Про відвагу бути Вчителем
Тези виступу Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич на І сесії Програми Liberal Arts для вчителів (1 квітня 2017 р., м. Київ)

Я є вчителькою, я є не тільки дочкою, але й внучкою вчителів. Я дуже добре розумію сутність вчительської праці. Я щодня отримую репортаж з полів від свого чоловіка і своєї мами, які теж працюють зараз у школі. У той час, у який ми з вами живемо, на нас покладена неймовірна відповідальність. Ця відповідальність співмірна з відповідальністю військових, які зараз боронять кордони нашої країни. Тому що все, що сталося в нашій країні поганого і хорошого, має свої корені в українській школі. Те, що ми змогли виховати покоління молоді вже в часи незалежності, яке хоче утвердити свою гідність, мати право на вибір і яке вийшло на Революцію Гідності — це є найкращі прояви української школи. Але те, що була частина населення, яка не знала своєї правдивої історії, яка жила в маніпуляціях інформаційних і змогла таким чином підтримати терористів — це теж результат нашої школи.
Зараз ми живемо на зламі століть, в часи інформаційного прориву технологій. Ви собі можете уявити, щоб 10 років тому кожен мав мобільний телефон і міг знімати на камеру будь-що, що він захоче, будь-який реальний момент часу. Але ми також не могли собі уявити, що школа перестане бути єдиним джерелом отримання інформації. Зараз діти мають величезний спектр ресурсів, звідки вони можуть брати цю інформацію. І тоді роль вчителя вже зовсім інша. Він має навчити дитину, як критично це все переосмислити, бо закрити під ковпак дитину ви не можете. Парадигма «що ми маємо заборонити, аби захистити» у нашу інформаційну добу вже не працює. Ми можемо тільки надати дитині ціннісну платформу, з якої вона потім може зробити критичний висновок.
Роль школи цілком змінюється і на це є багато аргументів. По-перше, все наше українське суспільство усвідомлює, що школа залишилася позаду розвитку суспільства. Ідея ж яка: школа готує майбутнє, значить вона повинна бути драйвером змін, вона повинна вести за собою. Ми з вами маємо сьогодні приблизно спрогнозувати, при яких умовах, при яких технологіях мають працювати ці діти, яких ми зараз навчаємо. Якщо за 10 років станеться інформаційний прорив, то якими технологіями будуть користуватися ці діти і змушені будуть орієнтуватися в яких питаннях при здійсненні своєї професійної діяльності через 10 чи 20 років.

Є чіткий зв’язок між тим, якою є система середньої освіти і економічним зростанням країни. Організація економічного співробітництва і розвитку опублікувала рейтинг шкільних систем. Серед 76 країн світу Україна займає 38 місце. Перші місця займають Сінгапур, Фінляндія, Естонія, Польща. Ми виокремили Естонію і Польщу спеціально, адже це ті країни, які мали з нами спільне минуле.

На Світовому економічному форумі в 2016 році учасники поставили собі завдання спроектувати, які навички будуть потрібні у 2020 році для успішного працевлаштування та розвитку. Це:
— уміння вирішувати складні завдання;
— критичне мислення;
— креативність;
— управління людьми, навички координації та взаємодії;
— емоційний інтелект;
— судження і прийняття рішень (важливою буде не лише швидкість, а і якість прийняття рішень);
— клієнтоорієнтованість, вміння вести переговори;
— когнітивна гнучкість.
А тепер запитання: ми цього вчимо в школі? Риторичне запитання. Ми вчимо в міру того, як вчитель усвідомлює власні професійні завдання. Але цього нема ні в державних стандартах освіти, ні в підручниках, ні в обов’язкових вимогах до учителя. А це означає, що ми ставимо дитину в залежність від виключно доброї волі його вчителя. Я приведу вам маленький приклад. Ви знаєте, який важливий для дитини 10-й клас. Вона вже починає робити свій попередній професійний вибір. Їй дуже важливо підготуватися до іспитів, до державної підсумкової атестації, зовнішнього незалежного оцінювання, отримати адекватну інформацію про можливості її професійного вибору. Сьогодні на сільських територіях у школах чисельністю менше 10 учнів навчається понад 33% наших десятикласників, а у школах менше 25 учнів — 60% наших десятикласників. Це означає, що їх навчають вчителі, які одночасно викладають 5–7 навчальних предметів. Яку якість освіти можуть отримати ці діти? Це при тому, що ми ще не розвинули потенціал дистанційної освіти, щоб ця дитина, яка є в селі і має доступ до інтернету могла б користуватися так званим змішаним навчанням. Коли ти можеш прослухати найкращий урок прекрасного вчителя і твій вчитель, який навчає 5 предметів, може бути тут фасилітатором, допомогти у зворотному зв’язку, дати завдання на перевірку, тощо. Тобто ми прирікаємо більше половини сільських дітей на неотримання якісної освіти. Тому ми взяли курс на створення опорних шкіл для таких дітей.

