Комплекс Alt-Erlaa у Відні – це соціальний житловий комплекс побудований у 1973 — 1985 роках для жителів з низькими прибутками. Структура 27-и поверхових будинків пропагує концепцію «нанизаних» однородинних будинків: це 3.172 «family-friendly apartments». 65% усіх квартир мають, як мінімум, 3 спальні та велику терас.

Мінімальна площа квартири біля 75м2. Окрім комфортних житлових комірок, в кожному будинку на даху розташовано відкритий басейн, а для холодної пори року є і закритий, а також: сауна, солярій, тенісний корт та спортзал, – непоганий набір, як для соціального житла. Зелені тераси на нижніх 12-и поверхах створюють приватний простір, закритий від вулиці. Прибудинкова територія – це ландшафтний парк, в який потрапляєш відразу з дверей будинку.
Комплекс Alt-Erlaa – найбільший житловий мікрорайон Австрії, місто у місті з повною інфраструктурою, є прикладом добре функціонуючого міста-супутника із 70-х років. На сьогодні минуло 28 років, відколи тут поселились перші мешканці, і ці, на перший погляд, брутальні бетонні об’єми врослися в природу по 12-ий поверх. Це місто у місті, яке досі існує так, як задумав проектант Гаррі Глюк (Harry Glück), насамперед завдяки підтримці архітектурної концепції жителями.
Житловий комплекс в цифрах, це: 3.172 квартири, 3.400 паркомісць в підземному рівні, 7 відкритих басейнів, 7 закритих басейнів, 3 школи, 2 дитсадки, 2 медичні центри, церква, спортзали, тенісні корти, торговий центр та адміністративні будинки, а також власна станція метро.
Для порівняння, у цей же час у Львові будувався житловий мікрорайон Рясне-1. У 1987 році у новозбудовану школу на 4.000 тисячі учнів пішли діти перших поселенців. Чомусь ніхто не продумав інфраструктуру, таку, як зручний громадський транспорт, гарний парк чи басейни і спорт загалом, хоч цього вимагає навіть ДБН і СанПіН. Можна сказати, що соціалізм дбав за людину значно менше, ніж капіталізм, даючи їй лише дах над головою і нехтуючи іншими потребами. Виходячи із сучасного стану Рясне, можна було збудувати меншу кількість житла, а частину коштів спрямувати на нормальну інфраструктуру. Тільки щось здається, що ніхто не думав, що робітник може хотіти купатися в басейні, а його пролетарські діти захочуть бігати доріжками гарного парку