День Незалежності — хто куди, а ми на Г̶о̶в̶е̶р̶л̶у̶ Казбек
Тим хто ходив, йтиме, або не йтиме ... .
Ідея сходження виникла рік тому, в момент, коли ми з Андрієм провтикали квитки в Таїланд. На цій хвилі тут же взялись шукати інші. Знайшли. В Грузію. Що там робити? Яка найвища вершина?
Перше що спало на думку — сходження на Казбек. Прочитали один звіт, другий, прикинули стільки часу нам потрібно і вже були готові брати квитки. Проте через деякий час нас переконали не робити зимою сходження, тому ми поїхали кататися на лижах. Про це пише та знімає Андрій. Проте ідея нікуди не зникла, ми почали планувати похід на літо.
Далі йдуть записи щоденника, редаговані та доповнені фотографіями. Все як було, але викривлено суб'єктивним сприйняттям світу оповідача та іншими чинниками.
Ну, вйо до історії :)
20.08.16 — день перший
20:25 Місце 20F, літак Київ-Тбілісі, сиджу біля вікна, збоку Андрій, Олена, далі Северин та Мирослав. На мені капелюх, в кишені невеличкий збірник Василя Симоненка, що має забезпечити поетичні потреби. А це — спроба написати щоденник, повторити успіх “Відень-Малага”(колись про це також напишу).
Протягом всього дня відчував розчарування, але зустріч з командою розбавила це відчуття.
Мрії не варто відкладати. Коли приходить запланований час виконання, сам процес не приносить бажаного задоволення.
21.08.16 — день другий
11:11 за місцевим часом. Прокинулись в наметі, с. Степанцмінда (Казбеґі). Приїхали сюди в 05:30, на “таксі”, торги …, — 180 ларі. Траса з Тбілісі добротна. Дорогою було декілька постів контролю, нас не зупиняли. Водій виявився двоюрідним братом міністра В.С. Грузії. Спали валетом. В селі дозакупились: два газових балони 500 г., по 35-ть ларі, грузинського хліба. Залишили зайві речі у місцевому магазині. Відчуваю втому та знесилення, гадаю через голод. Красиво, видко Вершину, гори могутні. 14:00 виходимо. Продовжую відчувати безсилля.
16:00 Вернулись з відвідин монастиря. Дорогою спіймали машину — 40 ларі. Довезла з села до висоти монастиря. Приємно, водій говорив англійською, добре розумів ситуацію в Україні. Погода гарна, вершина в хмарах, сонячно.
Северин:
Початок походу проводимо на розслабоні. Виїхали на авто до висоти 2300 і зайшли в церкву XIII ст. Зараз їмо халву і дивимось на гори, на які нам доведеться лізти найближчі дні.
Андрій:
Здається все кльово, почуваюся цілком нормально. Намагаюся налаштувати себе на те, щоб концентруватись на процесі, щоб насолоджуватись процесом. Поки виходить, от тільки рюкзак важкий.
16:53 — перший привал. Я мокрий. Не те, щоб важко йти, але задумуюсь над переходом на більш високотехнологічні речі. Перше, що спадає на думку, це черевики. Зараз на спині 3 кг — пластики + кросівки, йду в сандалях. Певно, ідеальний варіант легенькі капці, в яких йти та робити сходження. Потроху з’являється бажання та настрій.
Мирослав:
Все гуд. Рюкзак занадто тяжкий, а так все гуд. Сонце пече, не дуже комфортно. Краєвиди. Краєвиди просто казка, куди не глянь все дуже масивне і в новинку.
18:07 привал, снідали пізно, вирішили зробити “обід” зараз. Мені подобається йти попереду, певно подорожі наодинці для мене, те, що треба. До цих пір згадую Відень-Малагу, яку я теж робив наодинці. Але боюсь залишитись один не тільки в подорожах, а й в житті.
19:35 я на перевалі, переді мною вид на Вершину. Льодовик, чути шум могутньої ріки — тала вода. По ліву руку Казбек, видно фронт роботи, праворуч теж високі гори, що за селом (трасою, від якої ми вийшли).
21:25 ми вже в наметі. Помив ноги. Чекаємо борщу. Збоку шумить потік з льодовика. Небо насичене та красиве, знайшов Велику Ведмедицю. Було б цікаво розібратись у сузір'ях, астрономії та міфах, що з ними зв'язані. Зв'язку нема, СМС — не буде, думаю про маму: де я, а де вона. Доволі тепло, настрій хороший.
22.08.16 — день третій
09:21 сонячно. Попри наш намет пройшли вантажні коні. Вони несуть на собі провізію. Йдуть на метеостанції, там обладнаний притулок та рятувальний загін. Багато людей своєю ціллю ставить не вершину, а станцію. Це й створює потреби в регулярних караванах.
