Народний словник, або ні — чужизмам. Інтерв’ю зі Словотвором

Бріф, діджитал, тач-скрін, контент, кежуал, тайм лапс, копірайтер, хештеґ… Чимало слів іншомовного походження сьогодні впевнено увійшли в словесний оборот. Ці слова у лексичному складі української мови відтворюють інтуїтивно і на власний роздум — без урахування ортографічних чи ортоепічних норм. Значна частина етранжизмів узагалі не транслітерована українською: mobile application, browser та інші. Часом ситуація виходить за межі здорового глузду: запитайте у власних батьків, що, на їхню думку, може означати вислів «постити у блогах».

Зважаючи, що таким авторитетом може стати лише громада, група ентузіастів, в тому числі філологів української мови, запустили «Словотвір» — плятформу гуртового пошуку українських відповідників для іншомовних запозичень (плЯтформа — помилки у слові немає ☺, саме так написано на сайті Словотвору http://slovotvir.org.ua, — примітка Polemix).

Детальніше про Словотвір в інтерв`ю для Polemix розповів один із очільників та однодумців команди, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови ЛНУ ім. І.Франка, Іван Ціхоцький.

Polemix: Розкажіть про свій проект: як виникла ідея, що наштовхнуло на створення та яка мета «Словотвору»?

Іван: Проект апріорі аматорський і, звичайно ж, некомерційний. Поєднав у своєму складі дуже різних людей, які у звичайному житті, напевно, ніколи б не зустрілися і не мали спільних справ. Бета-версію ресурсу запустили у травні 2014 року. Постійна версія Словотвору функціонує з жовтня 2014 року.

Основна мета — очищення української мови від непотрібних чужомовних запозичень, які не те що не збагачують наше мовлення, а радше навпаки — засмічують його. Вони не адаптуються до норм фонетики чи морфології української мови, не змінюють свого обліку (іноді навіть графічного) і при цьому дуже часто мають питомі українські відповідники. Тобто, їх входження у мову не має жодних раціональних мотивів і диктується в основному модою чи бажанням «блиснути інтелектом».

Аби не бути голослівним, це слова типу хакатон, вебінар, лайфхакер, пресейл, афтерсейл, велнес. У мовній практиці такі слова називають по-різному: варваризми, етранжизми, нетранслітерати, неадаптовані чужизми, базворди («модні словечка» — як зауважує наш співрозмовник, — примітка Polemix).

Розкажіть як саме це працює? Заходиш на сайт реєструєш «чуже» слово, хтось пропонує аналог і «вуаля» — маємо своє слово?

Не зовсім так. Річ у тому, що значна частина відвідувачів нашого сайту заходить на нього задля розваги: нашкодити або «приколотись», додає не зовсім адекватні або дуже «веселі» слова. Тому періодично вдаємося до модерації ресурсу, іноді видаляємо до 80–90 % тих слів, які додають користувачі за день.

З іншого боку — маємо невелику групу людей, які заходять на проект систематично і вже добре розуміють, які саме слова можна додавати і за якими критеріями підбирати українські відповідники: створити кальку чи вигадати своє оригінальне слово. Якщо у майбутньому нам вдасться розширити команду зацікавленими особами — професійними і авторитетними мовознавцями — ми спробуємо знайти механізм впровадження новотворів у суспільну мовну практику. Через рекламні і соціальні проекти, розважальні програми, ЗМІ та інші канали. Як це відбуватиметься — поки не знаємо, це ще перебуває на стадії обговорення. Все залежить від смаків соціуму і його готовності до змін. Наразі ж жроект експериментальний — і у наших експериментах може взяти участь будь-хто охочий. Наразі накопичуємо слова і переклади — потім будемо відбирати найкращі і найбільш вдалі та популяризувати їх.

