Барселона

Хотіла з вами трохи поділитися тим, чим ми тут зі Златою займаємося, а вийшов гігінтський пост. Подумала: “Ну і нехай буде!”. Але на фейсбуці не можна писати таку кількість слів, тому знайшла цей сайт.

Отже, ми багато вчимося.

Мовна школа “Speak easy” перевершила всі мої очікування (якщо чесно, яких особливо і не було). Знаходиться вона в центрі Барселони, в 4.5 км від нашого “місячного” дому, з якого ми виходитимо кожен ранок о 07.30, щоб встигнути на 09.00 на початок занять.

Заняття скоріше нагадують зустрічі з друзями в кафе, де дві експресивні іспанки, жартуючи, допомагають вам говорити і пишуть на дошці всі слова, які ви не знаєте. Мені іноді здається, що на ці курси викладачі проходять екзамен на почуття гумору, бо в кінці занятть в мене болить живіт від сміху.

Кожен урок має свою “родзинку” і ніколи не знаєш, що чекати від наступних занять. Наприклад, в перший день я з моїм сусідом німцем мали станцювати сальсу посеред класу, бо думали, що Elena (так звати першу нашу “profesora”) пожартувала про танці на занняттях.

На другий день з Pilar (друга “profesora”) імітували, що ми психотерапевти і даємо консультацію в екстренних ситуаціях, а потім непомітно перейшли на розмову про речі, які б ми хотіли зробити перед тим як померти.

Кожен клас має назву одного з популярних міст Іспанії. Я займаюся в класі під назвою “Bilbao”, а поруч знаходиться та сама “Salamanca” — місто з якого почалася моя любов до іспанської.

4 години проходять зовсім непомітно.

Помічаю, як виходячи з класу, починаю думати іспанською.

Друге чому я вчуся — це планувати свій день, тиждень і місяць.

З вечора ми стараємося уявити наш наступний день і наповнити його якомога цікавіше. Добре, що Джуан (хлопець, в якого ми знімаємо кімнату за 5 євро за день), жив в Барселоні все своє життя і, як тільки ми приїхали, надавав нам купу порад куди і коли варто піти.

До речі, батьки Джуана багато подорожували Азією і тому вся квартира обвішана різноманітними східними сувенірами і ляльками. Всюди висять портрети Будди, що змушує мене почуватися як вдома.

Прямо в тій кімнаті, де я живу, є величезна бібліотека. Цілі полиці іспанських книжок про все на світі — я навіть не могла собі такого уявити. Вже не можу дочекатися поки з’явиться час читати.

Моя кімната

Трете, чому я вчуся — це дісциплінувати себе: займатися спортом кожен день, лягати спати до 23.00 і їсти здорову їжу. А також пити дууже багато води. Бо по іншому в 37 градусів і 80% вологості тут складно вижити.

Так як ми майже не користуємося громадським транспортом, а Барселона досить велике місто, то спорту виходить багато. Туди і назад на курси, піти на пляж, подивитися 1–2 місцеві пам’ятки — виходить по 17–20 км на день. Чим не спорт? :)

В готичному кварталі — En el Barrio Gótico

Нещодавно дізналася, що гормони щастя (ендорфін, серотонін і окситоцин) у людини виробляються під час сну з 23.00 до 03.00.

Засинати до 23.00 поки не виходить, але я намагаюся з усіх сил. В перший день на заняттях було дуже смішно дивитися на сонних сусідів, і вже на третій день я згадала свій перший рік Академії і як важко зранку сприймати інформацію, коли не висипаєшся.

Злата вчить мене пунктуальності і організованості. Це мої слабкі сторони. Злата, якщо ти це читаєш, дякую тобі за це!

Ось такі враження маю за ці 4 дні.

Слабо віриться, що попереду ще цілий місяць.

Мені дуже хотілося поділитися з вами частиною мого життя в Барселоні, тому що воно повністю відрізнається від життя вдома. Це як почати все з нової сторінки.

Тому дякую всім, хто це прочитав. Muchas gracias!

Besos y abrazos ( “Цілую-обнімаю”)

Hasta luego (До зустрічі)