Time and time again…

Ще починаючи зі школи, бажання викладати свої думки на папері вривались в мій мозок наче ураган, намагаючись відправити імпульси руховим центрам аби рука взяла в свої пальці і нарешті почала матеріалізовувати думки.

Час від часу така штормова погода навідувала мою голову і бували навіть моменти після шторму, коли я отримував кілька списаних сторінок чи невеликий блог.

Але сталось так(з моєї допомоги звісно), що життя моє не вкрашене різними барвами, а залите сірою фарбою зверху і до самого низу. Ну а також велику роль в моєму житті відіграє Лінь. Тому пориви письма швидко згасали і линули у забуття глибоко в шухляді чи на просторах широкого інтернету.

Мабуть цей раз не стане виключенням, проте він мені потрібен, і я за нього уже вхопився.