Жінки та криза середнього віку

Woman hiking with backpack in mountains, trekking Corsica, France. Copyright: Blazej Lyjak

Зараз читаю дуже цікаву книгу — Sue Shellenbarger “The Breaking Point: How Today’s Women Are Navigating Midlife Crisis” (“Межа міцності: як сучасні жінки проходять кризу середнього віку”). Книжка важлива тим, що вона чи не єдина присвячена саме кризі середнього віку у жінок (про чоловіків, зрозуміло, таких написані десятки).

Кому цікаво, ось мій короткий переказ основних тез.

1. Протягом багатьох років (а власне з того часу, як був сформульований термін “криза середнього віку”) вважалося, що це явище притаманне майже одним чоловікам. Але дані досліджень 2000–2010-х років вказують, що приблизно дві третини жінок десь у проміжку між 39 и 52 роками переживають таку кризу.

2. Раніше кризу середнього віку у жінок якщо описували, то здебільша у зв’язку з менопаузою. Вважалося, що на жінок гнітюче діє втрата можливості мати дітей. 
Однак дані опитувань свідчать, що все навпаки. Багато жінок відчувають з приходом менопаузи дискомфорт, але він пов’язаний перш за все з фізичними проявами. Водночас можливість більше не турбуватися про небажану вагітність та припинення менструацій викликають скоріше відчуття свободи. У дослідженні MacArthur Foundation 61,6% опитаних жінок сказали, що відчули “лише полегшення” з початком менопаузи. Також чимало жінок вперше відкривають свою справжню сексуальність у цьому віці, коли турбота про контрацепцію вже не актуальна.

3. Справжня причина кризи середнього віку, на думку авторки, — це “вихід на поверхню” тих рис характеру, потреб та бажань, що були раніше ігноровані або пригнічені. 
Вік між 25 та 45 роками для більшості жінок — найважчий, бо необхідно одночасно займатися кар’єрою, вихованням дітей, виплатою кредитів на освіту чи іпотеку, доглядом літніх батьків і т.ін. Тому те, що зазвичай називають “кризою середнього віку”, — це потужний сплеск тих частин особистості, що їх жінка була вимушена витісняти, аби впоратися з усіма своїми обов’язками.

4. Для поширення кризи середнього віку в наш час є об’єктивні причини. У жінок так само, як і в чоловіків, це перш за все подовжений термін життя. Якщо на початку XX століття 40 років — це був поріг старості, а середній очікуваний вік смерті (для тих, кому пощастило пережити вік немовляти) становив десь 53–56 років, то зараз 40 років — це лише середина життя.
До того ж наявність контрацепції та успіхи медицини призвели до того, що сучасна 40-річна жінка фізично років на десять “молодша” за свою бабусю у тому ж віці — просто тому, що її тіло не виснажене безперервними вагітностями та невилікуваними хворобами. 
Ну і найголовніше — в жінок за цей час з’явилися професія, власні гроші та можливість самим керувати своїм життям.
Криза середнього віку — феномен, притаманний людям на протязі всієї історії. Але лише в наші часи він став “помітним”, бо в жінок вперше з’явилася можливість самореалізації, з якою та криза тісно пов’язана.

5. Звичайно криза середнього віку починається тоді, коли в жінки з’являється трохи більше вільного часу (діти виросли та покинули дім) чи є сильний тригер (розлучення, смерть близької людини тощо). 
Але в сучасній літературі частіше називають це не “кризою”, а “переходом” (passage). Ціль нашої психіки у цьому процесі — знайти нове розуміння наших обмежень і можливостей та прокласти “курс”, яким ми будемо рухатися другу половину свого життя. Це не дуже швидко: криза може займати від кількох місяців до 7–10 років і бути як спокійною, так і бурхливою.

6. Зміна особистості під час кризи середнього віку може бути разючою. Наприклад, чимало жінок у цей час чи не вперше “відкривають” для себе своє тіло. Дівчата, які в школі боялися, як вогню, уроків фізкультури, у 40–50 років захоплюються рафтінгом, альпінізмом, гонками і т.ін. Чи ви можете собі уявити, що зараз одна з найважливіших цільових аудиторій мотоциклів Harley Davidson у США — це жінки старше 40 років? А в Нью-Йорку є турагентства, що спеціалізуються саме на екстремальних турах для 40–50-річних жінок.

7. Є й інші варіанти: жінки можуть неочікувано знайти у собі в цей час смак до суспільної діяльності і стати волонтерками чи активістками, почати вчитися музики та живопису (хоч завжди вважали себе нездатними до творчості) або розірвати шлюб 20–30-літньої давнини і знайти собі нового партнера, часто набагато молодшого. Ще інші зосереджуються на духовних пошуках — або заглиблюються в ту релігію, в якій були виховані, або знаходять (чи засновують) цілком нову.
Авторка книги виділяє кілька архетипів, які керують жінками в цей час: Шукачка пригод (Adventurer), Коханка, Лідерка, Мисткиня, Садівниця, Візіонерка (Seeker). У кожної жінки може реалізуватися в цей час як один основний архетип, так і кілька (далі авторка докладно їх описує).

