#Шо там по мусору?

Myroslava Savisko
Feb 5 · 5 min read

Всі знають, що погано, але зібраної статистики чи даних в одному місці знайти доволі важко. Тут щось про відходи в Україні та світі, їхню утилізацію та чому «в 17 я вірила у збір сміття з пляжів, в 20 — у сортування, в 22 — у zero waste». Ця стаття може допомогти Вам переконати людину в магазині відмовитися від пакування одного помідору в пластиковий пакет і чому просто будівництво сміттєспалювальних і сміттєпереробних заводів не вирішує проблему сміття. Корисні посилання на хороші статті свідомих людей додаються)

17 — збір сміття.

На даний момент в Україні близько 95% відходів вивозиться на полігони. Звучить як «ну, ок. 95 так 95». Так само нейтрально може звучати статистика про те, що у Черкасах щоденний обсяг сміття, яке захороняють на сміттєзвалищах — 1667 тон, а у Львові — 1000. Але як тільки ти розумієш, що це більше ніж 4-поверховий будинок, перспектива змінюється. Принаймні у мене.

Фото: Аве-Львів. Джерело: Zaxid.net. Куди зникає сміття. 2015.

Але окрім сміттєвих полігонів ще існують стихійні сміттєзвалища. Їх більше 27 000. Саме такі Ви могли бачити у лісі, на пляжі, на трасі «Київ-Обухів» та інших. У 17 я організовувала свій перший соціальний проект і прибирала з іншими волонтерами стихійне сміттєзвалище на центральному черкаському пляжі. Зараз все простіше. У 2016 році Міністерство Екології розпочало ініціативу «Екомапа», за якою кожен може позначити стихійне сміттєзвалища і комунальні підприємства, що займаються управлінням відходами, їх ліквідують (за останні 3 роки ліквідували 2.500 стихійних сміттєзвалищ з 5.000 зареєстрованих на Екомапі).

Можна подумати, що в Україні не все так погано, принаймні більшість сміття захоронено на сміттєзвалищах, а не потрапляє під ноги з людськими відходами як у нетрях Кенії(flying toilets in Kenya). Але є також нюанс в тому, яке покриття у цих полігонах. Європейські полігони складаються з 7–8 шарів спеціального покриття, що включає дренаж. Таким чином відходи не потрапляють до грунту. В Україні такі шари часто не застосовуються. Таким чином до комплекту «перевантажені полігони з не дуже приємним запахом» додається «забруднені грунти із перспективою ще гіршої питної води з-під крану».

20 — сортування.

Мувінг форвард. Яке сміття в Україні? Це питання корисно задати, якщо займатися сортуванням і вторинним використанням пластику, скла чи ще чогось. А цим згідно з ухваленою у 2017 році Національною стратегією управління відходами має займатися Україна і до 2030 року переробляти або повторно використовувати близько 70% відходів.

Джерело: Business Sweden in Ukraine

Що означає “інше” мені зрозуміти так і не вдалося, але у будь-якому випадку великий відсоток сміття, що виробляють українці точно можна повторно використовувати. Тому якщо Ви все ще не сортуєте сміття у своєму офісі, квартирі, навчальному закладі, то можна скачати додаток «Сортуй» і це допоможе з пошуком найближчих пукнтів прийому вторсировини у Києві або просто гуглити “Пункти прийому вторсировини у (назва Вашого міста)”.

А поки у Львові проводять тендер на будівництво сміттєперероблювального заводу, у Житомирі розбираються з інвестором проекту для будівництва заводу (ТОВ «Соціальний проект», який пов’язаний з інвестгрупою ICU), у Києві шукають інвесторів і ще у багатьох областях говорять про сміттєпереробні заводи, багато людей здають їх у пункти прийому вторинної сировини. Тут можна почитати, що стається з сміттям після здачі у пункти прийому, якщо Ви зневірилися у тому, що після сортування сміття все одно скидають в одну купу.

Sidenote: минулого року в гуртожитку ІМВ ми організували сміттєдвіж і за 2 місяці сортування сміття з 8 поверхів — ми заробили на смітті 1447 грн (300 кг макулатури, 80 кг пластику PET, 240 кг скла, 5 кг кришечок, 2 кг пластику HDPE). Із цієї суми довелося заплатити 325 грн за транспортування, таким чином чистий прибуток склав 1122 грн.

