Бородань
Марічка не любила їсти. Це була така собі війна між нею та їжею, де мати виступала за, а Марічка — проти. Коли ти відпочиваєш на природі, вибір продуктів та страв обмежений, і з такою вередливою дитиною складно, навіть хочеться дати щось інше, лиш би не була голодна, але не в тих умовах. Вмовляння, капризи, покарання, сльози, цукерки — такі собі етапи харчування.
Усі сідали за великий дерев’яний стіл, біля якого були вкопані дерев’яні лавки, їх не можна було поставити ближче, вони були зроблені для дорослих. І от, усі сідали їсти, а одна Марічка стояла. Тоді хтось з дорослих брав її собі на коліна і починалася довга гра в “буду — не буду”. Зазвичай, то була мати, але Марічка крутилася, відвертала личко, закривала його долонями, стискала зуби, щоб жодна крихітка не потрапила всередину. Важко зрозуміти, чому саме така була поведінка. Чи то привертання уваги, чи то небажання їсти якісь продукти, але це траплялось часто. Дивно, але воду й хліб вона поглинала не замислюючись.
Лише одна людина мала магічну дію на Марійку — це був дядя Володя. Такий високий, з приемним тембром голосу з хрипотцою, з густою бородою й вусами і добрими очими. Коли ніхто не міг нагодувати капризулю, мати говорила: “Так, зараз підеш на коліна до дяді Володі”. Він лагідно брав дитину однією рукою та саджав собі на коліно і говорив тихенько: “Зараз будемо їсти” і посміхався. Марічка відкривала рота й їла усе, що вільна дядькова рука підносила на ложці. Вона не відчувала страху, скоріш безпеку, але вона не могла сказати “ні”.
Одного разу, сидячи отак на коліні Бороданя і поглинаючи суп, Марійка вже не могла більш всидіти. Вона все мріяла, що нарешті, одна з білок жбурне шишку прямо в тарілку, що раптом піде дощ і всі забудуть про трапезу, що вона стане невидимою і побіжіть гратися з метеликами. Чи то вона була почута, чи то спекотно було, але до неї в тарілку залетіла величезна синя бабка з крихкими переливчастими крилами. Все, страву зіпсовано, не буду я це їсти, зіскочила з коліна і щаслива побігла гратися. Насправді, в тарілці майже нічого не було, але дорослим було смішно спостерігати за всією картиною.