Мова-пароль: ключ до успіху через вибір локалізації

Кілька днів тому я отримав ще одну відмову від кінофестивалю – на цей раз це була найперспективніша й найдорожча «пташка», Raindance Festival:

Я це вважаю класичним способом написати відмову за наступним шаблоном:

Дякую, що надіслали свій проект. На жаль, ваша заявка була неуспішною. Цього року ми отримали багато заявок / конкуренція була жорсткою. Сподіваємось, що в подальшому ви будете надсилати більше своїх проектів. У С П І Х І В

І все. Але Рейнденс пішов далі й одразу повідомив, що просити відгуків, коментарів та інший фідбек не варто – його й так не буде, оскільки «кількість заявок дуже висока». Що, в принципі, ніяк не пояснює, чому заявка у $50–$60 була неуспішною.

Це називається «мовчки й без попередження ми вкрали твої гроші».

#сумнийкотик

Звичайно, що не можна казати, що хтось там щось вкрав – на це є політика фестивалю, моя згода на таке ставлення до мене та багато чого іншого. Але я задався питанням – а чому тут стільки людей оцінило фільм достойно, чому стільки схвальних відгуків, а навіть якийсь однорічний задрипаний любительський кінофест у Варшаві не прийняв його до уваги?

У моєму фільмі основний сюжет створюється за рахунок наративу – голосу та написаного тексту. Якщо ці елементи подати по-іншому, в іншій формі (наприклад, через субтитри) – то втрачається вся суть, втрачається та дорогоцінна ідея без якої Клоквайз – пустий і безглуздий набір повторюваних кадрів. Я не стверджую, що проект – геніальний й вартий уваги топових кінофестів. Але він несе в собі концептуальну ідею, без правильної подачі якої фільм нічого не вартий.

Тому я вважаю, що він не здатен навіть конкурувати з іншими проектами, де грають чи озвучують англомовні люди. Це зветься засиллям англійської мови.

Англійською зараз говорити престижно, це обов’язково для усіх професій й без цього навіть в Україні нема чого навіть дивитись на високооплачувану вакансію. Хіба що це – робота, де ти будеш розкрадати.

Без англійської ніхто нічого не хоче. Версії сайтів державних структур адаптують англійською (щоправда, досить неякісно), увесь основний творчий контент в соцмережах йде англійською (з англійських постів запозичують жарти й меми Укрнет та Рунет), англійською публікуються новини, а якщо у сучасного й амбітного стартапа нема англомовного спрямування діяльності – він має величезний ризик не бути прибутковим узагалі.

Навіть зараз, коли ми плануємо створити свій проект студії, яка буде працювати над відеографічними рішеннями для клієнтів (читай – проекти музичних кліпів та реклами), ми розуміємо, що основний капітал не вдасться заробити на українському просторі – у нас ніхто не хоче платити за творчу роботу так, як це роблять закордоном. Цим вміло користаються native speakers, які залучають наших англомовних й наші компанії до різноманітних проектів. Наприклад, як кліп Coldplay, ефекти для якого робили хлопці й дівчата з української Gloria FX:

Питання полягає в тому, чи взагалі тоді реально конкурувати українському супроти російського, й вже не кажучи про англійське. Більшість людей зараз навіть говорять в манері використання англійських слів в українській фразі, абсолютно не звертаючи уваги на аналоги (рісьорч, нейтів, івент). Та я теж так розмовляю!

Суспільна думка все ж залишається незмінною – авторитетно спілкуватись англійською, адже це – зовсім інший рівень. Рівень якості, оперативності, сприйняття, оцінювання результатів роботи й, звичайно, прибутку.