Млинці щосуботи. Випуск 8, або Бути замість мати вигляд.

Дайджест Молодіжної секції Української бібліотечної асоціації.

*Примітка дрібним шрифтом.
У мене є дзеркало в повний зріст, в якому я виглядаю кг на 15 менше від реальної ваги. Коли щодня в нього дивишся, важко пам’ятати, що все далеко від ідеалу. Останні два тижні живу із гострою потребою побити ті дзеркала людям, з якими доводиться мати професійні чи побутові справи. В такі дні рятують Вагоновожаті в наушниках, тому вмикайте Вагоновожатые — Жить — і поїхали (до речі, раптом є їхні фанати — шукаю напарника на концерт в листопаді, бо всі мої не в темі, а самій йти сумно).

Нам як в них не жити.
Бостонська публічна бібліотеки цифрує свої аудіо фонди і викладає в Internet Archive. В чому тут новина, скажете, сьогодні свої фонди цифрує кожна бібліотека не те що в США чи Європі, а й в Україні. Власне, про це й мова — велика бібліотека із досить унікальним аудіо-фондом цифрує його і ДОБРОВІЛЬНО представляє у величезному архіві, який має можливість підтримувати різні формати, типи метаданих, щодня забезпечує доступ до своїх ресурсів мільйонам користувачів, і дозволяє усім користувачам додавати свої файли, формувати колекції країни/регіону/бібліотеки. Але звісно ж, підтримка власної цифрової бібліотеки із кількатисячним фондом цінних документів за відсутності нормального штату, програмного і технічного забезпечення це більш перспективно, ага. Ну і що, що сайт кожного другого тижня лягає, ПЗ не підтримує нормальних метаданих, не дозволяє їх вивантажувати і т.д. Зате своє.

Там теж нема єдинорогів.

В одному із попередніх випусків я згадувала, що усвідомлення віку людей, які керують провідними бібліотеками світу робить трохи мутнішими рожеві окуляри, через які ми звикли дивитися на все, що відбувається за межами нашої країни. Натрапила на дослідження динаміки старіння бібліотечних кадрів, що працюють у наукових бібліотеках США. Дані збиралися Асоціацією Дослідницьких бібліотек ( Association of Research Libraries, USA) починаючи із 1986 року. Середній вік бібліотекарів (станом на 2015) — 49 років, причому 24 % з них — це особи, старші за 60 років (30 років тому цей відсоток був усього 9%). Але фішка дослідження не просто у такі сумній статистиці, а в тому, що ці дані не показують. Якщо глянути на перші три графіки, то видно, що старіння кадрів відбувається планомірно — точка піку переходить з однієї вікової категорії до іншої. Прогнозовано, ця точка між 2010 і 2015 роками повинна була наблизитися до 0%, і розпочатися новим піком в частині молодого та середнього віку , тобто старі кадри мали звільнитися, молоді— прийти. Це не сталося в прогнозованих об’ємах, бо з’явився новий пік — збільшення кількості бібліотекарів, що працюють у віці після 60-и років. За 10 років когорта 65+ зросла до 11%. Більше про аналіз та можливі причини цього можете почитати самі, там цікаво. Мене ж зачепили інші цифри — у 2000 р. 2% директорів бібліотек були люди у віці 65+, у 2015 р. цей показник складає 39%. Автор все це пов’язує із рецесією і т.д., і прогнозує, що рано чи пізно ситуація зміниться (хоча б через біологічні причини), але я досі не можу спокійно спати від усвідомлення, що за сотні тисяч кілометрів є купа молодих людей, що чекають, поки 70-річний старий … піде врешті на пенсію, забравши із собою ще з кілька десятків таких же …., і дасть можливість бібліотеці розвиватися. Хоча, може причина відсутності сну не так далеко.

СММ 80 левела.
Бібліотекарі із новозеландської Invercargill Library зробили пародію на фото сім’ї Кардаш’ян. Фото стало вірусним, а я залипла на їх Twitter — це просто ідеальний приклад того, як можна красиво, іронічно і без пафосу вести комунікацію в мережі. Більше фану можна знайти отут: там ще синхронне розставляння книг, пародія на “Людей в чорному”, читання злих твітів, все як я люблю. Коли СММник любить те, чим він займається , а боженька дав йому почуття гумору — любо ж на це дивитися.

