Мандрівка у Луцьк

Бажання знову кудись поїхати автостопом з’явилось вже давно, остаточно вирішила після тренінгу по автостопу у Медіатеці. Кинула пост у ВК на стіну і мені тут же написала подруга Ева. Домовились їхати в Луцьк, ні я, ні Ева там ще не були.

Почала шукати хост на каучі за кілька днів до поїздки, Ева також спиталась чи є можливість застопити втрьох, бо вона хотіла взяти ще свою сестру — Жанну.

Домовились почати стоп о 9 ранку суботи, від Галицького перехрестя, але все пішло шкереберть, я не почула будильник і в результаті запізнилась майже на дві години. Що дівчата робили дві години на Галицькому перехресті, я навіть не уявляю :)

Отож, близько 11 години ми почали стопити, довго шукали гарну точку. Я і не надіялась втрьох застопити фуру, але перший ж водій, який нам зупинився — був саме на фурі :) На жаль він нас підкинув тільки на 15 км, потім він кудись звертав. Далі ми довгенько чекали наступної машини, нам зупинився якийсь чувак, ми сіли, думали що проїдемо хоча б кілька км,але тут він зупиняється зі словами — та якшо вам в Луцьк то вам треба вернутись до повороту! Ми слухняно вернулись назад, але по карті, в яку я нарешті подивилась, виявилось що все окей, ми рухались в правильному напрямку. І таке буває, завжди звіряйтесь з картою, бо інколи і водії можуть заплутати.

Енівей, ми застопили наступну машину, два дядьки їхали в Київ, через Рівне. Ми вже дуже хотіли рухатись вперед, тому сіли до них, вирішили що вписки в Луцьку й так поки що немає, то яка різниця куди їхати, можна і в Рівне. Дядьки виявились доволі цікаві, поговорили з ними про систему освіти в Україні і заїхали на шиномонтаж — міняти колесо :)

Чим ближче ми були до Рівного, тим уважніше я дивилась на карту, а може все таки можна десь вийти і застопити у Луцьк. Нарешті побачила таку можливість в Дубно. Тому там ми попрощались і пішли стопити на Луцьк.

Трохи зачекавши, все таки стоп втрьох був довший, ми застопили дуже крутого чувака, який повертався з Дубно, куди він відвозив свою дівчину. Одразу попередив, що буде їхати швидко — “буду їздити повільно коли буду старий”. Так що останні 50 км до Луцьку ми доїхали справді швидко. Чувак ще провіз нас містом, показав куди краще піти, довіз до дому химер і там ми попрощались.

Дім химер, або будинок архітектора Голованя — місце, яке треба побачити в Луцьку. Доволі великий будинок, весь обліплений химерними статуями, з скляним дахом і захаращеним все тими ж статуями подвір’ям, стоїть на березі річки Стир, на околиці міста. Дуже атмосферне місце. Але сам архітектор, як ми потім дізнались — не любить коли його дім називають домом химер. Наробивши фотографій і глянувши на лютеранську кірху поруч, ми пішли в сторону Луцького замку, або замку Любарта.

Сам замок мені поки що подобається найбільше зі всіх, які я бачила в Україні. Гарна башта при вході та просторе подвір’я. І загалом замок дуже доглянутий. Ми пройшлися музеєм дзвонів, у дворі випробували музичний інструмент. Зайшли в сувенірну крамницю, де я купила собі браслет, +1 до спогадів :) Також у дворі замку можна набрати питної води.

Пішли бродити містом, вийшли до вулиці Лесі Українки. Вирішила перевірити, що там з хостом, але на каучі люди або відмовлялись, або не відписували. Попиталась ще по друзях, ніхто не мав хостів у Луцьку. На студкаучі відписав чувак, який не міг нас захостити, але сказав, що може з нами на вокзалі посидіти :D

Ми зайшли в супермаркет, де в спантеличеної касирші попросили картонний ящик, з якого зробили собі таблички на рюкзаки: “NEED COUCH”, “Потрібно дах над головою” та “Шукаємо вписку”. Не сильно сподівались, що це поможе, та все ж :)

Пішли у сторону парку. Там натрапили на підлітків, які складали ватру. Підійшла до них спитати, чи вони збираються її сьогодні запалювати. Це виявились пластуни, які поруч розклали табір з палатками. Трохи з ними поговорили, сказали, що може ввечері повернемось. Ну ось, один варіант вписки вже є :)

Раптом зрозуміли, що це вже давно по обіді, ми з Евою одночасно подумали про шаурму :D
Але, що дивно — скільки її не шукали — всюди натрапляли тільки на палатки з морозивом. Луцьк — місто вільне від шаурми :D

Врешті зайшли в ЦУМ і купили собі лаваші у ChiсkenHut. Трохи там посиділи, бо були вже стомлені.