Северин:
Провели ніч на висоті 3035 м. Наше місце стоянки представляє собою останній острівець альпійського лугу. Далі суцільні морени і сніг. Ввечері поїли борщу і бубликів. Лягли спати в 23:20. Довго не міг заснути, мої ноги постійно налазили на голову Андрію, довелося будити всіх, щоб повернути нормальне розташування тіл. Дуже хочеться, щоб на наступній стоянці нам пощастило знайти рівне місце для ночівлі. Вночі дуже “сушило”, можливо це перші прояви “горняжки”.
Натрапив на вірш “Ще один протест”, В. Симоненка. Як каже мій друг: “Ми останнє покоління, що працюватиме”, я міркую про те, що хтось з нас застане час, де фізичну тривалість життя можна продовжити. До прикладу надрукувати нове тіло, абощо. Цікаво те, що тоді мав би дуже змінитись світогляд. Люди не хотітимуть робити максимум за життя, так, як розумітимуть, що все можна зробити потім. Важко буде втрачати тільки перше тіло, а далі по накатаній…
12:15 привал. Вид на грязнючий льодовик, вроді й лід, але весь сірий та коричневий. Збоку падає водоспад. Над вершиною починають з’являтись хмарки, поки що надто малі. Нас обігнала група, ціль якої — метеостанція. Від місця ночівлі вирішив йти в кросівках, відчувається полегшення рюкзака. Задумуюсь над сходженнями в двох. Неподалік ночували дві дівчини, які йдуть у двох. Окуляри та капелюх виявились практичними. Не зважаючи на практичний контекст щоденника в голові вирує багато духовних та ліричних думок. Певно в душі я поет, а по професії інженер.
13:55 привал. Я перетнув льодовик Ґерґеті, в кросівках, ноги не намочив. Важливим орієнтиром став послід коней — це каравани на метеостанцію. Таким чином оберіг себе від тріщин. Тепло, земля кам'яниста, дуже червона, сипуча. Красиво, могутні гори, що навпроти траси відкриваються все більше. Чути воду, що шумить під льодовиком.
15:15 метеостанція 3677 м. Зареєструвались. Обід. На станції дружня атмосфера. Висить великий портрет Висоцького, певно ще з тих часів. Нам дозволили подзвонити в Україну, безкоштовно. Виникло бажання потрапити до них рятівником на сезон, або просто на ночівлю залишитись. Там є турнік, підтягуватись дуже легко :)
17:30 Перший привал після метеостанції.
19:17 Ми вже на стоянці 3829 м. Тихо, красиво, догнали дівчат, виявляється вони два дні тому були на Єльбрусі, планують сходження сьогодні! На поваленому маяку, ми вирішили, що це маяк, підняли його та встановили прапор України. Вже готовий до їди, табір розставлений.
Северин:
Дістались до нашого базового табору. Дорогою зайшли на метеостанцію, де подзвонили безплатно по супутниковому телефоні в Україну. Останній проміжок часу почав відчувати горняжку. Зараз стоїмо поруч з дівчатами з України, які декілька днів тому піднялись на Ельбрус.
23.08.16 — день четвертий
08:10 Прокинулись. Вмились. Сонечко. Спалось не дуже добре, багато разів просинався. Почуваюсь втомленим. Сон наповнювали сни, різні. Десь в 03:00 попри нас пройшла група російськомовних туристів. Відчуття ніби я на лайт версії Марсу: тихо, кругом червоно-коричнево-сірий пейзаж, утворений сипучим камінням, де не де вкритий снігом. Безвітряно. Прапор звисає вниз. На сонці жарко, а в тіні — холодно.
Андрій:
<TODAY> десь близько 8 AM. Повилазили з намету, жарко, болить голова, відчувається тяжкість, сила є, але швидко виснажується, походу норм горняжка мене накрила. Зовсім не готовий штурмувати.
15:27 Хмариться. Ми все вділи, вийшли на сніг, придумав, як прив'язувати кішки. Так, як я вирішив зекономити: купив саморобні, певно старші за мене, кішки, де момент кріплення не надто продуманий.
17:55 Готуємось до сну. Говорили про теорію “Кораблів”. Сиджу на великому камені з видом на метеостанцію та с. Казбеґі.
24.08.16 — день п'ятий
02:35 З Днем Незалежності України! Поїли, робимо чай для термосів. Погода: ясно, але вітряно, вже прийшло декілька українських груп. Скоро старт. Останні приготування.
02:45 Вийшли. Сірий жарт про велику групу людей, що позаду: “після такого всі тріщини буде видно, підсвічуватимуться”. Невеликий привал, зняли теплі речі. Вітер стих. Все добре. Йдемо по сипучому великому камінні, знизу льодовик.
