал. Але лише після того, як буде нормальна інфраструктура та дороги і коли українці навчаться не піднімати ціни на житло в 45 раз у випадку тієї чи іншої події, як це було у випадку з фіналом Ліги чемпіонів.

Друга державна мова. Технологічний розрив ще більше віддаляє нас від цивілізованого світу. Не впевнений, що країна знайде ресурси, щоб наздогнати англомовні сервіси по якості та можливостям. Навіть більш багаті і успішні країни відмовились від такої ідеї. Російську мову і «русский мир» я не розглядаю як альтернативу. Залишається наступний варіант: в країні потрібна друга державна мова. І ця мова — англійська. Таким чином, ми зможемо користуватись голосовими асистентами, глобальними сервісами, стати реальним учасником глобального ринку, отримати доступ до всіх знань та напрацювань світу.

Експорт соціальних інновацій. В Україні катастрофічна кількість проблем і катастрофічна нехватка ресурсів на їх вирішення. Перша проблема зумовлює появу величезної кількості соціальних ініціатив, друга — необхідності вирішувати проблеми за мінімальну кількість часу та ресурсів. Таким чином, суб’єктивно, наші класні українські соціальні проекти на два порядки кращі світових аналогів за співвідношенням ціна/якість. Потрібно знайти можливість експортувати соціальні інновації в світ.

Про майбутнє

Ми ніколи не знаємо, які можливості нас чекають і де й коли саме вони з’являться. Я досить багато подорожую, що дає мені можливість критично ставитись до багатьох речей, спостерігати, порівнювати, співставляти. Мені подобається привносити світовий досвід в Україну, але паралельно шукаю можливості дати щось навзаєм. Можливо, для цього знадобиться кудись переїхати. Поживемо — побачимо.

Оригінал: інтерв’ю для ДОУ.

    Oleksandr Krakovetskyi

    Written by

    Welcome to a place where words matter. On Medium, smart voices and original ideas take center stage - with no ads in sight. Watch
    Follow all the topics you care about, and we’ll deliver the best stories for you to your homepage and inbox. Explore
    Get unlimited access to the best stories on Medium — and support writers while you’re at it. Just $5/month. Upgrade