Все тільки починається.
9 жовтня в Науковій бібліотеці НаУКМА пройшов семінар, що, хоч і назвали українською “Цифрова підтримка наукових досліджень”, був повністю присвячений теорії та практиці впровадження сервісів із управління даними досліджень (research data management) в українських університетах. Ви можете сказати, що тут такого, але якщо пам’ятаєте, я про події в нашій бібліотеці пишу тільки тоді, коли там відбулося щось виняткове. Так, управління даними — це нова тема в українській бібсправі, але скоро про нього говоритимуть під кожним магазином, тому запам’ятайте де це відбулося вперше. Якщо коротко, RDM — це про те, що дані, які генеруються науковцем під час якогось дослідження — повинні зберігатися і представлятися, для того, щоб: можна було перевірити його результати, використати комусь повторно для нових досліджень, заново не фінансувати видобуття таких же даних. Загалом, тут ще багато всяких нюансів, залежно від точки, з якої Ви входите в тему. Сподіваюся, що скоро зможу поділитися із Вами публікаціями. Тому коли наступного разу буде переживати, що млинці десь пропали, порадійте — значить я так працюю над своїм дисертаційним дослідженням, що забула який сьогодні день, час і рік:-) 
Презентації доповідачів з семінарц можна знайти тут. З мого зараз є тільки кілька виступів на конференцій, наприклад, остання в Одесі.

Щоб спати спокійно
Щоразу, коли бачу як хтось із друзів у ФБ публікує в себе на сторінці автоматичні тести “На кого із зірок я схожий”, або “Найбільш використовувані слова в моїх дописах”, моє серце спеціаліста по роботі із даними обливається цифровими сльозами. Коли ж це роблять бібліотекарі, що намагаються вчити своїх користувачів, прости господи, інформаційної грамотності, жити стає нестерпно. Ось Вам текст дворічної давнини про те, що роблять із усіма вашими даними, якщо Ви просто тиснете кнопочку пройти той дурнуватий текст. Щоб уже надійно — ось цей же текст російською. Домашнє завдання — прочитать, знайти ще статті на цю тему і розповісти усім своїм друзям і знайомим, що руки повідбивати за ті тести. Мало того, що вони збирають вся інформацію про Вас, Ви надаєте їм доступ до інформації про друзів (не один раз, а весь час), а угода, на яку Ви клікаєте — дозволяє продавати ці дані третім сторонам. Що сьогодні можна робити із Big Data я виступала з темою на форумі молодих, якщо треба — напишу про це окремо. Про вибори в США та перемогу Трампа ще досі з’являється купа текстів, і, повірте, це не теорії змови, це 2017 рік. Тому: 1) зайдіть у “Налаштування” на Фейсбуці; 2) у розділі “Додатки” видаліть все, що не має там бути (частина з них — це додатки для авторизації, тому читайте умови); 3)ставите лайк до цього посту у вигляді здивованої мордочки (ов-ва), щоб я знала, що Ви хороший хлопчик/дівчинка; 4) і я, і Ви спимо спокійно, але наступного разу думаємо, перш ніж дати невідомому сайту збирати усі дані про себе (чи своїх друзів).

Поговоримо.
Опубліковані довгі списки літературної премії Книга року ВВС-2017 та Дитяча Книга року ВВС-2017 — http://www.bbc.com/ukrainian/features-41679015. Я перестала слідкувати за премією десь року з 2014 (та що там, будемо чесними, я давно перестала бути в темі сучукрліту), тому якщо Ви слідкуєте — відпишіться, що думаєте про номінантів та про книги українських авторів останніх 2–3-х років. Автор найкращого за вигаданими мною параметрами коментаря отримає подарунок.

Не по темі.
Шоколад — шкідливий. Не важливо, чорний він, з горіхами чи авокадо. Взагалі какао-боби шкідливі для організму, а наукові дослідження, що підтверджують їх користь — просто фінансуються компаніями, які вироблять шоколад. Живіть тепер із цим знанням:-( Щоб двічі не вставати — стаття про цукор. Судячи з того, що тема звучить все загрозливіше, солодощі— це нові сигарети. Дивилися серіал Mad Men? Там вони теж курили цигарки прямо в кабінетах та весь час пили алкоголь. А якісь 50 років від того часу минуло.

P.S. Сьогодні замість позитивної гіфки в кінці — статистика читання млинці на medium. Дякую тим 30 особам, що читають, і ще 5 — що чекають:-) Люблю ніжною любов’ю за шери та коментарі, як завжди лайкаю усіх сердечком.

Чекаю на Ваші дотепні коментарі, готую подарунок:-)

One clap, two clap, three clap, forty?

By clapping more or less, you can signal to us which stories really stand out.