В Олени розлетівся капець, правий, пластиковий. Ремонт такий: спершу пакет, зверху щільно обмотали петлею та довгим прусом, плюс нерантовані кішки. Сподіваємось цього вистачить і все буде добре.
04:33 Висота 4087 Погода гарна, вітер втих.
05:30 В 4330 Все ок. Багато тріщин. Вітру нема. На плато, ліворуч хтось ночує. З 05:40 йдем без ліхтариків. В 4444 м.
05:55 Я на перевалі, у ямі, виглядає як схованка. Дорогою було декілька небезпечних тріщин. Вітру нема. У мене появилось натхнення, адреналін.
06:45 В 4600 м. Відкрився краєвид на російські гори. Тихо, безвітряно.
В 4750 м, холодно в пальці ніг, сподіваюсь на сонце, що зійде. Вділи кішки.
08:38 Тихо, сонце, пальцям легше, випив трохи вугілля. Зустріли хлопців з Коломиї, потім ще на Єльбрус йдуть.
08:50 В 4887,ми в сідловині. Сонячно, тепло. На диво у мене багато енергії та ентузіазму. Межа десь близько, а за нею можливо і “відповідь”.
Проходячи кожних метрів 5–10 кидає в жар і болить голова, але мені це дуже подобається. Змушений падати на ледоруб на віддихуватись. Я кричу про себе: “І це все?”. Андрій просить туалетний папір, це окрема історія про висоту 4996. На каміннях спить пес, так пес, живий пес!
09:55 Ми на вершині. Ще одні українці, Київ. *Там на вершині у тебе немає багато часу. Спочатку грає адреналін, а далі, на його залишках потрібно почати зворотній шлях, у противному випадку є багато шансів не потрапити до мами на пироги. Знаючи це — приступили до фотографій.
З прапором України, компанії, де працюємо, з любимим ФК. Під час сходження нас заручили підтримкою gorgany.com та Їдло.
10:15 Роздумуємо над спуском.
11:40 В 4735 мене доганяє адреналін. Болить голова. Андрія нормально кидає в жар та хапає горняжка.
12:30 В 4538 ми з Андрієм у зв'язці. Його криє, спускаємось.
15:17 Я лежу в таборі на кариматі. Болить голова, страшна втома. І як я бігтиму айрона, якщо не можу довго не спати :). Ноги босі та дуже важкі.
17:30 я прокинувся.
25.08.16 — день шостий
09:05 майже все зібране та готове до ходу. Тихо, на дворі і на душі.
09:20 вийшли з табору.
09:43 прийшли на метеостанцію.
10:17 Виходимо вниз
11:15 з нижнього краю льодовика.
12:35 Ми на перевалі, красивий вид на Казбек.
Спускаючись по льодовику захотілось почистити зуби. *Так, саме почистити зуби і саме тоді. Знаєте, це одне з тих дурних бажань, які виникають Бог знає чого, і приносять неймовірне задоволення при втіленні. **Зуби я чистив регулярно.
16:15 грузимось в Газель, яка потім виявилась Фордом. Тепер стала відкритою ще одна історія розробки рос авто :)
При спуску боліло коліно. *На той момент намальовувався марафон.
17:50 поїли, виїхали.
20:15 Ми в Дідубе, Тбілісі. Дорогою розмовляли про олімпійські ігри, а саме як їх хакнути.
26.08.16 — день сьомий
План сходження складався із запасом, у нас залишалось два дні. Вирішили зануритись в країну, тому в 15:45 ми в орендованій машині. Попереду великі передчуття, карта Грузії, багато планів та мало часу.
28.08.16 — крайній
17:30 Ми в м. Кутаїсі, в місцевому кафе EL Depo, у більшості досить притихлих настрій. Попередньо пригодницький шлях пошуку поштової марки по всій Грузії, це теж окрема історія, яка ще довго викликатиме посмішку. У наше життя, в практику увійшов ще один спосіб подорожей, на цей раз не автостопом, а на орендованому авто. Це дозволило бути мобільними та встигнути наступне. Парились в турецьких банях у Тбілісі, пили воду з джерела в Боржомі, спостерігали контрастне поєднання сучасної та старої архітектури Батумі, зцілювались на пляжі з чорним піском в Урекі, віднайшли марку в Кутаїсі.
Дивна штука подорожі, вони виснажують, але часто приносять круті думки та “дурний” азарт в очах.
Додаткові матеріали :
- Бюджет: $366 /людину, з них $200 — квитки
- Маршрут сходження: GPS трек сходження
- Більше фото та всякого: сайт події
- Обробка фото: Василь Сливка
