kontakt

змінюються пори року,
 вуглець просякає пори
 твого лиця,
 балкони зриваються вниз,
 океани вгризаються в гори,
 означуючи зáрубками на скалах
 початок
 кінця.

напрямки зводять разом
 серця і поїзди.
 танкери
 всіх часів і народів
 іржаво
 проглядають до нас
 з під цієї,
 поки що не хлорованої,
 але вже такої спустошеної
 води.

міста витискають
 з людей чорні копотні душі.
 час від часу збиваючи їх в купи,
 слухаючи -
 “лід рушив!”
 час від часу забиваючи їх в землю,
 притрушуючи
 згори пемзою,
 шлакоблоками, бетоном і склом.

здригаючись, звір позіхає,
 і знов перекочується з боку на бік
 третю сотню разів за рік,
 всіяний по поверхні
 безпричинним і причинним,
 виправданним,
 святим,
 буденним,
 органічним
 злом.

почуваючи любов
 і співчуття,
 літаки обіймають його
 невпинно. невчасно. непередбачувано.
 пропащі моляться,
 випадковості трапляються.
 імовірність мала
 і безтілеса.
 а отже,
 їй буде пробачено.

і поки бог благословляє
 ще одні миротворчі втручання
 і міжнародний оборонний пакт.
 асахара прокидається
 і промовляє до нього:

контакт.


Originally published at SAVCHENKØ.