Маленький рибалка
Сонце тільки показало свої перші проміні, як тато розбудив Марічку. Вона напросилася піти з ним на рибалку. Сонна, вона спочатку не зрозуміла що коїться, бурчала щось собі під носа, але встала, оділась, умилась, пішла. Тато взяв вудки, Марічці дав невеличку з бамбуку. Поклав у відерце копаних черв’яків у баночці, м’якуш, там ще щось було. Взяв яблука та бутерброди. Вони наділи панами й вирушили вздовж річки до місця, де був дерев’яний човен.
Тапці треба було лишити на березі. Вода була ще прохолодною: вночі вона охолола, а вранці над гладдю летіла легка димка, повільно счезаючи зі сходом сонця, за день палюче прогрівало воду, що дітей важко було витягти з неї — до “синіх губ”, бо тепла вона була лише біля берега, а так-то проходолна і жива. Тато допоміг Марічці влізти у човен, взяв весла і вони тихенько попливли. Вона розпитувала татуся як він буде рибалити, що спершу треба зробити, а навіщо черв’яки, чи далеко пливти. Дивилась на берег з однієї сторони: там був ліс, поле, стоги сіна, вже хтось корів вивів пастися. З другого боку були плавні з камишами. Тато казав, що то домівки для качок. Річка нагадувала скляну дорогу, яку м’яко, як масло, розрізав човен, а посередені вставало сонце. Марійка дивилась на воду, опускала ручку і ледь торкалась прохолодної темної течії. Заснула.
Вони пропливли декількох рибалок, тихо-тихо, щоб не злякати рибу — то було “рибне місце”. Тато натягнув панаму до підборіддя, щоб сонечко не заважало дитині відпочивати. Почав рибалити. Улов був невеликим, але достатнім, щоб зварити юшку на обід. Тато радів, що Марійка поспала, не заважала рибалити, та не буде вибрики видавати весь день.
По дорозі додому малеча прокинулась і почала роздивлятись улов, питати що за рибка, а як тато її піймав, а що бачив чи чув. Жувала яблуко та дивилась на кувшинки білі та жовті, як комахи сідають на них, як водомірки швидко, ледь встигаєш за ними, рухаються по воді, не залишаючи жодного сліду. Вже було видно як водорості плавно танцюють вправо-вліво, сонце зігрівало та освітлювало воду — Марійка більш не боялась опускати ручку цілком до води, тільки тато уважно дивився, щоб вона не занурилась під воду, бо плавати ще не вміє.
На березі їх вже чекали: розпалили вогонь, приготували великий казан, моркву, картоплю, спеції, саламур. Почистили рибку, закинули до овочевого бульйону — аромат стояв казковий. Весь цей час Марійка посміхалася й розповідала що вона бачила, як тато рибалив, якого кольору рибка, яких розмірів, де живуть качки, як ходять водомірки. Але вона не розповіла як заснула — забула, мабуть.