Оскільки з хостом і далі було проблемно, пішли в напрямку хостелу, який нам порадив чувак, що довіз нас до міста.

Але пам-пам-пам, там виявилось все заброньовано. Адміністратор сказав, що в решті хостелів у місті теж все зайнято і порадив якийсь готель, щось пояснював як туди добратись, але після слова “готель” мій мозок більше не сприймав інформацію :D

Ми знову вийшли до вулиці Лесі Українки, було вже темно. Поспілкувались з вуличними музикантами, які нічим нам не допомогли, але гарнющо заспівали лед зепеллін “Whole Lotta Love”

Я знала, що точно все буде добре, але Ева і Жанна, для яких це була перша така спонтанна мандрівка, трохи переживали. 
Пішли далі, знайшли якийсь міні готель, де вже майже вмовили адміністраторку поселити нас втрьох у двомісний номер, але тут мені подзвонила Марта, дівчинка з Львівської ФРІ, з нею ми стопили влітку Європою, і дала нам контакти хосту.

Саша — колись був головою міжнародної служби ФРІ, знає купу чуваків з вінницького BESTу, об’їздив 29 країн,і саме він зміг захостити нас в останній момент :)

Трохи поспілкувавшись і домовившись, що завтра ми йдемо в зоопарк, втомлені ми повлягались спати.

Прокинулись по дев’ятій, поснідали і пішли гуляти. Саша показав нам вокзал, купу графіті та муралів. В Луцьку є близько ста графіті з котиками, деякі з них ми побачили :) Пройшлися через дитячу залізницю і статую зеленого слона, який колись був рожевим, а зараз змінив колір. Зайшли в молодіжний центр, де була дуже крута виставка картин. Ми проходили тими ж вуличками, що й вчора, але Саша показував нам те, чого ми не помітили раніше і то було круто :)

Врешті дойшли до зоопарку. 20 грн на вході і юххув, я вперше відвідую зоопарк!
Його нещодавно відремонтували і зробили умови для таврин кращими. Тигри і леви, вовки і лисиці, ведмеді і мавпочки, лами, фазани, сови, фретки, десятки видів найрізноманітніших тварин. Ми провели в зоопарку десь півтори години. Вийшла звідти, рада, як мала дитина :)

Потім ще пішли повалятись на траві у парку і вирішили перед стопом додому ще піти поїсти в Карабас Барабас — це паб-броварня, про цей заклад нам казав і чувак, якого ми застопили від Дубно.

Я не хотіла їсти, але зацінила їхнє фірмове темне пиво, воно там круте. Але завтикала взяти з собою костер :( Дівчата замовили собі дирунів і якесь мясце, яке принесли на невеликій сковорідці, очевидно прямо з вогню :) Там справді дууже дешево і смачно.

Заодно дивились пряму трансляцію матчу Волинь-Карпати, ще думали, що може застопимо вболівальників Карпат, як будемо їхати назад :D

То вже було по третій дня, тому ми вирішили йти стопити. Попрощались з Сашою і сіли на маршрутку до виїзду з міста.

Трохи довго стопили, бачили і вболівальників і цілий автобус Карпат, але вони всі їхали заповнені, аж поки врешті нам не зупинилась якась подружня пара, які підкинули нас до Стоянова, що в Львівській області. Мальовнича місцина.

Звідти нас забрав дядько на доволі швидкому джипі, трохи з ним поспілкувались про подорожі і музику, але в основному слухали Ляпісів і Брутто :D

70 км до Львова промайнули швидко і ось ми вже котимось в місто зі сторони Галицького перехрестя, попереду вимальовується Високий Замок з телевежею, а наша подорож добігає кінця.

Bye!
___________________________________________________________________

Vagabond Specter — She’s A Bird

One clap, two clap, three clap, forty?

By clapping more or less, you can signal to us which stories really stand out.