chuzhi

вирізняєш їх сміх і голоси
 як скрежет ножів
 бачиш, мертві стрижі
 означують шлях чужих
 сонце й пів-місяць
 видивляються з їх очей
 в них так багато сенсу
 і так мало речей
 що до болю моторошно
 від думки що ці чужі
 не свої

дихають ледве чутно
 мов сонм загублених душ
 в їх слідах не осідає
 каламуть калюж
 і підіймаються квіти
 з місць де ступала їхня нога
 і страшно їм у ночі
 бо зорі їм застилає вселенська туга́
 тож горнуться один до одного уві сні
 бо не можуть не розуміти
 її

і цих чужих так багато
 що ломиться наш вагон
 мов вісники змін
 зходять вони не на свій перон
 і робиться рівно нічого
 щоб заподіяти їхній ході
 бо з ними ми ділимо право
 бути народженими у воді
 і право бути для них чужими
 настільки ж
 наскільки вони -
 чужі


Originally published at SAVCHENKØ.