Нам треба зараз перетворити школу, де ми напихаємо дітей знаннями, здебільшого теоретичними, які вони мають відтворити на іспиті, і які дуже мало потім прикладаються у їхньому житті, як професійному так і особистому, на школу компетентностей. Це означає, що ми мусимо дати не лише знання. Ми маємо вибрати з вами ядро знань, яке потрібне кожній дитині, з яким потрібно працювати, від якого можна відштовхнутися, щоб шукати інші знання. Ми маємо дати знання і вміння їх застосовувати для вирішення особистих і життєвих завдань, професійних завдань, а ще цінності і ставлення як результат цих цінностей. Дитина повинна мати ставлення. Якщо ми вчимо історію, то мало дитині розказати історичну шкалу, коли відбулася яка подія. Найважливіше її ставлення до цієї події. Це ставлення формується з ціннісної платформи.
Нам треба перейти від школи знань до школи компетентностей. Як це зробити? Яка є формула цієї нової школи компетентностей? Це новий зміст освіти. Тому що ті підручники, які ми зараз маємо, ті стандарти не зорієнтовані на компетентності, вони зорієнтовані на найбільшу кількість термінів і фактичних знань.
Треба мати мрію. Корабель ніколи не має попутного вітру, якщо він не знає, куди він пливе. Наша мрія — це діти, які зможуть самореалізуватися в житті незалежно від того, які вони мають нахили і таланти. Для цього вони мають бути цілісною особистістю, здатною до критичного мислення. Вони мають бути патріотами з активною позицією, які діють відповідно до морально-етичних принципів і здатні брати на себе відповідальність, поважати свою гідність і гідність іншого, а ще вони мають бути інноваторами. Тому що в цьому швидкому світі ти мусиш якісно приймати рішення за обмежений проміжок часу, не зважаючи на те, чи ти інженер, чи ти архітектор, чи ти гуманітарій, чи ти просто людина, яка займається домашнім господарством. Тому треба вчитися впродовж життя конкурувати на ринку праці.

Весь світ працює над переліком компетентностей, які необхідні для успішної людини ХХІ століття. Ми вийшли зараз на список компетентностей, який суголосний європейському. Це загалом 10 компетентностей. Ось перші 5:
— спілкування державною мовою;
— спілкування іноземними мовами;
— математична грамотність;
— компетентності в природничих науках і технологіях;
— інформаційно-цифрова компетентність.
З цими 5 компетентностями ми працюємо. Реально компетентнісний підхід у нас потроху вибудовується лише з іноземних мов, там де ми переходимо на комунікативні методики, там де ми почали працювати з British Council й іншими міжнародними організаціями і наші вчителі вже проходять курси підвищення кваліфікації з компетентнісного навчання. Цього не скажеш про інші предмети. Є точки росту, є унікальні вчителі, але ж вони унікальні, а нам треба щоб усі чи принаймні більшість починали володіти новими методиками навчання. Нам треба змінити викладання в природничих науках, в математиці, в інформаційно-цифровій компетентності, щоб у дітей було бажання потім цим займатися в дорослому житті.

