День Незалежності України. День 236

З кожним роком, День Незалежності в мене стає щоразу більшим святом. А це вже 26-й рік минув, як ми стали незалежні.
І треба, щоб всі так сприймали це свято, воно має стати на рівні Різдва, Великодня. Чи не єдине державне свято, яке потрібно шанувати і підтримувати.
Цьогорічний парад відзначився тим, що в ньому взяли участь не лише українська армія. Крокували Хрещатиком представники Великої Британії, Грузії, Естонії, Канади, Латвії, Литви, Молдови, Польщі, Румунії і Сполучених Штатів Америки. І не дивіться, що їх так мало, достатньо і кількох людей, головне, що вони показали свою підтримку нашій країні.
А ще було багато гостей, високих гостей. Але найпочесніші гості і учасники параду — це ветерани війни. Саме вони заслужили на найбільшу повагу і підтримку.
І тепер найголовніша мета — завершення війни! Створення неприступного муру на східному кордоні, а може і на північному також. Далі вже наші діти переймуть естафету. Маю таке сподівання.