А хто входить до команди, яка працює над проектом «Словотвору»? В колективі ви намагаєтеся розмовляти такими словами? ☺

(Іван посміхається) Колектив у нас маленький (4–5 чоловік), як я вже казав, проект некомерційний, тому об’єднав людей-ентузіастів. Автором ідеї Словотвору є львівський девелопер («розробник» — такий український варіант цього слова пропонує ресурс http://slovotvir.org.ua, — примітка Polemix) і маркетолог Михайло Свистун, який і об`єднав довкола себе команду однодумців: програмістів, що створювали для ресурсу код — Роман Думітру та Лев Лукомський, веб-дизайнера, який створював лицьовий інтерфейс — Роман Запотічний, та лінгвістів, які консультували користувачів та здійснювали модерацію лексичного матеріалу.

Спілкуємося переважно у Skype або телефонному режимі. У реальному житті кожен з нас має роботу, тому не всім вдається відводити багато часу на це заняття. Іншими словами — ми створили цю платформу, а тримається вона на зацікавленні користувачів, які по-перше, можуть додавати слова, по-друге, можуть пропонувати гідну для них заміну. Такий от класичний приклад «народного словника», який має свої недоліки і переваги.

Ваша посада у проекті називається «науковий супровід». Чим ви займаєтесь?

Останні кілька місяців я займаюся, по-перше, наповненням реєстру (виловив вже більше 1 000 подібних слів). По-друге, модерацією самого реєстру — вже існуючих словникових статей і тих, які щойно додали. Структура наших вокабул нагадує традиційну побудову паперового словника: слово — тлумачення — етимологія — зразок уживання — українські відповідники. Професійно оформити ці статті можуть одиниці. Тому цією роботою займаюся переважно я.

Вже було декілька спроб віднайти для часто вживаних слів українські аналоги (запальничка-спалахуйка, вертоліт-гвинтокрил, і т.д.) та вони не прижилися, а декотрі з них навіть зазнали лише висміювання. Чи не боїтесь, що і цю ідею спіткає та сама доля? («самчик», а не «самець»? «друкарка», а «дручиль») приклади взяті з коментарів.

Відповім афоризмом: «Спочатку вони ігнорують тебе, потім сміються з тебе, потім борються проти тебе, а потім ти перемагаєш». Є ще одна річ, яка відрізняє нас від інших «пуристичних» проектів. У нас гуртовий пошук відповідників, а отже — і відповідальність є колективною. На сьогоднішній момент у нас є більше 1 000 зареєстрованих користувачів ресурсу, а відвідини сторінки сягають 8–10 000 на тиждень.

Звичайно, ми не можемо вберегтись від випадкових і не зовсім вдалих новотворів. Але якщо хоча б декілька слів приживуться — це буде справжня перемога. Згадайте, з якими насмішками говорили про слово «застосунок» замість «програма», або «реп’яшки» замість «кукіз». Це класичні приклади приживання незвичних слів. Все залежить тільки від нас.

Щодо наших слів. До прикладу, влітку до нашого повсякденного лексикону прилетіло слово «руфер». Пригадуєте жовто-блакитну московську висотку і нашого руфера Мустанга? Чому б не відмовитися від калькування цього слова з англійської і запровадити український відповідник — «дахолаз»?

Або практикуємо екстремальні розваги — банджі-джампінг. А чому б не називати банджі-джамперів — линвострибами? Або купуємо дефростовану рибу у крамниці, а чому б не розморожену? Або користуємося послугами лайфхакера — але чому не просто порадника?

Але в українській мові існує багато давно запозичених, проте на сьогодні актуалізованих слів: офіс, презентація? Як вважаєте, від них також слід відмовитися? Наприклад, кафе, аптека, джинси, автомат, фен, філософія…?

Ми не прагнемо замінити усі чужизми — це нереальне та й непотрібне завдання. Найновіший словник іншомовних слів містить у своєму реєстрі 40 000 слів. Реальна ж кількість чужомовної лексики, як мінімум, удвічі більша. Ці слова стали надбанням української мови і змінювати їх чи вилучати з ужитку — недоречно.

Наведіть кілька найяскравіших слів-замінників, які вам запам’яталися.

Кожне слово цікаве. Іноді смішне, іноді веселе і це добре, мова не може бути сухою. Хай краще буде багатою і барвистою.


Originally published at polemix.com.ua on April 3, 2015.

Show your support

Clapping shows how much you appreciated Словотвір’s story.