Мюнхен

В Німеччині без готівки не зможеш прожити і дня. Дуже мало магазинів чи кафе приймають картки, а навіть якщо й приймають, то при оплаті товарів більше ніж на 5 євро. Тобто ви гарантовано будете ходити з гаманцем повним папірців і дзвеніти монетами.

Але навіть якщо десь і стоїть термінал, то враження ніби працівники його вперше бачать. Серйозно, деколи швидше збігати в банкомат і зняти готівку ніж чекати поки офіціант проведе транзакцію через термінал.

Залізничний транспорт тут розвинений дуже добре. Передбачуваний та швидкий. Правда за ціною таксі в Києві (таксі в Мюнхені в 5–7 разів дорожче). Google Maps дуже допомагає в навігації, але деколи його бажання все перекласти на англійську мову дуже заважає. Наприклад в автоматах продажу квитків ви не знайдете Central Station, бо там навіть в англійському інтерфейсі записано Hauptbahnhof.

І взагалі, тут з локалізацією все сумно. Вибираєш англійську мову, проходиш пару екранів і починає з’являтись німецька мова в тексті. Це призводило що за мною постійно утворювались черги.

Зато в баварців теж є трембіти, але вони на них грають жінки. До речі — гарно

Німеччина — країна де вільно можна пройти всюди. Крім аеропорту, ніде нема турнікетів та систем контролю доступу. З однієї сторони це дарує відчуття свободи, але з другої сторони починаєш турбуватись що заліз на чужу територію без дозволу чи квитка. Особливо турбує коли ти не впевнений чи в тебе правильний квиток чи ні. Ніхто тобі про це не скаже, і доступ дозволений всюди ). Особисто я дотепер не впевнений чи з правильними квитками катався. Просто брав найдешевші.

Подібна річ на конференції — виставковий центр не має систем контролю доступу взагалі. Тому на всіх дверях ставлять контролерів які постійно дивляться тобі на руку в пошуках кольорового браслету. Десь після обіду вони вже починають впізнавати кожного і вітатись ).

Їжа тут схожа на українську — жирна, квашена, солона і ситна. Фірмові блюда — сосиски з квашеною капустою (дуже схоже на наш капусняк тільки без води). Баварська гірчиця до незвички солодка. Порції великі. Один американець який сидів поруч був вражений об’ємом їжі що йому принесли, враховуючи що це була лише половина порції. Американець, Карл!

Сосиски і капуста. Смакота

Я ще не вирішив чи подобається мені це місто. Але люди тут живуть класні.

One clap, two clap, three clap, forty?

By clapping more or less, you can signal to us which stories really stand out.