Clockwise: The Movie і як ми це зробили. Історія в трьох нотатках.
Слідкуйте за оновленнями щодо фільму у Твіттері @clockwisemovie, на сторінці Фейсбук (fb.com/clockwisemovie) та Вконтакті (vk.com/kingslab)
Король Кирило, режисер та сценарист фільму:
Кілька днів тому завершилася фінальна стадія збирання воєдино усіх частин короткометражного фільму “Клоквайз” над яким я й команда працювали понад рік. До рендеру були додані останні правки, звукорежисер підготував новий саундтрек, я написав й за сприяння британської подруги відредагував англійські субтитри. Ми відзняли чудовий матеріал (хоч його й було мало), та враховуючи кропітку роботу над кожною з деталей вдалося зібрати з нього непогану картинку. Як я і планував, за кольорокорекцію взявся через плаґіни Adobe Premiere Pro, а для color grading (забарвлення картинки) використовував платний KinoLUT, який тонує картинку в темно-зелений, залишаючи при цьому стабільними кольори шкіри й близькі йому відтінки.
Коли я працював над ідеєю, варто було вже одразу закладати підґрунтя для такого проекту, а саме: щоби ідея пройшла тест на ймовірність реалізації (щоби у нас чи у мене були достатні ресурси для створення цього проекту в реальності), щоби вона мала потенціал зацікавити інших для роботи у проекті, й щоби вона була максимально чіткою (чітко були передбачені “причина” та “наслідок”). Вже тоді я знав, що бюджет у нас обмежений, а точніше його немає, тому багато з можливих ідей для реалізації були відкладені. Саме тому вирішив вибрати найбільш близьку кожному ідею — поспішати й якомога більше працювати стало звичним у суспільстві. За таким графіком забуваються близькі та друзі, сон перестає бути важливим, натомість стає перешкодою.
Потім треба було збирати команду. Так як я сам був недосвідчений, вирішив вибирати спочатку з принципу “мій друг — мій помічник”, але згодом зрозумів, що й інших людей ідея Клоквайзу приваблює. Зокрема, таким чином я познайомився з Катею за Ігорем, які ніколи раніше не грали в кіно, та й узагалі навчаються на гуманітарній спеціальності не пов’язані з творчістю. Щоправда, як особистості вони були надзвичайно цікавими. І навіть більше — вони чудово пасували до тону, який мав задати фільм: відсутність емоцій, яку вони могли зіграти. Це було шедеврально.
Наступним кроком стало написання самого технічного сценарію, англійською screenplay. Це коли вже є готова ідея, написана ціла історія, але діалоги та дії треба перевести у сферу фільму. Щоби такий текст міг прочитати оператор та актори, й знати, в який момент що їм робити далі. Ось тут я припустився помилки — я не зробив розкадрування. Простою мовою кажучи, я не зробив детального посекундного плану, коли і звідки має знімати камера, який ракурс (близький чи дальній) має займати оператор і як відповідно до розміщення камери мають стояти актори. Згодом я заплатив за це тим, що ми наздогад та абияк працювали на знімальному майданчику. Процес написання сценарію (від ідеї до готового паперу) зайняв у мене близько півроку.
Коли закінчились зйомки, я особисто працював над пост-продакшном й обробляв вручну увесь відзнятий матеріал. В екранах моніторів, на які дивились актори, у нас була порожнеча, тому довелося робити пост motion tracking, щоби в цих моніторах відображалась потрібна мені картинка. Усвідомлення цього процесу й самої програми яка це робить (Mocha Pro) зайняло ще кілька місяців (й спасибі працівникам Imagineer Systems, що пояснили як працювати з їх продуктом).
В цілому я зрозумів, що для того, щоби відзняти якісний фільм, не треба бути випускником художнього вузу й розуміти усі правила зйомки, а концепції Тарковського, Кулєшова та інших видатних кінематографістів варто просто побіжно згадувати як еталонні. А ще неймовірно важливо мати професіонала, який буде надавати оцінку тому, що ти робиш, оскільки через півроку перегляду одних і тих же кадрів, ти вже навіть не помічаєш ідеї, яку хотів реалізувати.