А от ще 5 компетентностей:
— уміння вчитися впродовж життя;
— соціальні і громадянські компетентності;
— підприємливість;
— загальнокультурна грамотність;
— екологічна грамотність і здорове життя.
Давайте чесно поставимо собі запитання: ми це формуємо в школі? А саме тут лежить ключ до успішності на сучасному ринку праці. Під компетентності мусить бути нова тривалість навчання. Так виглядає структура нової школи: 1) 4-річна початкова школа, 2) 5-річна базова середня школа, ми її називаємо гімназія, 3) 3-річна профільна середня школа, ми її називаємо ліцей. Це може бути академічне спрямування, де дитину готують до вступу до ВНЗ або професійне, коли дитина отримує професію.

Подивіться на цю карту і кількість років для здобуття повної і загальної середньої освіти. Як ви бачите, 11 років є лише в Білорусі, Україні і Росії на території Європи. У всіх решту від 12-ти аж до 14-ти. Коли дитина стає повнолітньою у 18 років, вона здатна до свідомого професійного вибору, своїх власних рішень, може жити окремо від батьків і будувати своє життя. Школа її підготувала.
Що вже зроблено? Ця нова школа буде запускатися з 2018 навчального року. Діти підуть у 1-й клас і у нас амбітний план — 25000 вчителів пропустити через систему підвищення кваліфікації. Ми зараз готуємо для них модуль із підвищення кваліфікації з компетентнісних методик у 1-му класі. Щоб вчитель був готовий до нового змісту. Але що робити з дітьми, які зараз є? Ми оновлюємо програму, вже оновили 1–4 клас. Також надрукували хрестоматії з улюбленими дитячими творами.
Що для нас важливо? Як донести цю реформу до 450 тисяч вчителів? Ми шукаємо зараз партнерів, щоб разом із запровадженням нової української школи запустити відкриту онлайн платформу, де будуть викладені нові навчальні матеріали для вчителів, відеоуроки, мультимедійні презентації. Наша мрія — зробити можливість такого конструктора для вчителів, конструктора програми, яку вчитель може собі модернізувати і конструктора уроку, коли ви не прив’язані до підручника. Ви заходите на платформу, обираєте свою вікову категорію, свій предмет, компетентності, які ви формуєте, і отримуєте тексти, мультимедійні презентації і відеоматеріали і можете це комбінувати для свого уроку. Ясно, що дуже багато ресурсів для цього треба, але це буде реальна підтримка для кожного вчителя і можливість навіть у малій сільській школі користуватися цими матеріалами.

Є така річ, як ціна нероблення. У нашому випадку це зневіра, поглиблення соціального розшарування, втрата людського потенціалу. Впровадження реформ у середній освіті дасть нам велику перспективу і приведе Україну до конкурентоспроможної, інноваційної економіки. Ми отримаємо країну патріотів, які усвідомлюють свою національну ідентичність.
Дивіться повне відео виступу Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич:

Українська Академія Лідерства (УАЛ) — це програма особистісного та суспільного розвитку, новий формат навчання для випускників середніх шкіл, що триває 10 місяців і будується на поєднанні елементів фізичного, емоційного та інтелектуального виховання на основі цінностей. Завдання Академії — відібрати молодих людей з високим потенціалом до лідерства і дати найкращу підготовку, інструменти для розвитку, які дозволять розкрити себе, обрати свій шлях і в майбутньому практикувати відповідальне лідерство на благо своєї країни. Проект реалізується за підтримки Адміністрації Президента, Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, Міністерства освіти і науки України та фонду Western NIS Enterprise Fund.

Програма Liberal Arts — це проект, ініційований Українською Академією Лідерства у 2017 році за підтримки Міністерства освіти і науки України для вчителів та директорів шкіл, виховників. Мета програми — створити інтелектуальну платформу для зустрічі, співпраці та дискусії лідерів думок, громадських діячів та вчителів. Програма Liberal Arts складається з 2-х 2-денних сесій: “Свобода. Відповідальність. Довіра” і “Мислення. Знання. Цілісність”.
Відбір учасників на І сесію Програми Liberal Arts триває, заповнюйте анкету https://goo.gl/GUaahM та приєднуйтеся до спільноти активних та креативних освітян
Підготувала Тамара Гуменюк
координатор Програми Liberal Arts
