Sergiy Palamarchuk
Jul 27, 2017 · 4 min read

ДЮНКЕРК / DUNKIRK (21.07.2017)

Мовчазний жах війни

1940 рік. Сотні тисяч солдат британської армії перебувають у пастці на березі моря, оточені ворогом. Відчай, безнадія і бажання повернутися додому будь-якою ціною.

Режисер: Крістофер Нолан Оператор: Гойте ван Гойтема Композитор: Ганс Ціммер Бюджет: 150 млн $

Багато говориться про майже повну відсутність людських уособлень ворожої сторони у фільмі. І це дійсно, мабуть, одне з найкращих рішень Нолана. Навмисний відхід від усталеного зображення ворога абсолютно виправданий. Та й сама історична ситуація вимагала такого кроку. До того ж ворог, якого ти не бачиш, наче примара, жах, що з’являється нізвідки, набагато страшніший.

Треба визнати, Нолан майстерно володіє часом і це вміння дозволяє йому вибудовувати неповторну манеру оповіді. Змішуючи часові лінії, режисер досягає не тільки суцільності та сплетеності історії (без помітних переважань однієї лінії над іншою), а й високої інтенсивності.

Те що відбувається на екрані безжально затягує і не відпускає ні на мить усі 150 хв (які минають на одному подиху). Не буде моментів коли захочеться подивитись на годинник, позіхнути чи закотити очі (як це було зі мною на перегляді фільму «Чужий: Заповіт»). Повне і беззаперечне занурення у вир подій.

Чи варто говорити про якість і захопливість побаченого, якщо йдеться про фільм Нолана? Його потрібно (просто необхідно) дивитись на великому екрані, бо хоч які б не були у вас стереосистеми чи здоровенні монітори вдома, цього заледве вистачить аби передати лише третю частину досконалої технічної сторони проекту (навіть у моєму провінційному кінотеатрику відчувався брак технологічних потуг).

А ті незначні недоліки (помилки масовки, дрібні упущення), на яких так часто акцентують увагу деякі сноби (вибачте), при перегляді зовсім непомітні (їх неможливо вловити при першому перегляді), хіба що ви йдете на сеанс тільки аби шукати тих недоліків.

Здається, чим складніші є забаганки Нолана щодо музики, тим кращий в Ціммера кінцевий результат. (О так, чорт забирай) Ціммер виробляє зі звуками таке, що може кардинально змінювати сприйняття подій на екрані. Суть практично всіх композицій у саспенсі, людях і часі, тому більшість з них позбавлена емоційності й втілюється у звукоряді Шепарда, гуркоті машин, русі, серцебитті, диханні та цоканні годинника. Як мінімум номінацію на головні премії Ціммер заслужив (якщо не станеться повтору тогорічного незрозумілого лайна з OST’ом «Прибуття»).

Головні актори кінокартини чітко виконують поставлені режисером завдання, не більше не менше. Найдужче стараються новенькі в акторському світі: Гаррі Стайлс, Фіонн Вайтгед та інші (ще б пак, я на їхньому місці теж старався би скільки є сили). Вони виконали свою роботу добре і це похвально. Але усі їх старання Тому Гарді вдається перевершити грою одними лиш очима, вже традиційно ховаючись за маскою. Гарді доводиться грати мало не того самого silent guardian, watchful protector, супергероя у масці. Вибір, який робить його персонаж точно героїчний.

Можна з упевненістю говорити про номінації за звук, музику, операторську роботу, найкращий фільм і статуетку Оскара в руках Нолана у категорії ‘Найкращий режисер’.

«Дюнкерк» не найкращий у фільмографії Нолана, як на мене, проте особливий, який виділяється на фоні інших робіт режисера, навіть дещо сміливий для нього. Створивши найкоротший свій фільм, Крістофер Нолан не залишає місця нічому лишньому, зберігаючи чистоту конструкції, відкидаючи цю недосяжну емоцію сентиментальності, ба навіть звичну театральність оповіді, позбавляючи історію діалогів, використавши більш дієві засоби для передачі головної ідеї в голови глядачів. Емоційна бідність і особливості наративу позбавляють стрічку багатьох (не всіх) кліше жанру, дозволивши звести все до саспенсу, постійного неспокою, тривоги, напруження (межі якому тут немає), дозволивши реалістично зобразити божевілля минулих подій, безпринципність інстинкту виживання, страх, зневіру та зрештою подвиг простих людей. Крістофер Нолан відсік усе зайве і залишив тільки…

мовчазний жах війни.

Оцінка: 9/10

Welcome to a place where words matter. On Medium, smart voices and original ideas take center stage - with no ads in sight. Watch
Follow all the topics you care about, and we’ll deliver the best stories for you to your homepage and inbox. Explore
Get unlimited access to the best stories on Medium — and support writers while you’re at it. Just $5/month. Upgrade