8. З власного дослідження авторки, яке охоплювало 50 жінок, що мали досвід такої кризи, 20 жінок вийшли з неї з новою роботою або сферою діяльності, 13 — з новим партнером. 8 захопилися екстремальним спортом, 16 почали подорожувати. 14 жінок знайшли нове хобі, 15 — заглибилися в релігію. Деякі жінки пережили одну з перерахованих змін, деякі — одразу кілька. Домінуюче відчуття, яке називали жінки, — це бажання бунту, докорінних змін в своєму житті, “зараз або ніколи”.

9. Суспільне ставлення значною мірою впливає на те, як проходить криза середнього віку у жінок. Наприклад, “відкриття” свого тіла, про яке вже йшла мова, може проявитися у захопленні спортом або віднайденій сексуальності, а може — в виснажуючих дієтах, харчових розладах та косметичних операціях. До цього жінок підштовхує культ молодості й краси в масовій культурі, який примушує сорокалітніх сприймати себе як “другий сорт” і намагатися виглядати молодшими та худішими будь-якою ціною.

10. Наслідки кризи середнього віку можуть бути як позитивними, так і негативними, в залежності від того, як жінка її проходить.Вище ми вже бачили таку “подвійність” стосовно власного тіла. 
Так само бажання більш близьких відносин у парі може як привести до нового, більш гармонійного шлюбу, так і до повторення таких самих аб’юзивних чи емоційно холодних відносин, які жінка мала з колишнім партнером. Духовні пошуки можуть привести як до збагачення внутрішнього світу, так і до релігійного фанатизму, і т.д.

11. Важливо брати до уваги не лише основні архетипи, які реалізуються у жінок в цей час, але й “модуси” їх реалізації. Авторка описує такі модуси:
- “Звуковий бар’єр” — тип кризи, що не має собі рівних за силою та швидкістю змін. Наче літак, що долає звуковий бар’єр, жінка за лічені місяці або навіть дні змінює своє життя. Її “персона”, тобто соціальна особистість, змінюється разюче (наприклад, домогосподарка кидає все, щоб почати грати в рок-групі).
- “Поміркований” — мабуть, найздоровіший з усіх модусів, бо він дозволяє жінці змінювати своє життя крок за кроком, пробувати й обирати ті нові моделі поведінки, які потрібні саме їй. Дає можливість не спалювати всі мости, наприклад, не звільнятися одразу з роботи, поки нове хобі не почне приносити стабільний прибуток.
- “Тліючий”. Відрізняється від попереднього тим, що жінка не наважується чесно говорити з самою собою про свої потреби. Тому замість важливих змін вона робить лише косметичні. Цей шлях приваблює своєю безпекою, але внутрішній конфлікт, загнаний у підпілля, може раптово “вибухнути” через кілька років з дуже руйнівними наслідками.
- “Вигорання”. У цьому модусі жінка на середині змін втрачає сміливість і намагається повернути все, “як було”. Наприклад, повертається від нового партнера до колишнього чоловіка. Але найчастіше зробити все, “як було”, вже не виходить. До того ж паніка ніколи не підказує правильних рішень.
- “Розплав”. Нагадує “Звуковий бар’єр”, але з тією різницею, що жінка цілковито втрачає контроль над змінами. Зазвичай рушійною силою є надто великий стрес, який жінка переживає у своїх існуючих стосунках, на роботі тощо. Тому вона може сторч головою кинутися в нові відносини, до нової сфери діяльності — лише щоб виявити, що вони мало чим відрізняються від старих. Але в цьому модусі жінка все одно рухається до прогресу в своєму житті, хоча й безладним і нерівним шляхом.
- “Нерішучий”. Наче шекспірівський Гамлет, жінка в цьому модусі боїться діяти. Вона ніяк не може вирішити, чи їй дослухатися до внутрішнього голосу — з усіма ризиками, які це несе, — чи померти душевною смертю, відмовившись від себе самої. Це пастка, потрапивши до якої, жінка може терпіти роками, аж доки не буде вже запізно щось змінювати. На мій погляд, найтрагічніший сценарій з усіх.

Це резюме першої частини. Далі авторка докладно описує різні варіанти життя жінок, які проходять кризу середнього віку. Якщо комусь треба, потім можу коротко переказати найцікавіше.

Like what you read? Give Rakugan Lestrange a round of applause.

From a quick cheer to a standing ovation, clap to show how much you enjoyed this story.