22 — zero waste.

Поки мої європейcькі друзі спокійно викидують сміття з думкою “викинув пластик у правильний контейнер — проблема вирішена”, я останні декілька тижнів обираю продукти за тим в якій вони упаковці чи точніше без неї, аніж за тим, що мені хочеться.

з 1950 року, коли пластик почали використовувати, всього у світі було вироблено 6300 мільйон тон пластику, з них 9% перероблено, 12% спалено, 79% поховано на сміттєзвалищах або літає десь у навколишньому середовищі.

Якщо переробка можлива, чому найбільший рівень переробки сміття складає тільки 56.1% ?

Джерело: World Economic Forum. Germany recycles more than any other country. 2017.

По-перше, бо після спалювання сміття залишається попіл, забруднюється повітря і взагалі це не sustainable і не вважається переробкою.

По-друге, не все можна переробити. Наприклад, 100% переробка паперу неможлива. Виробництво паперу з вторинної сировини вигідне у плані витрат на електроенергію та воду, але майже на 160% продукує більше викидів у повітря, аніж з первинної сировини. Цей аргумент часто використовується гігантами пластикової індустрії для продовження використання пластику та його вторинної переробки.

Так само неможлива і повна переробка пластику, якщо це категорія 3(позначка на упаковці V, PVC або ПВХ) або 7(позначка «інше» або зовсім жодної позначки). Це упаковки побутової техніки, штучної шкіри, обгорток для сиру та м’яса, пляшок для рослинних олій, дитячих іграшок, взуття, медичної продукції та інше.

По-третє, не всі люди (навіть у ЄВРОПІ!) свідомі і часто теж лінуються сортувати сміття у себе вдома, або не знайомі з правилами сортування.

Саме тому на світовому порядку у сміттєвих справах зараз — зменшення споживання одноразових матеріалів та орієнтація на економіку замкнутого циклу (circular economy), коли речі можуть служити довго, скаладаються з частин, які легко замінити, а не купувати нові.

Zero waste shops поширена практика у Європі. В Україні ще доволі легко купити горіхи у власний пакет/екосумку і з’являються перші онлайн-магазини, такі як Ozero, але саме в Барселоні я вперше побувала в магазині, де суботнього ранку стояла черга людей зі своїми пустими тарами для поповнення запасів мила, щампуню, миючих засобів та іншого

Змінювати культуру споживання і відмовлятися від купівлі непотрібних речей непросто, але можна почати з простих кроків:

  • використовувати багаторазові мішечки/брати свої пластикові пакети з дому замість нових пластикових пакетів
  • замість того, щоб купувати три пластикових бритви, тому що вони дешевші, купити одну зі змінним лезом
  • до кав’ярні приходити зі своєю термочашкою замість використання одноразової; відмовитися від пластикової трубочки у барі
  • якщо у Ваш офіс привозять кейтеринг у пластиковому посуді, запитати у підрядника, чи немає у нього альтерантивних варіантів тар

Більше про zero waste по-українськи можна почитати тут, а про екологію для лінивих — тут.

Для хард-корного варіанту можна послухати інтерв’ю для “Громадське” з авторкою книги «Нуль відходів» Бейя Джонсон. Її основні думки:

«Кожного разу, коли ви купуєте речі з пластику, Ви наче голосуєте за нього і підтверджуєте, що Вам подобається пластик і Ви за те, щоб його продавали і надалі”.

«Усюди люди знаходять свої причини, чому вони не можуть менше споживати і виробляти сміття. Так, мені кажуть, що мені легше бути zero waste, бо я живу в США. В США кажуть, що мені легше, тому що я живу в Каліфорнії. В Каліфорнії кажуть, що мені простіше через те, що я живу в Сан-Франциско. У Сан-Франциско кажуть, що мені простіше через те, що я француженка»

«Zero waste зберігає моїй родині 40% сімейного бюджету»

Якщо після прочитання статті у Вас з’явилося відчуття, що “всьо пропало”. Рекомендую ще подитивитися курс, який і надихнув мене написати цю статтю. Загалом, гайда менше споживати, сортувати та бути прикладом для інших!