Також, фінансування грає критичну роль — від нього напряму залежить складність ідеї, яку ти хочеш втілити на екрані. Тому після подачі на LaGuarimba, Raindance та інші фестивалі, сподіватимуся на залучення фінансових коштів зі сторони. Фільм вийшов реалістичним, дуже близьким для кожного з нас, а ще ефектним й емоційним — попри відсутність найкраще контрольованих локацій, геніальних акторів та знімальної групи.
Богдан Бондаренко, звукорежисер фільму:
Проект “Клоквайз” стал для меня дебютом в написании саундтреков к фильмам. Интересный, близкий мне концепт сразу предопределил звучание саундтрека. При создании музыки совсем не хотелось использовать клише и каноничные оркестровки, которые в наше время можно услышать в большинстве фильмов. Нужно было найти способ передать антиутопическую атмосферу мира Клоквайз. И я нашел такой способ — саундтрек был написан на основе сочетания таких стилей, как trip-hop, ambient и industrial.
Основную роль в композициях играют тяжелые барабаны и бас, которые не стесняются держать пульс — такого приема большинство звукорежиссеров стараются избежать при написании музыки для фильмов. На фоне этого электрогитара задает мелодику, которая лично у меня ассоциируется с городскими пейзажами и звуками метро.
Особое место среди треков занимает Clockwise OST — основная тема, которая появляется ближе к концу. Ее я написал первой. Для создания такого звука и атмосферы понадобились некоторые особые приемы, например шпионаж за случайными прохожими в метро с диктофоном в руке и виртуальная эмуляция звуков невероятно огромного ангара с девятисекундным эхо, внутри которого играют инструменты.
В процессе работы над фильмом многое менялось. Менялась сама картинка, с каждым этапом становясь все более и более концептуальной. Синхронно с ней менялся и саундтрек — чем больше я чувствовал Клоквайз, тем лучше получалось передать эти ощущения с помощью музыки. Менялся я, переживая разные вехи своей жизни. Напоследок хочу искренне поблагодарить всех, кто поддерживал меня на протяжении этого периода, всех, кто интересуется нашим проектом и тем самым вдохновляет нас создавать что-то новое, и лично режиссера фильма — Кирилла Короля — за отличное сотрудничество и возможность получить такой уникальный опыт. Спасибо.
Антон Кримчак, оператор фільму:
Особенность снимаемой картины в том чтоб без особых бюджетов передать атмосферу антиутопической цикличности, инкубационности и серости.
Также одной из сложностей были краткие сроки пребывания на локациях. Всего за пару часов мы должны были изучить локацию увидеть те детали интерьера, экстерьера, персонажей, которые уже конечной аудитории дадут при просмотре картины эти сигналы, намеки и в конце концов донесут гармоничный симбиоз тематики и идеи.
В локациях, в которых мы снимали ключевую часть материала (офис, квартира), было ограничение по времени пребыванию, поэтому раскадровку приходилось делать отчасти на месте импровизируя; главной задачей стояло “снять все сейчас, ничего не забыв”.
Так как картина антиутопическая, ключевым моментом было создание интриги и загадочности действий, а для меня как оператора правильно это передать.
По моим убеждениям зрителю просто необходимо дать это зерно интриги происходящего, чтобы он не только созерцал качественную картинку, но и у него возникал интерес к самому персонажу, его дальнейшей судьбе и исходе финальных событий.
С технической стороны для выполнения этой задачи у нас был достаточный минимум: 5DMII, достойное кэноновское стекло 16–35 и 24–70, стедикам, свет. Анаморф, к сожалению, мы так и не смогли найти, но нашли другой способ снимать картину формата 2.35:1 чем и добились кинематографического эффекта.
Отдельный приятный и одновременно нелегкий экспириенс был в работе со стедикамом. Приятная сторона заключалась в том, что футажи получались непревзойденной плавности, без тряски, даже когда бежишь за актером по ступенькам. Сложность же состояла в том, что длительное время на вытянутой руке приходилось бегать с этой увесистой конструкцией, также страдала маневренность в узких пространствах(но тут уже команде спасибо, страховала, помогала)
Снять это половина работы, далее требовалось сберечь все эти детали при монтаже. А монтаж — штука кропотливая, процесс затягивает полностью с головой и даже не замечаешь куда девается 5–8 часов светового дня. Кириллу надо отдать должное, он отлично справился с этой задачей.
