«БЕЗКОШТОВНА» УКРАЇНСЬКА ВИЩА ОСВІТА

Автор: Mykhailo Lavrovskyi — національний координатор European Students for Liberty

Запитайте у себе: «Що таке хороша освіта в університеті?» Безкоштовна, з великою стипендією, яка буде більшою за батьківську заробітну плату, — більшість українців так її і уявляють. Але чи є вищезгадані терміни показником саме хорошої освіти?

РЕФОРМА ОСВІТИ — РЕФОРМА СУСПІЛЬСТВА

Сьогодні, подаючи документи до українського вишу, більшість абітурієнтів орієнтуються на основний показник — наявність місця держзамовлення. Ось де і дає знати про себе наше радянське минуле. Навіть якщо майбутньому студенту зовсім не подобається спеціальність, але на ній будуть вільні місця державного замовлення, він, все ж, подасть на неї документи. Тут ми не можемо його винити, адже між безкоштовним місцем, та ще й зі стипендією, з одного боку та платним місцем без можливості отримати стипендію, як би ти добре не вчився, з іншого, вочевидь, перший варіант більш вподобаний.

Фінансування вишів через державне замовлення є дивиною у економічно розвинутих державах. За відсутності точних даних, кількість випускників, які працюють не за спеціальністю, варіюється від 50 до 80 відсотків, що є величезною цифрою, значну частину якої становлять випускники, що вчилися саме за держзамовленням, — це, по суті, означає викидання бюджетних грошей на вітер. Щодо проблеми застарілості системи не так давно говорив і наш колишній міністр освіти та науки.

«Це складна проблема. Фінансування вишів через держзамовлення — це організаційний нонсенс. Ніхто в світі не може цього зрозуміти. Наша позиція така: припинити фінансувати вищу освіту через держзамовлення. Треба переходити на контакти між державою і університетом. І цього немає вже в новому проекті про освіту»

— Сергій Квіт

Міністра уже змінили, але реальних змін відбулось мало. Такі заяви подавали надію, адже якщо у проекті закону про освіту містяться такого характеру пункти, то це змушує сподіватися, що й там будуть продумані й інші позитивні зміни, адже саме з освіти починається суспільство. Чим кращий рівень освіти, тим успішніше буде суспільство в цілому.

СТИПЕНДІЇ УСІМ — СТИПЕНДІЇ НІКОМУ

Поряд із проблемою держзамовлення існує й інша, але не менш важлива — система, за якою українські студенти отримують стипендії.

Взагалі, сама ідея стипендій є нічим іншим, як способом мотивації, стараєшся — молодець, отримуй стипендію як заохочення. Але в Україні стипендії сприймають як заробітну плату. З іншої сторони, їх можуть отримувати лише державники, тобто як би ти не старався, будучи контрактником, ти не зможеш отримати стипендію. Це так само є одним із пережитків того самого минулого з тавром «Сделано в СССР».

Як це працює у світі? Хоч і в різних економічно розвинених країнах системи нарахування стипендій різняться, але існує одна тенденція — адресність. Тобто якщо ти розумний і показуєш це — отримуєш стипендію. Маєш проблеми зі здоров’ям чи з матеріальним станом у сім’ї — отримуєш стипендію. Таким чином, додаткові кошти отримують лише ті, хто справді їх потребує.

У СВІТІ НЕ ІСНУЄ НІЧОГО БЕЗКОШТОВНОГО

Ми звикли говорити про «безкоштовну» освіту, але ми помиляємося, називаючи її такою. Адже університети, викладачі, усі, хто задіяний в освітньому процесі, працюють там не за нашу уявну подяку, а за цілком реальні кошти, але чи часто ми запитуємо у себе хто їх платить? Відповідь проста — ми самі. Без достатньої конкуренції, знаючи, що завжди буде виділено кошти на утримання, університети не можуть функціонувати з максимальним коефіцієнтом корисної дії.

Дежзамовлення, жахлива система виділення стипендій та ще маса інших проблем ставлять вищу освіту України в офсайдери серед її європейських аналогів. Як результат така освіта не ціниться і ми маємо одну з найбільших у світі кількість людей з дипломами вишів, які водночас втратили свою цінність. Відтік студентів закордон, нецікавість Україною серед іноземних абітурієнтів, які «годують» Західні університети, — усе це результати недосконалості. Ми можемо це виправити, головне — розуміти проблеми і працювати у напрямку їх вирішення. І хто знає, можливо, Україна зможе наздогнати наших більш успішних друзів.

One clap, two clap, three clap, forty?

By clapping more or less, you can signal to us which stories really stand out.